20 Рівновага ринку товарів та платних послуг і ринку грошей та цінних паперів. Модель is-lm.

У точці перетину кривих IS та LM досягається рівновага в нац. Економіці. Графік. Ця точка визначає % ставку r і рівень доходу Y, які задовольняють умови рівноваги як на ринку товарів, так і на рику грошей. Тобто у точці перетину цих кривих фактичні видатки дорівнюють запланованим, а пропозиція реальних грошових залишків = попитові на них. Модель IS-LM досліджуються у короткостроковому періоді, коли рівень цін залишається незмінним, а і та Y змінюються. Ця модель показує, як зміни в екзогенних змінних – держ. видатках, пропозиції грошей, податках – визначають процентну ставку та дохід.

Зміни у фіскальній політиці переміщують криву IS, а в монетарній – LM. Наприклад, за даного рівня цін, збільшення державних видатків, скорочення податків призводять до переміщення кривої IS вгору, що в свою чергу підвищує дохід у моделі IS-LM. Збільшення рівноважного доходу виникає і при зростанні пропозиції грошей, тобто він зростає. Обернений наслідок виникає при стримувальній фіскальній політиці та при зменшенні пропозиції грошей.

Таким чином, модель IS-LM об’єднує елементи кейнсіанського хреста і теорії переваги ліквідності. Крива IS показуэ точки, які задовольняють умови рівноваги на ринку товарів, а крива LM – точки, які задовольняють умови рівноваги на ринку грошей. Точка перетину кривих показує % ставку і дохід , що забезпечує рівновагу на обох ринках.

Модель IS («інвестиції-заощадження») характеризує умови рівноваги на товарному та фінансовому ринку. Рівняння кривої IS: Y=C+S показує, що зі збільшенням процентної ставки рівень доходу знижується. Крива IS – це сукупність всіх точок, що відповідають умовам одночасної рівноваги товарного та фінансового ринків при певних значеннях і та У. Переміщення кривої IS відбувається під впливом фіскальної політики держави: праворуч, якщо збільшення доходу зумовлює збільшення заощадження, а отже й інвестицій; ліворуч, якщо відбувається зменшення державних закупівель та збільшення податків.

. 21.Зміст дискреційної і недисреційної політики

Фіскальна політика держави – політика, що використовує державні видатки та податки з метою підтримання стійких темпів ек.зростання, зниження рівня безробіття та досягнення інших макроекономічних цілей.

Основні інструменти фін.регулювання: податки, держ.витрати.

Податкові ставки: пропорційні (діє єдина податкова ставка), прогресивні (за збільшенням об’єкту податку збільшується % податку), регресивні (зі зростанням податкової бази зменшується обсяг податку).

У довгостроковому періоді залежність доходів держави від рівня податків описується за допомогою кривої Лаффера. Дискреційна фіскальна політика передбачає свідомі, цілеспрямовані дії держави щодо змін в оподаткуванні та державних витратах. Інструменти: зміна програм суспільних робіт та інших програм, пов'язаних з витратами держави; зміна програм «трансфертного типу» (перерозподільчих); циклічні зміни рівня податкових ставок.

Недискреційна – автоматичні зміни (без додаткового втручання уряду) в обсягах податкових надходжень та держ.витрат. Інструменти: пропорційна, прогресивна і регресивна шкала оподаткування; соц.трансферти.