Розділ іі Політична гносеологія

Тема 6. Суб”єкти та об”єкти пізнання в політиці.

Місце гносеології в системі політологічного знання, її предмет та основна проблематика. Історичні варіанти політичної гносеології. Структура пізнання політичних процесів: суб”єкт, об”єкт, предмет, мета, засоби, результати. Технології політичного пізнання.

Суб”єкти політичного пізнання. Індивід. Соціальні спільноти, групи інститути. Суб”єкти політичної діяльності та суб”єкти пізнання політичних процесів.

Об”єкти політичного пізнання, їх види. Предметно-інституційні об”єкти. Об”єкти процесійного характеру.

Принципи співвідношення суб”єкта та об”єкта у пізнавальному процесі. Взаємоперехід та взаємодетермінація суб”єктів та об”єктів політичного пізнання.

Проблема суб”єкта та об”єкта політичного пізнання в історії становлення політичної науки (Арістотель, Августин, Н.Макіавеллі, Т.Гоббс, Дж.Локк, Ж.Ж.Руссо, І.Кант, Г.В.Ф.Гегель, К.Маркс, Ф.Ніцше, Е.Фромм,К.Поппер).

Особливості теоретичного пізнання політичних процесів та його межі. Політичний факт, політична ідея, політична концепція, політична гіпотеза, політична теорія. Місце та роль інтуіції у політичному пізнанні. Проблема очевидності в політичному пізнанні. Догматизм в політиці, скептицизм, релятивізм. Ідея абсурду в сучасній політиці. Інтерпретація політичних процесів – місце та роль ідеології і науки. Політика й істина. Хибність політичного пізнання.

Тема 7. Пізнання і політична практика. Принципи політичної рефлексії.

Співвідношення системи людського пізнання та політичної практики. Суть триєдиності функцій політичної практики: як джерела пізнання; як способу використання знання; як критерія істинності знань.

Політична практика та усвідомлення політичних процесів – як єдність протилежних сторін. Провідна роль політичної практики.

Моделююча політична практика та випереджаюче політичне пізнання. Метод узагальнення в системі політичного пізнання та політичної практики. Узагальнена практика – як джерело пізнання політичних процесів. Місце та роль політичного рішення в системі політичного пізнання та практичних дій. Суть поняття у політиці: “практика як джерело пізнання”, “практика як спосіб використання знань”, “практика як критерій істинності знань”, їх нерівнозначність, що викликана особливими якостями самої політичної сфери буття. Рівень ефективності та практичної значимості функцій.

Принципи політичної рефлекції. Принцип монізму. Принцип фундаменталізму. Принцип елементаризму. Принцип редукції. Принцип плюралізму. Принцип поліекраності. Принцип Холізму. Принцип корегентності. Принцип синергетичності. Принцип колятивізму. Принцип диверсифікації. Суть та явище в політиці. Політична необхідність та випадковість. Можливість та дійсність в політиці. Частина та ціле в політиці. Політичний зміст та політична форма. Якість, кількість та міра в політиці. Політичне протиріччя та гармонія в політиці. Принцип заперечення в політичному розвитку.

Тема 8. Загальні зв”язки та взаємодія в політиці.

Зв”язок та розвиток – основні принципи діалектики політики. Загальні зв”язки та взаємодія потреб та інтересів як сутнісне визначення політичних процесів. Необхідність та випадковість, постійність та тимчасовість форм зв”язків та взаємодії в системі політичних відносин. Джерела визначення сутності явища. Розвиток та саморозвиток політичного процесу. Прогресування суспільно-політичних відносин. Суспільно-політичний рух.

Історичні особливості вияву дії загальних зв”язків та взаємодії в політиці, як умова трансформації соціально-інституційних форм буття.

Особистісний рівень вияву загальних зв”язків та взаємодії в політиці. Взаємодія як вияв загальних зв”язків політичного характеру в процесі прийняття політичного рішення. Система взаємодії та взаємозв”язків внутрішніх елементів політичної системи. Суть джерел стабільності та нестабільності політичної влади. Взаємодія суб”єктів політичної влади. Протистояння суб”єктів політичної влади та його місце в утвердженні (руйнуванні) системи загальних взаємозв”язків та взаємообумовленості форм та способів людського буття.

Взаємодія та зв”язки на міжнародному рівні. Проблеми співвідношення глобалістики та конкретності в політичному житті.

Проблема взаємодії та загальних взаємозв”язків в історії розвитку політичної науки.

Перехідний етап становлення політичної системи – як особлива умова вияву дії основного принципу діалектики – зв”язку та розвитку.