Тема 9. Ідея політичного розвитку

Суть політичного розвитку. Політичний розвиток як людська практика та ідея. Способи трансформації.

Ідея політичного розвитку в історичному сенсі. Провіденціалістська світська філософія історії (Ж.Боден, Ф.Бекон, Т.Гоббс). Ідея циклів та режимів (інварісщій) в історичному русі людства (Д.Віко). Розуміння можливості загальних законів історії (І.Г.Гердер). Принципи телеологічного опису – модель позаісторичної історії: теістичний варіант (Августин), раціоналістичний варіант (Г.В.Гегель). Принципи утопічного способу подвоєння історії (Т.Мор, Т.Кампанелла, Р.Оуен, К.А. Сен-Сімон). Ідея історичного прогресу, що спирається на категорії єдності історії, законами обгрунтовану доцільність подій, природну необхідність (Ж.А.Кондорсе). Культура спекулятивного теоретизування – схематизація всесвітньо-історичного розвитку як спосіб механістичного поєднання емпіричної конкретності з абстрактними моделями. Формаційний підхід в розумінні розвитку історії та розгортанні політичних процесів.

Поступальність розвитку політичних процесів. Проблема внутрішньої суперечності в розвитку політичної ситуації. Процес зняття внутрішньої суперечності через політику. Прогресування, регресування політичного розвитку – критерії визначення.

Дві складові політичного розвитку: розвиток політичних відносин; розвиток політичної діяльності, її організаційних форм, системи демократії. Взаємодія та взаємообумовленість цих сторін політичного розвитку.

Ідея та практика політичного розвитку на міжнародному рівні. Співвідношення ідей політичного розвитку на рівні держави та на міждержавному рівні.

Тема 10. Принцип історизму в політиці.

Внутрішній зв”язок політичних процесів в історії. Принцип історизму в політиці як вияв закономірностей розвитку суспільства. Загальні та етапні муперечності в політиці. Незворотність напрямів історичного розвитку та її вияв у розгортанні політичних процесів. Історичний процес як породження нової якості в політиці, нової соціальної системи. Неперервність прогресування історичного руху, що знаходить свій вияв у переході від нищих форм соціальної організації до вищої. Суперечливість суспільного руху, його розвиток через подолання та відтворення суперечностей. Політична історія – як система, що саморозвивається. Місце “людини політичної” в здійсненні історичних процесів.

Витоки історії та її політичний сенс. Карл Ясперс про межі історії, основні структури історії, єдність історії, вісьовий час в історії як визначальних умов дослідження суспільно-політичних процесів. Особливість ментального відчуття та переживання історії Західного світу та Східного. Схема світової історії та структури внутрішніх суспільно-політичних виявів її в окремих історіях держави.

Історія як органічна єдність політики, економіки та культури за Г.В.Гегелем, Ф.Броделем, Л.Февром, Дж.Тойнбі, Х.-Г. Гадамером. Історія – як минуле та майбутнє, суть визначення в політиці.

Історична відповідальність та політика. Суть “використання” принципу історизму в політичній діяльності. Історичні паралелі в політиці. Політичні традиції та історія. Проблема майбутнього в політиці.

Зв”язок принципу історизму з принципами системності, об”єктивності в політиці.