6.Проблема та підходи до переодізації в історіїїпсих

У побудові і поясненні історії психології можна виокремити три основних методологічних підходу, присутність і вплив яких є найбільш значимим і продуктивним для сучасної психології. Це - культурологічний, філософсько-орієнтована і конкретно-науковий підходи.

Кожен з підходів пропонує: 1) основний пояснювальний принцип історичного процесу; 2) інтерпретацію основних закономірностей розгортання історичного процесу; 3) опис основних механізмів, що забезпечують динаміку явищ в історичному процесі. У рамках культурологічного підходу історіогенез психологічної науки розглядається відповідно до динаміки і розвитком людської культури і цивілізації в цілому. Передбачається, що в до-науковий період своєї історії психологічна думка формувалася і розгорталася усередині інших складових культури -- мистецтва, релігії, політики, соціальної практики і т.д. У свою чергу, в науковий період своєї історії психологія стає здатною опосередковувати динаміку елементів культури «із себе», зсередини системи своїх пояснювальних моделей людини і світу.

Всередині культурологічного підходу застосовуються варіативні пояснювальні моделі історичного процесу, де в якості ведучого пояснювального принципу обираються, наприклад:

а) принцип діалектики основних типів (або форм) творчості - В. Вундт, В. Віндельбанд, В. А. Роменець.

б) поступковий принцип в історії психології - В. А. Роменець.

в) принцип «Дискурсу» або «функціонального стилю» - Степанов Ю.С.

Філософсько-орієнтований підхід припускає в основу історичного дослідження поміщає філософську пояснювальну теорію історичного процесу (історії в цілому) і, відштовхуючись від неї, інтерпретує історичні факти і події. Прикладами пояснювальних принципів, що застосовуються всередині даного підходу, є:

а) принцип «Якісного стану епохи» - Н.А. Бердяєв;

б) принцип «Осьового часу» в історії - К. Ясперс.

Третій підхід - конкретно-науковий - припускає розглядати історіогенез психологічної науки виходячи з її власної динаміки, з логіки розвитку її ключових компонентів. Його засновник М. Г. Ярошевський пропонує кілька пояснювальних принципів динаміки історіогенеза психологічної науки, об'єднуючи їх в єдину пояснювальну модель:

а) принцип «Історичної рефлексії»;

б) принцип динаміки категоріальної структури психологічної науки;

в) принцип детермінізму як ключовий момент у становленні наукової картини психічної життя. Спроба періодизації історії психології у XX столітті належить А.М.Ждан. В "Історії психології" (1990) розгорнуто картину становлення психологічних знань "від античності до наших днів". XX століття поділяється на чотири періоди, а сама психологія в цей час розглядається як самостійна наука.

1. 10-ті — середина 30-х років характеризуються "відкритою кризою в психології". Виникають такі психологічні школи, як біхевіоризм, психоаналіз, гештальтпсихологія, французька соціологічна школа, розумію-ча, індивідуальна, аналітична психологія. Постає радянська психологія.

2. 20—30-ті роки: радянська психологія оформляється ідейно, її тео-ретичні основи пов'язуються з марксистською філософією: це насамперед теорія настановлення, культурно-історична теорія, теорія діяльності та ін. В ній розвиваються прикладні галузі — психотехніка і педологія. Виникають природничо-наукові уявлення про фізіологічні механізми психічної діяльності та рухових актів.

3. Кінець 30-х — 50-ті роки: згасає криза в зарубіжній психології. Інтенсивно розвиваються теоретичні засади радянської психології. Постають нові школи, галузі, напрямки: генетична психологія, персоналістичні концепції особистості та ін. Здійснюються спроби її перебудови на основі павловського вчення, теорії настановлення; постають теорії діяльності, поетапного формування розумових дій і понять.

4. 60-ті — початок 90-х років: пошуки теоретичних підходів у сучасній зарубіжній та радянській психології. Виникають гуманістична психологія, логотерапія, когнітивна психологія, марксистські орієнтовані теорії. В радянській психології відбуваються дискусії з проблем несвідомого, спілкування та ін.

Ждан підкреслює умовність будь-якої періодизації, а свою пропонує як один із можливих її варіантів. За періодизацією криються закономірності історико-психологічного процесу, виступає спрямованість на вироблення єдиної теорії. Проте жоден із висунутих принципів не набув статусу єдиної теорії у психології.