- •Макроекономічна теорія як розділ економічної науки. Предмет макроекономіки.
- •2.Методи макроекономіки
- •3.Макроеономічний кругообіг
- •4.Становлення та розвиток макроекон як науки
- •6.Методи вимірювання ввп
- •7.Взаємопов’язані з ввп показники.
- •8.Сукупний попит та його модель. Чинники, що визначають сукупний попит. Крива ad.
- •9.Сукупна пропозиція. Чинники, які впливають на сукупну пропозицію. Крива as.
- •10.Макроекономічна рівновага у моделі ad-as.
- •12.Класична концепція споживання.
- •14.Мультиплікатор Кейнса. Парадокс ощадливості.
- •15.Умови неокласичної моделі макрорівноваги
- •16. Взаємодія ринків у неоклас моделі
- •17.МодельКейнса «витрати-випуск»
- •18. Модель is.
- •19. Рівновага ринку грошей та цінних паперів.Lm
- •20 Рівновага ринку товарів та платних послуг і ринку грошей та цінних паперів. Модель is-lm.
- •22. Наслідки фіскальної політики
- •23.Бюджет держави
- •24.Дефіцит бюджету і держ борг
- •25.Грошова пропозиція і методи її вимірювання
- •26. Суть монетарної політики
- •27. Нбу та грошово-кредитна політика в Україні.
- •28. Теоретичні підходи до пояснення циклічних коливань
- •29.Державне антициклічне регулювання.
- •30. Економічне зростання
- •31.Модель економічного зростання р.Солоу.
- •32.Макроекономічна політика стимулювання економічного зростання.(Україна)
- •34. Форми прояву інфляції та їх класифікація.
- •39.Кейнсіанська та неокласична моделі безробіття і засоби його обмеження.
- •48Валютний курс та фактори, що його визначають.
34. Форми прояву інфляції та їх класифікація.
За можливістю кількісної оцінки інфляцію поділяють на:
відкриту – можна вимірювати, аналізувати та зіставляти різні варіанти її приборкання та усунення.
приховану - це такий стан в економіці, коли зростання рівня цін не спостерігається, але наявний дефіцит товарів та послуг, має місце штучне обмеження споживчого попиту.
За критерієм річного темпу загального рівня цін розрізняють такі види відкритої інфляції :
помірну – 0<P<10%
галопуючу - 10% < P < 100%
гіперінфляцію - 100% < P < 8
За можливістю прогнозування розглядають :
очікувану інфляцію – та, до якої суб’єкти готувались
неочікувану інфляцію – несподівана для економ. суб’єктів.
За пропорцією зміни цін інфляцію поділяють на :
збалансовану – ціни на товари і послуги зростають на однаковий відсоток ;
незбалансовану – ціни на товари і послуги зростають на різний відсоток.
За причинами виникнення розрізняють :
інфляцію попиту – зростання заг. рівня цін внаслідок випередж. зростання сукупного попиту над сукупною пропозицією.
інфляцію пропозиції – зростання заг. рівня цін внаслідок зростання витрат виробників на одиницю створеної продукції.
35. Соціально-економічні наслідки інфляції.
Соц-ек наслідки інфляції:
1. Знижуються реальні доходи населення. При зростанні цін реальні доходи зменшуються. І навпаки, реальні доходи збільш-ся у тих осіб, у яких номінальна з/п зростає швидше, ніж рівень інф-ції.
2. Знецінюються фін-ві активи із сталим доходом. Інфляція знижує їхню реальну вартість. У цьому випадку скороч-ся також і реальні доходи, що їх отримують власники таких фін-вих активів.
3. Порушується нормальний розподіл доходів між Дт-рами та Кт-рами. Від інфляції виграють дебітори, тобто позичальники кредиту, і програють кредитори. Це обумовлено тим, що в умовах інфляції кредит надається за однієї купівельної спроможності гршей, а повертається за іншої, нижчої.
4. Знижується мотивація до інвестування довгострокових програм. Довгострокові інвестиції стають ризикованими, тому що прибуток, який очікують отримати при поточних цінах, у майбутньому внаслідок інфляції може суттєво зменшитися в реальному вимірі.
5.Прискорюється матеріалізація грошей. Під час інфляції зростають ціни ТМЦ і нерухомість. Тому домашні госп-ва і підпр-ва намагаються позбутися грошей і вкласти їх у запаси ТМЦ та в нерухомість.
6. Інфляція як фактор зайнятості та безробіття. Держава, збільшуючи сукупні витрати, може ціною помірної інфляції стимулювати збільш-ня вир-ва та зниж безробіття.
7. Знижується мотивація до праці. Падіння життєвого рівня населення внаслідок інфляції, а також спотворення структури і диференціації доходів негативно впливають на мотивацію підприємницької та трудової діяльності.
8. Інфляція підриває управлінський механізм економіки. Дестабілізуючи грош. систему інфляція автоматично знижує ефективність ек-них регуляторів, часом навіть робить недоцільним саме їхнє застосування, підштовхує держ до використання ін методів впливу.
36. Заходи антиінфляційного регулювання.
І. Адаптивні заходи – пристосування до інфляції :
1) контроль над з/п та цінами – складання державою політично-цінового регулювання попиту;
2) індексація доходів – зміна з/п, боргових зобов’язань, відсоткових ставок у відповідь на зміну цін.
ІІ. Активні заходи – спрямовані на ліквідацію причин інфляції :
1) політика дезінфляції – спрямована на зниження інфляції.
Включає такі заходи як :
Антиінфляційне фіскальне регулювання:*впорядкування держ.фінансів *скорочення бюджетного дефіциту з перспективою його повної ліквідації.
Антиінфляційне монетарне регулювання :*стимулювання грошової емісії *введення в обіг «дорогих» грошей
ІІІ. Антиінфляційна стратегія – недопущення галопуючої інфляції у майбутньому, що передбачає :
*ефективну монетарну політику ;
*впорядкування державних фінансів;
*раціоналізацію структури нац.. економіки.
37.Особливості інфляції в Україні.
І Основні причини гіперінфляції в Україні 1992-1995 рр.
1) перший «вибух» цін;
2) зростання грошової маси для покриття фіскальних зобов’язань (монетизація бюджетного дефіциту);
3) витратність економіки, її монополізм, залежність від імпортних енергоносіїв (ціни на російські нафтопродукти для України у 1992 р. зросли у 300 разів);
4) підтримка високого реального курсу національної валюти;
5) зростання з/п без відповідного зростання продуктивності праці.
38. Механізм функціонування ринку праці.
Ринок праці - система економічних механізмів, норм та інститутів, що забезпечують відтворення робочої сили і використання праці.
Механізм функціонування ринку праці складається з суб'єктів, об'єктів, цілей, інструментів та засобів впливу.
Чинники, що визначають попит на працю :*заробітна плата*загальний стан економіки*науково-технічний прогрес.
Чинники, що визначають пропозицію праці :*заробітна плата * рівень добробуту*соціальний захист*податки на доходи*рівень освіти
Згідно з міжнародними стандартами, розробленими Міжнародною організації праці (МОП), населення можна поділити на три категорії:
1) зайняті – це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать також ті, хто зайнятий неповний робочий день;
2) безробітні – ті особи, які хочуть і можуть працювати, але не мають робочого місця, активно шукають роботу або чекають, щоб повернутися на попереднє місце роботи. У світі, за даними ООН, налічується майже 900 млн. безробітних (тобто приблизно кожний третій працездатний не має роботи), а їх чисельність щорічно зростає на 80 – 90 млн. осіб.
Зайняті і безробітні становлять робочу силу, або економічно активне населення в даний момент часу.
3) особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення – це перш за все люди у віці до 16 років, а також ті, хто перебуває в спеціалізованих установах; до цієї категорії належать і особи, що вибули зі складу робочої сили,– дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботу (навчаються, перебувають на пенсії, надто хворі, щоб працювати, або просто не шукають роботу).