- •Питання, що виносяться на іспит з дисципліни «Планування»
- •1.Об'єкт та предмет планування діяльності підприємства
- •2. Характеристика етапів процесу планування
- •3. Система планів на підприємстві, їх характеристика
- •4. Стратегічне, тактичне, оперативне планування: сутність та відмінності між ними.
- •5. Розділи поточного плану
- •6.Джерела інформації для процесу планування
- •7.Система матеріальних норм і нормативів: сутність, види, призначення, відділи відповідальні за організацію розробки
- •8. Система трудових норм і нормативів: сутність, види, призначення, відділи відповідальні за організацію розробки
- •9.Організаційно-технічний розвиток підприємства: сутність, етапи планування.
- •10. Процес планування освоєння нової продукції
- •11.Джерела фінансування заходів плану організаційно-технічного розвитку
- •12.Механізм взаємодії планів
- •13.Структура плану обсягів продажу
- •14.Характеристика етапів розробки виробничої програми
- •15.Перерахунок асортименту «портфеля» замовлень на один вид продукції
- •16.Оптимальна виробнича програма. Модель Конторовича
- •17.Основні показники плану виробництва
- •18.Етапи розробки виробничої програми
- •19.Крива виробничих можливостей
- •20.Виробнича потужність: сутність, види та їх характеристика
- •21.Показники виробничої потужності підприємства
- •22.Характеристика фонду роботи обладнання
- •23.Аналіз ефективності використання потужності підприємства
- •24.Структура балансу виробничої потужності
- •25 Баланс матеріальних ресурсів.
- •26 Етапи розробки плану матеріально-технічного забезпечення
- •27 Розрахунок потреби підприємства в матеріальних ресурсах
- •28 Розрахунок величини виробничих запасів
- •29 Продуктивність праці: сутність, показники оцінки
- •30 Фактори росту продуктивності праці
- •31. Методи планування чисельності робітників
- •32. Планування чисельності керівників, фахівців, службовців
- •34. Планування бюжету робочого часу персоналу
- •35. Характеристика складових фонду заробітної плати.
- •37. Методи розрахунку планового фонду оплати праці на під-ві (5)
- •38. Характеристика годинного, денного та місячного фондів заробітної плати.
- •39 Аналіз витрат під-ва за минулий період
- •40 Зведений кошторис витрат на виробництво
- •41 Характеристика кошторису витрат на утримання і експлуатацію бладнання та кошторису загальновиробничих витрат
- •42 Методи розробки кошторису витрат на виробництво
- •43. Характеристика економічних елементів витрат операційної діял-ті
- •44 Узагальнений перелік статей калькуляції для виробничої собівартості
- •45.Витрати на збут, адміністративні витрати.
- •46.Взаємозв'язок показників обсягу виробництва витрат і прибутку.
- •47.Структура та характеристика фінансового плану підприємства.
- •48.Оперативне фінансове планування на підприємстві (характеристика системи відповідних планів).
- •49. Планування виручки від реалізації
- •50. Характеристика джерел фінансування діяльності підприємства
- •51. Види собівартості
- •52. Показники плану собівартості продукції
- •54 Показники рентабельності
- •55. Характеристика оборотних засобів.
- •56. Планування приросту власних оборотних коштів.
- •57. Характеристика форм організаційної структури планування.
- •58.Основні функції планово-економічного відділу
- •59. Система показників оцінки якості планів.
- •60 Шляхи удосконалення системи планування на підприємстві.
29 Продуктивність праці: сутність, показники оцінки
Продуктивність — це ефективність використання ресурсів — праці капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації — під час виробництва різних товарів і надання послуг. Вона відбиває взаємозв'язок між кількістю і якістю вироблених товарів або наданих послуг і ресурсами, які були витрачені на їх виробництво. Продуктивність дає змогу порівнювати виробництво на різних рівнях економічної системи (на рівні окремого індивіда, цеху, підприємства, організації, галузі й держави) з використаними ресурсами. Продуктивність праці — це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Тобто вона показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції. Рівень продуктивності праці характеризується показником виробітку, який показує кількість продукції, що вироблена за одиницю часу. Оберненим до виробітку є показник трудомісткості.
Виробіток — це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника або робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюється відношенням кількості виробленої продукції до величини робочого часу, витраченого на його виробництво.
де В — виробіток;
Т — затрати робочого часу;
Q — обсяг виробленої продукції.
На підприємствах виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюється обсяг продукції і затрати праці. Це такі способи:
1.Натуральний – ділення обсягу виробленої продукції у фізичних одиницях на кількість затраченого часу в нормо-годинах.
2.Вартісний - ділення обсягу виробленої продукції у гривнях на затрати часу, що виражені в середньо- списковій чисельності робітників або відпрацьованих ними кількості людино-днів;-годин.
3.Трудовий - ділення обсягу виробленої продукції, представленої в затратах робочого часу в нормо-годинах на кількість працівників.
Трудомісткість — це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто величина обернена до виробітку):
де Тр — трудомісткість на одиницю продукції.
Чим більший виробіток продукції за одиницю часу, або чим менші затрати часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці. Проте відсоток підвищення виробітку не рівнозначний відсотку зниження трудомісткості. Співвідношення між ними виражається так:
% зниження трудомісткості = % підвищення виробітку / (100 + %
підвищення виробітку)- 100;
% підвищення виробітку = % зниження трудомісткості / (100 - %
зниження трудомісткості)- 100.
30 Фактори росту продуктивності праці
Фактори зростання продуктивності праці – це вся сукупність рушійних сил і чинників, що ведуть до збільшення продуктивності праці. Вивчення цих факторів і пошук резервів зростання продуктивності праці є важливим завданням економічної теорії і практики.
Усі техніко-економічні фактори, що впливають на підвищення продуктивності праці, можна поділити на такі:
підвищення технічного рівня виробництва;
структурні зрушення у виробництві, тобто зміна частки окремих видів продукції в загальному обсязі виробництва;
удосконалення управління організації виробництва і праці;
зміна обсягу виробництва продукції;
галузеві фактори, наприклад зміна гірничо-геологічних умов, вміст корисних речовин у руді тощо;
уведення в дію і освоєння нових об'єктів.
Підвищення технічного рівня виробництва.
Економія робочої сили під впливом цього фактору обчислюється так:
де t1 і t2 – трудомісткість виготовлення одного виду продукції відповідно до і після впровадження технічного заходу ;
Nпл. – плановий обсяг випуску продукції;
Фд. – дійсний річний фонд робочого часу одного робітника в плановому році;
Квн. – коефіцієнт виконання норми;
Кч. - коефіцієнт часу, який визначається шляхом ділення кількості місяців дії заходу в плановому році на 12.
Структурні зрушення у виробництві.
Зміна чисельності робітників за рахунок структурних зрушень у виробничій програмі знаходять за формулою:
де Тб. і Тпл. – відповідно трудомісткість 1 млн. грн. продукції в базовому і плановому періодах;
Qпл. - обсяг випуску продукції по плану.
Зменшення чисельності робітників за рахунок збільшення питомої ваги кооперативних поставок обчислюють за формулою:
де Ппл. і Пб. - питома вага кооперативних поставок в базовому і плановому періодах;
Чб. – базова чисельність робітників,
Удосконалення управління організації виробництва і праці.
Економія чисельності працюючих за рахунок вдосконалення управління виробництвом визначається:
де ∑ЧСб. – сумарна чисельність керівників, службовців, спеціалістів в базовому році,чол.
∑ЧСнорм. - сумарна чисельність керівників, службовців, спеціалістів по прогресивних нормах, прийнятих в плановому періоді,чол.
Економію чисельності робітників в результаті покращення використання робочого часу(Ероб.ч.) можна обчислити:
де Дб. і Дпл. – число робочих днів, відпрацьованих в середньому одним робітником відповідно в базовому і плановому періодах;
Ч’пвп – вихідна чисельність ПВП, скорегована з врахуванням впливу структурних зрушень у виробництві, чол..
Проб. – питома вага робітника в базовій чисельності ПВП, %.
Зміна обсягу виробництва продукції.
Відносне зменшення чисельності працівників при збільшенні обсягу виробництва(Еобсяг.вир.) визначається за формулою:
де Чб.ум-пости – базова чисельність умовно-постійного персоналу (ПВП мінус основні робітники),чол.;
∆Q – приріст обсягу виробництва, %
∆Чум-пост – приріст чисельність умовно-постійного персоналу, %.
Галузеві фактори.
Відносна економія робочої сили по даній групі факторів(Егал.ф.) може визначається за формулою:
де tб. і tпл. –трудомісткість видобутку або виробництв одиниці продукції в базових і планових умовах виробництва, н-годю;
Nпл. – плановий обсяг виробництва, натур. один;
Фпл. – плановий фонд робочого часу одного робітника, год.