Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpori_sotsiologiya_1.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
13.09.2019
Размер:
477.7 Кб
Скачать

34.Типологія соціальних відхилень та форми девіантної поведінки.

Девіантна поведінка- вчинок, дії людини , що не відповідають офіційно встановленим чи фактично встановленим в даному суспільстві нормам.

Класифікація

- за різними видами, залежно від типу норми, що порушується:

*злочини

*інші правопорушення

*аморальні вчинки

- за характером норм, що порушуються

*у національному масштабі

*у міжнародному масштабі

- залежно від прийняття чи заперечення людиною цілей суспільства та соціально схвалених засобів їх досягнення

*конформізм(узгодженість між цілями суспільства та засобами їх досягнення)

*інновація(припускає визначення цілей, але заперечує соціально схвалені методи їх реалізації)

*ритуалізм(плвязані з відкиданням цілей та визначенням засобів)

*ретретизм(заперечує як соціально схвалені засоби, так і відповідні цілі)

*бунт(відкидання цілей і засобів із заміною їх новими)

Форми девіантної поведінки

- злочинність

- алкоголізм

- наркоманія

- суїциди

35.Причини виникнення девіантної поведінки і шляхи її подолання.

Причини

- погане фінансове становище

- конфлікти

- цікавість

- проблеми особистого характеру

- соціальна нерівність (Гілінський)

Усвідомлення неминучості відхилень у поводженні частини людей не виключає необхідності постійної боротьби суспільства з різними формами соціальної патології. Під соціальним контролем у широкому соціологічному змісті розуміється вся сукупність засобів і методів впливу суспільства на небажані (відхиляючі) форми поводження з метою їхній елімінування чи мінімізації.

Основні механізми соціального контролю: 1) власне контроль, здійснюваний ззовні в тому числі шляхом покарань і інших санкцій; 2) внутрішній контроль, забезпечуваний інтериалізацією соціальних норм і цінностей; 3) непрямий контроль, викликаний ідентифікацією з референтною законослухняною групою; 4) «контроль», заснований на широкій приступності різноманітних способів досягнення цілей і задоволення потреб, альтернативних протиправним чи аморальної. [2]

Лише в самому загальному виді можна визначити стратегію соціального контролю:

заміщення, витиснення найбільш небезпечних форм соціальної патології суспільно корисними і/чи нейтральними

напрямок соціальної активності в суспільно схвалюваному, або нейтральному руслі

легалізація (як відмовлення від карного чи адміністративного переслідування) «злочину без жертв» (гомосексуалізм, проституція, бродяжництво, споживання алкоголю, наркотиків)

створення організацій (служб) соціальної допомоги: суїцидологічної, наркологічної, геронтологічної

реадаптація і ресоціалізація особи, що опинилася поза суспільними структурами

лібералізація і демократизація режиму змісту у в'язницях і колоніях при відмовленні від примусової праці і скороченні частки цього виду покарання в системі правоохоронної діяльності

безумовне скасування страти.

У суспільній свідомості ще дуже сильна віра в заборонно-репресивні міри як найкращий засіб врятування від цих явищ, хоча весь світовий досвід свідчить про неефективність твердих санкцій з боку суспільства. Позитивний ефект дає робота з наступним напрямкам: 1. Відмовлення від карного чи адміністративного переслідування «злочинців без жертв» (проституція, бродяжництво, наркоманія, гомосексуалізм і ін.), маючи у виді, що тільки соціальні міри дозволяють чи зняти нейтралізувати дані форми соціальної патології, 2. створення системи служб соціальної допомоги: суїцидологічний, наркологічної, специфічно віковий (геронтологічний, підліткової), соціальної реадаптації.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]