
- •1.Сутність економіко-математичної моделі.
- •2.Необхідність використання математичного моделювання економічних процесів.
- •3.Етапи математичного моделювання.
- •4.Випадковість і невизначеність процесів економічних систем.
- •5.Причини виникнення невизначеності.
- •6.Сутність адекватності економіко-математичних моделей.
- •7.Проблеми оцінювання адекватності моделі.
- •8.Способи перевірки адекватності економіко-математичних моделей.
- •9.Елементи класифікації економіко-математичних моделей.
- •10.Загальна постановка задачі математичного програмування Приклади економічних задач математичного програмування.
- •11.Класифікація задач математичного програмування.
- •12.Загальна постановка задачі лінійного програмування. Приклади економічних задач лінійного програмування.
- •13.Канонічна та стандартна форми задачі лінійного програмування.
- •14.Властивості розв’язків задачі лінійного програмування. Геометрична інтерпретація задач лінійного програмування.
- •15.Означення планів задачі лінійного програмування (допустимий, опорний, оптимальний).
- •16.Ідея симплексного методу розв’язування задач лінійного програмування.
- •17.Побудова початкового опорного плану задачі лінійного програмування.
- •18.Перехід від одного опорного плану до іншого опорного плану.
- •19.Теореми про оптимальність розв’язку задачі лінійного програмування симплекс-методом.
- •20.Симплексна таблиця для розв’язування задач лінійного програмування.
- •21.Алгоритм симплексного методу задач лінійного програмування.
- •22.Симплексний метод із штучним базисом.
- •23.Особисті випадки при вирішенні задач лінійного програмування.
- •24.Двоїста задача. Економічний зміст двоїстої задачі й двоїстих оцінок.
- •25.Правила побудови двоїстої задачі. Симетричні й несиметричні двоїсті задачі.
- •26.Перша теорема двоїстості.
- •27.Друга теорема двоїстості.
- •28.Економічна інтерпретація теорем двоїстості.
- •30.Аналіз розв’язків лінійних економіко-математичних моделей. Оцінка рентабельності продукції. Доцільність введення нової продукції.
- •31.Аналіз обмежень дефіцитних і недефіцитних ресурсів.
- •32.Аналіз коефіцієнтів цільової функції задач лінійного програмування.
- •33.Цілочислове програмування. Область застосування цілочислових задач в плануванні й управлінні виробництвом.
- •50. Множинний коефіцієнт кореляції:
- •64.Визначення мультиколінеарності в лінійних моделях.
- •65.Суть гетероскедастичності та її наслідки.
- •66.Тест Гельдфельда-Квандта.
- •67.Узагальнений метод найменших квадратів.
- •68.Суть та наслідки автокореляції залишків.
- •69.Критерій Дарбіна-Уотсона.
- •70.Оцінювання параметрів моделі з автокорельованими залишками.
- •71.Ризик, невизначеність та конфліктність розвитку соціально-економічних процесів
- •72.Ризик як економічна категорія. Джерело, об`єкт та суб`єкт економічного ризику.
- •73.Зовнішні та внутрішні чинники ризику.
- •74.Класифікація ризику.
- •75.Основні підходи до кількісного аналізу ризику.
- •76.Аналіз ризику за допомогою методу аналізу чутливості.
- •77.Аналіз ризику можливих збитків.
- •78.Допустимий, критичний, катастрофічний ризик. Приклади кількісного визначення цих величин.
- •79.Загальні підходи до кількісного оцінювання ступеня ризику.
- •80.Імовірність як один з підходів до оцінювання ступеня ризику.
- •81.Кількісні показники ступеня ризику в абсолютному вираженні.
- •82.Ризик як міра мінливості результату.
- •83.Семіваріація та семіквадратичне відхилення.
- •84.Кількісні показники ступеня ризику у відносному вираженні.
- •85.Коефіцієнт сподіваних збитків.
- •86.Коефіцієнти асиметрії та варіації асиметрії.
- •87.Коефіцієнт ексцесу та варіації ексцесу.
- •88.Визначення меж зон допустимого, критичного та катастрофічного ризиків.
- •93.“Систематичний ризик” та “специфічний ризик”.
- •94.Основні принципи управління економічним ризиком.
- •95.Зовнішні та внутрішні способи зниження ступеня ризику.
50. Множинний коефіцієнт кореляції:
Він характеризує тісноту зв’язку усіх незалежних змінних із залежною.Для множинного коефіцієнта кореляції з урахуваннням і без урахуванння числа ступенів свободи характерна така сама зміна числового значення, як і для коефіцієнта детермінації
51.
Числове значення коефіцієнта детермінації
характеризує, якою мірою варіація
залежної змінної (
)
визначається варіацією незалежних
змінних. Чим ближчий він до одиниці, тим
більше варіація залежної змінної
визначається варіацією незалежних
змінних.
Використаємо середні квадратів відхилень (дисперсії) (див. табл. 5.2) і запишемо формулу для обчислення коефіцієнта детермінації:
або,
не враховуючи ступенів свободи:
Оскільки у (5.7) задані незміщені оцінки дисперсії з урахуванням числа ступенів свободи, то коефіцієнт детермінації може зменшуватись при введені в модель нових незалежних змінних. Тоді як для коефіцієнта детермінації, обчисленого без урахування поправки (n – 1/m – 1) на число ступенів свободи (5.8), коефіцієнт детермінації ніколи не зменшується. Залежність між цими двома коефіцієнтами можна подати так:
де
— коефіцієнт детермінації з урахуванням
числа ступенів свободи;
—
коефіцієнт детермінації без урахування
числа ступенів свободи.
52.
змінними
можна перевірити з допомогою
F-критерію:
(5.15)
При
цьому ми виходимо з того, що залишки u
розподілені нормально, тобто користуємося
фундаментальною теоремою про те, що для
нормально розподіленої випадкової
величини
з нульовою середньою і одиничною
дисперсією сума квадратів її n
випадково вибраних значень має розподіл
з n
ступенями свободи.
Дисперсії, які застосовуються для обчислення F-критерію, наведено в табл.5.2.
Фактичне значення F-критерію порівнюється з табличним при ступенях свободи n – m і m – 1 і вибраному рівні значущості. Якщо Fфакт > Fтабл, то гіпотеза про істотність зв’язку між залежною і незалежними змінними економетричної моделі підтвержується, у противному разі - відкидається.
53. Оскільки коефіцієнт кореляції є також вибірковою характеристикою, яка може відхилятись від свого “істинного” значення, значущість коефіцієнта кореляції також потребує перевірки. Базується вона на t-критерії
де
— коефіцієнт детермінації моделі;
— коефіцієнт кореляції;
— число ступенів свободи.
Якщо
,
де
— відповідне табличне значення
t-розподілу
з
ступенями свободи, то можна зробити
висновок про значущість коефіцієнта
кореляції між залежною і незалежними
змінними моделі.
54.
На
основі t-критерію
і стандартної помилки побудуємо довірчі
інтервали для параметрів
:
Прогнозування на основі моделі є третім етапом економетричного моделювання звязку між еконмічнми показниками.
Розглянемо
спочатку точковий прогноз і припустимо,
що ми визначили його як деяку лінійну
функцію від
, тобто
де
і — номер
спостереження (
);
— вагові коефіцієнти значень
.
(Їх потрібно вибрати так, щоб зробити
найкращим лінійним незміщеним прогнозом).
Оскільки
то незміщена оцінка прогнозу
,
де
- матриця очікуваних значень пояснювальних
змінних. Задаючи
підставимо значення цього вектора в
побудовану економетричну модель
,
Для
визначення інтервального прогнозу
індивідуального значення
необхідно знайти відповідну стандартну
похибку
.
.Отже,
інтервальний прогноз індивідуального
значення визначається як
або
56.
Коефіцієнти
детермінації і кореляції
свідчать про значущість зв’язку, який
описується моделлю.
показує, що на 93% варіація продуктивності
праці визначається варіацією затрат
на прикладні дослідження та фондомісткістю
продукції. Коефіцієнт кореляції
свідчить про тісний зв’язок між залежною
і незалежними змінними. Стандартні
помилки оцінок параметів моделі свідчать,
що оцінки
та
є неефективними і зміщеними: стандартна
помилка оцінки
є майже такою, як і сама оцінка, а
стандартна помилка оцінки
у 1,5 раза перевищує цю оцінку. Звідси
можна зробити висновок, що незважаючи
на тісний зв’язок між змінними моделі,
необхідно продовжити дослідження, перш
за все збільшивши сукупність спостережень.
62. . Мультиколінеарність означає існування тісної лінійної залежності, або кореляції, між двома чи більше пояснювальними змінними.
Вона негативно впливає на кількісні характеристики економетричної моделі або робить її побудову взагалі неможливою.
Так, мультиколінеарність пояснювальних змінних призводить до зміщення оцінок параметрів моделі, через що з їх допомогою не можна зробити коректні висновки про результати взаємозв’язку залежної і пояснювальних змінних. У крайньому разі, коли між пояснювальними змінними існує функціональний зв’язок, оцінити вплив цих змінних на залежну взагалі неможливо.
Основні наслідки мультиколінеарності.
1. Падає точність оцінювання, яка виявляється так:
а) помилки деяких конкретних оцінок стають занадто великими;
б) ці помилки досить корельовані одна з одною;
в) дисперсії оцінок параметрів різко збільшуються.
2. Оцінки параметрів деяких змінних моделі можуть бути незначущими через наявність їх взаємозв’язку з іншими змінними, а не тому, що вони не впливають на залежну змінну. У такому разі множина вибіркових даних не дає змоги цей вплив виявити.
3. Оцінки параметрів стають досить чутливими до обсягів сукупності спостережень. Збільшення сукупності спостережень іноді може спричинитися до істотних змін в оцінках параметрів.
З огляду на перелічені наслідки мультиколінеарності при побудові економетричної моделі потрібно мати інформацію про те, що між пояснювальними змінними не існує мультиколінеарністі.
63 найпростіше позбутися мультиколінеарності в економетричній моделі можна, відкинувши одну зі змінних мультиколінеарної пари. Однак на практиці вилучення якогось чинника частосуперечить логіці економічних звязків.
Позитивно впливає на звільнення від мультиколінеарності суттєве збільшення сукупності спостережень, але цей підхід не завжди можна реалізувати на практиці. Можна також перетворити певним чином поянювальні змінні моделі:
А) знайти відхилення від середньої;
Б) замість абсолютних значень змінних обсичлити відності (етмпи зростання приросту.)
В) нормалізувати пояснювальні змінні
Г) використати «рідж-регресію»