Розділ іv Політична праксеологія.

Тема 19. Від “часткового виробництва” до загального.

Суть політичної дії, її зміст, націленість, засоби та результати.

Основні закономірності політики як специфічної форми суспільної практики.

Політична дія та історичні способи, стилі людського буття. Традиціоналістське суспільство – індивід з традиціоналістськими статусними визначеннями – традиційність політичної дії. Індустрійне суспільство – технократичний тип людини – технократизм політичної дії. Два виміри індустрійного суспільства: перший вимір – перебування в штучному світі виробництва – позаробочий час, побут, дозвілля; другий вимір – діяльнісна політична сфера буття держави – громадянське суспільство.

Межі технологічних способів існування людини в економічній, соціальній та політичній сферах буття. Проблеми модернової праксеології в сучасних теоріях неоконсерватизму та неолібералізму. Нові способи та форми політичної дії, породжені динамікою науково-технічного прогресу.

Проблеми глобалістики в політичних діях (А.Турен). Теорія натурфілософії влади як вселенсько-космологічного феномену.

“Людина всесвіту” – “людина нації” у політичній праксеології. Нове обгрунтування суб”єктів дії в сучасних теорія організацій.

Проблема ресурсів у політичній праксеології. Культурна (духовна) гегемонія, організація влади та ресурси, як визначальні чинники політичного управління суспільством.

Політичні наслідки та майбутнє людського розвитку: від “часткового виробництва” до “тотального виробництва”.

Тема 20. Соціокультурні сусперечності сучасного суспільства.

Природа культурної гегемонії. Інформаційна нерівність та політичний гегемонізм.

Суть традиційно

Економічної детермінанти у визначенні політичних процесів, її позитивні та негативні риси. Політичні теорії економічного детермінізму.

Співвідношення виробничого досвіду людини та культурно-освітнього в добу індустріалізації та урбанізації. Духовне виробництво та його вплив на трансформацію змісту та форм політичної діяльності.

Функції культури в політиці. Проблема сенсу життя людини: культурологічне та політичне визначення ( Дюркгейм, З.Фрейд, К.Маркс, В.Франкл, К.Ясперс, Г.Х.Гадамер).

Виробництво матеоріальне та виробництво самого суспільства. Суть системи політичних технологій, їх культурологічні парадигми. “Соціологія дії” А.Турена. Історія як глобальний обмін культур. Культурологічна теорія нації Е.Гелнера. Націоналізація та денаціоналізація політичних процесів в сучасному світі, детермінанти, що їх визначають.

Теорії суспільних відносин як відносин людей-агентів системи політичних технологій.

Місце політичних еліт в системі технологій виробництва суспільства. Ч.Сноу про “дві еліти” та “дві культури” в політиці.

Гуманістичні універсалії у мові та практиці сучасної політики. Задоволення соціальних потреб у процесі міжкультурного обміну та сучасного духовного виробництва, їх вплив на формування політики. Місце та роль інформативних ресурсів у цих процесах.

Плани та проблемні матеріали до семінарських занять

Тема 1. Теоретико-методологічні засади розвитку політичної науки в новітню епоху. План

1. Новітня епоха та її особливості.

2. Особливості розвитку політології в новітні часи.

3. Методологія та основні напрями, школи і течії політології

Тематика реферативних завдань

1. Ціннісні визначення політики

2. Детермінанти політичних процесів.

3. Раціональність та ірраціональність в політиці.

4. Предмет, об”єкт та принципи політичної науки

Проблемні завдання

1. Чи є взагалі політика природним способом буття людини ? Які чинники обумовили її формування?

2. В чому полягає суть політики як зацікавленого світоуявлення та світотворення? Як тоді співвідносяться між собою політика та наука?

3. Як співвідносяться між собою засоби політики, засоби релігії та засоби культури? Аргументуйте свої відповіді конкретним зверненням до прикладів з історії.

4. Покажіть можелі історичних типів політичного кооперування людської діяльності, відносин, інституційних систем. Чим вони подібні, чим відрізняються?

5. Як співвідносяться між собою засоби та ресурси політики? Що є визначальним?

6. Що стає ентропійність в політиці чинником прогресування суспільства загалом?

7. Чи вірно сформульоване визначення політики? “Політика – це сфера діяльності людини, де здійснюється продукування достовірних знань по зовнішній світ та людину. Політика репрезентує собою спеціальні групи людей (дослідники), наукові заклади, експероиментальну базу, методи дослідження, інформацію, а також самі результати пізнання”. Якщо тут невірно дається визначення “політики”, то: а)що так визначається; б) як би ви визначили суть поняття”політики”?

8. Чи закладена суть самої політики деструктивуюча основа? Доведіть свою думку конкретними аргументами.

9. Чи тотожними є критерії ефективності політики та ефективності економіки? Складіть таблицю порівняльних систем і їх ефективності.

10. Як виначалася природа політичного:

а) в античний перід;

б) в середньовічну добу;

в) в Новий час;

г) в сучасній політичній науці.

В чому подібність та відмінність таких визначень? Аргументуйте свої відповіді, конкретно звертаючись до праць тогочасних мислителів та сучасних наукових джерел.

11. Роздумуючи про природу, Гьоте писав: “Всі люди в ній, і вона в усіх”. Чи можна так сказати про політику?

12. Поясніть слова Ж. Френда: “політика є сутністю, або фундаментальною життєвою і постійною категорією існування людини в суспільстві у тому сенсі. Що людина є за своєю природою суспільною істотою”. А яка позиція з цього приводу була в Арістотеля?

13. Складіть у своєму конспекті словник нових понять, визначень з цієї теми. Розкрийте їх зміст.