Тема 4. Формальний та неформальний принципи у політичному самовизначенні людини.

Суть формального (“законницького”) та неформального (“сповідального”) принципів соціальної організації. Співвідношення понять “сповідальність”, “соборність”, “юридичність” (правова угода) у політичних стосунках.

Можливості формального принципу. Соціальний формалізм. Формалізація як окреслення сфери невідчужуваної автономії особи. Атрибути формалізації (кодифікації) соціально-політичного простору буття: постійність, безумовна попередня довіра, предметність людських зв”язків, правовий стан та розвиток контрактних відносин, зменшення впливу політики на всі суспільні функції, розподіл існуючої системи влади, визначення меж компетентності у діях політичних інституцій, органів управління та керівництва, активізація правової свідомості, інтенсифікація комунікативних зв”язкув між сферами управління. Проблеми формалізації системи соціально-політичних відносин у М.Вебера, М.Крозьє.

Межі формальних початків. Історичні умови та способи формалізації суб”єктних відносин. Роль етики, права, ідеологія, традиціоналістських норм у формалізації і соціально-політичної сфери буття. Проблема меж формальних початків в історії політичної думки.

Неформальний принцип у політичному самовизначенні людини. Людські ідеали, духовність, інтереси, ціннісні орієнтири антропологічного характеру, месіанські почуття, лідерство, як основа утвердження неформальних принципів у міжоб”єктних стосунках.

Вплив домінації формальних, або ж неформальних принципів у політичному самовизначенні людини на розвиток різних типів політичної культури у сучасному світі.

Тема 5. Політика як різновид духовного виробництва.

Суть духовного виробництва, зв”язок його з політичними процесами. Принципи, на основі яких здійснюється духовне виробництво.

Духовність і прагматизм в політиці. Раціональне та ірраціональне у політиці: детермінанти, способи та умови їх існування, історичні особливості вияву.

Суспільно-політичні відносини як міжіндивідуальний, міжгруповий обмін інформацією. Нееквівалентність обміну інформацією. Суспільне життя як знакова система, символізм її змісту.Співвідношення фактичних можливостей людини та її домагань. Явище відносної депривації за С.Страуффером. Реформаційні структури в політиці. Духовне виробництво та еліти (референтні групи), що його репрезентують. Вплив референтних структур на механізм соціальної ідентифікації. Детермінанти утвердження соціальної утопії як характеристика сучасного суспільства. Суть маргінальності в політиці. Маргінальна особа, її місце і роль в політичному житті суспільства.

Духовне виробництво в політиці та віра, авторитет, надія. Ідеологія прогресу – як кредитування можливостей.

Фактори, що впливають на зростання диспропорції між фактичною та референтною приналежністю. Підвишення рівня освіти. Підвищення ролі дозвілля та його соціальна значимість. Знищення частки самодіяльного віку людини.

Міжкультурні, міжнаціональні відносини. Роль засобів масової інформації в духовному виробництві, їх вплив на політико-правові процеси в державі.