Валовий випуск, особливо його додана вартість сіВ, є мірилом регіонального (національного) багатства. Виробництво доданої вартості на душу населення характеризує можливий рівень жит­тя людей регіону (країни). Величина доданої вартості сіВ оберне­но пропорційна проміжному споживанню: сіВ - 1 /В_п. Позаяк про­міжне споживання є відтвореним оборотним капіталом, то ним і присвоюється. На цій підставі можна вважати, що весь валовий випуск В є доходом регіону (країни), а його обсяг — основою розпо­ділу за призначенням, тобто валовими витратами регіону (країни):

в* = в_{т +} в_к.

Аналогічно додана вартість сіВ є і доходом, і витратами регіо­ну (країни). Адже витратити чи спожити можна лише те, що ство­рено. Отже, весь валовий випуск:

В - В* = 0.

Система регіональних (національних) рахунків України валові витрати В* поділяє на кілька груп.

ч> Кінцеві споживчі витрати — В*, у тому числі витрати: ■=> домашніх господарств — С;

о некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства;

■=> сектора загального державного управління — Б, з них індивідуальні споживчі витрати та колективні споживчі витрати. Валове нагромадження — К. ^> Зміна запасів матеріальних оборотних коштів. % Придбання за винятком вибулих цінностей. % Експорт товарів і послуг — Е. ^ Імпорт товарів і послуг — /.

Для спрощення аналізу у пропонованій системі регіональних (національних) рахунків позначено символами лише загальні на­прями розподілу валового випуску. Не беруть до уваги детальні­ший розподіл, наприклад "витрати некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства", "зміна запасів матері­альних оборотних коштів" та ін. Це зовсім не вплине на методо­логію розподілу створеного продукту. Загальна формула голов­ної тотожності розподілу доходу В* буде виражена як сума ком-

понентів у системі національних рахунків: В* = С + Б + К + (Е- І). Наведене рівняння відображає структуру використання ство­реного регіонального (національного) продукту.

8.4.2. Використання регіонального (національного) доходу

Регіональний (національний)дохід розподіляється через бюд­жети держави, підприємств, сімей на основі податкової системи між зайнятими у виробництві товарів і послуг та незайнятими. Якщо обсяги виробництва регіонального (національного) дохо­ду недостатні, можуть виникнути проблеми: зростання цін, поси­лення податкового тиску, що, своєю чергою, стримуватиме зро­стання виробництва регіонального (національного) продукту.

Споживання домашніх господарств. Більша частина створе­ного в Україні доходу — 0,25В* — споживається домашніми гос­подарствами: С = 0,25В*, тобто валового внутрішнього продук­ту (0,56сіВ). Споживається та частина доходу, яка залишається після сплати податків: С - Я, де П— податки на дохід домашніх господарств. Отже, рівень споживання залежить від рівня п датків: чим вищий рівень податків, тим меншою є частина до ду домашніх господарств, яка залишається після їх сплати, тої то залишкового доходу.

На графіку (рис. 8.8) зображено криву функції залишкового доходу, яка свідчить, що він є функцією величини податку, що відображає залежність між обсягом податку і часткою споживан­ня домашніх господарств у валовому випуску. Обсяг споживан­ня залежить від рівня залишкового доходу С - П, а він — від ча­стки домашніх господарств у валовому випуску С = /(С - П). Формулу С =/(С - П) називають функцією споживання, яка опи­сує залежність між обсягом споживання і залишковим доходом.

Залишковий дохід С - П є основою обсягу споживання:

С=ДС-П).

Однак домашні господарства частину залишкового доходу споживають, частину заощаджують:

З = (С - П) - с,

О а

і п

^{1 ►}

Рис. 8.8. Функція залишкового доходу

де і — заощадження домашніх господарств, яке є різницею між залишковим доходом С - П та функцією споживання С =/(С - П).

Позаяк залишковий дохід є величиною граничною, то й обся­гу споживання властива граничність. Якщо збільшити залишко­вий дохід на 1 грн., то обсяг споживання зменшиться на величину заощаджень 3.

Крива, яка починається на осі С, характеризує зростання за­лишкового доходу на АС — П і відповідно зростання обсягу спо­живання на АС. Мультиплікатор АС / (АС - П) показує величину зростання обсягу споживання за зростання залишкового доходу на 1 грн.

п С

c=f(c-n)

С-П ►

Споживання сектора загального державного управління. Спо­живання сектора загального державного управління Б цілком залежить від розміру податків П, тобто Б — дохідна частина Державного бюджету. Якщо Б = П, то Державний бюджет зба­лансований. Якщо Б > П, це свідчить про дефіцит Державного бюджету, тобто податки не забезпечують дохідної частини бюд­жету і держава покриває дефіцит, збільшуючи державний борг. Якщо Б < П, це засвідчує про профіцит Державного бюджету, здатність держави обслуговувати свої попередні боргові зобов'я­зання. В українській економіці сектор загального державного спо­живання становить лише десяту частину продукту: Б = 0,10В* або 0,22сІВ, тобто валового внутрішнього продукту.

Чистий експорт. Частина загального доходу спрямовується на чистий експорт. Чистий експорт ЧЕ — це різниця між експор­том Е та імпортом /: ЧЕ = Е - І. Іноді її називають зовнішнім торговельним сальдо. Якщо Е > І, то чистий експорт має знак "+" і платіжний баланс має позитивне сальдо. Якщо Е < І, то чистий експорт має знак "-" і платіжний баланс має від'ємне саль­до. Економіка кожної країни відкрита для руху товарів, капіталів і праці, тобто їх вивезення (експорту) і ввезення (імпорту). В українській економіці Е = 0,18.6 або 0,40сіВ, а / = 0,195 або 0,43сШ. Чистий експорт розраховують за його часткою до ВВП, або до доданої вартості. У даному випадку чистий експорт дорівнює: ЧЕ = 0,ШВ - 0,43й?6,

тобто ЧЕ = -0,03.

Від'ємне зовнішньоторговельне сальдо свідчить, що експорт­ний потенціал України слабкий і не забезпечує потреб фінансу­вання імпорту. Україна змушена здійснювати валютні запозичен­ня за кордоном, що зумовлює зростання зовнішньої заборгова­ності.

Заощадження і капіталовкладення. Сукупні заощадження 3 фак­тично є ресурсами для здійснення капіталовкладень К. Якщо зао­щадження великі, то пропозиція на кредитному ринку велика, а відсоткова ставка на фондовому ринку низька.

^Заощадження (3) — вільні кошти домашніх господарств, підприємств, держави, які відображають рівень їх пропо­зиції на фондових ринках.

Рис. 8.9. Функція споживання

З = В - С - Б -ЧЕ. Капіталовкладення К(р) залежать від величини заощаджень:

К(р) = 3.

Відсоткова ставка регулює пропозицію для здійснення капі­таловкладень 3 і попит на ресурси К(р).

Кожен елемент розподілу ВВП має певний стосунок до нагро­мадження. Підприємства купують засоби виробництва, здійсню­ють реконструкцію, оновлюють технології, за експортний виторг купують товари для капіталовкладень, домашні господарства споруджують будинки тощо. В українській економіці обсяг ва­лового нагромадження К - 0Л9сіВ.

Кількість капіталовкладень, на які є попит, залежить від вели­чини відсоткової ставки р.

На практиці розрізняють номінальну і реальну відсоткову ставки. Номінальна відсоткова ставка — це ціна р_и, за яку спла­чують позичені гроші. Реальна відсоткова ставка р — це номі­нальна, скоригована на індекс цін І_ц.

Зв'язок між обсягом капіталовкладень К і реальною відсотко­вою ставкою можна виразити рівнянням, яке відображає функ­цію інвестування К - К(р).

Для української економіки важливо за збереження пропорцій розподілу національного продукту збільшувати обсяг валового випуску В = Р(Т, К) (виробнича функція).

Валовий випуск поділяється на такі складові: ■=> проміжне спо­живання — В_п; ■=> споживання домашніх господарств — С; ■=> дер­жавне споживання — Б; валове нагромадження — К; "=> чистий експорт — ЧЕ.

Кінцеві споживчі витрати сіВ*залежать від величини проміжно- го споживання сіВ* = В ~ В_п, яка, своєю чергою, залежить від продуктивної сили зайнятих в економіці в = В/Т та рівня їх капі- талоозброєності к_т = КУТ. Попит на створений валовий випуск визначатиметься потребою у сировині, матеріальних ресурсах В_п, споживанням домашніх господарств С, споживанням держави Б, капіталовкладеннями К та чистим експортом ЧЕ. Очевидно, що зростання валового випуску залежить від таких чинників: ^>зро- 292

Розділ 8. Міжгалузеві господарські комплекси і регіональний продукт сіпання споживання загалом; ^зростання капіталоозброєності •ийнятих; & зниження реальної відсоткової ставки.

Основним чинником регулювання обсягу валового випуску є реальна відсоткова ставка: чим вища відсоткова ставка р, тим менший обсяг капіталовкладень К(р), менша капіталоозброєність к = К(р)/Т, менша капіталовіддача в_к = В/К(р) і відповідно ниж­чий попит та споживання. За зниження відсоткової ставки відбу-паються обернені процеси: зростають капіталовкладення, капі­талоозброєність, капіталовіддача, валовий випуск, кінцеві спо­живчі витрати і споживання. Відсоткова ставка урівноважує об­сяг валового випуску В(р) і його споживання:

В* = В(р).

Наведене рівняння відображає взаємозв'язок між валовим ви­пуском і валовими витратами через рівень відсоткової ставки. Зростання відсоткової ставки знижує витрати, що впливає на зменшення валового випуску. Тому треба провадити гнучку полі­тику щодо встановлення відсоткової ставки, яка має стимулю­

вати зростання обсягу виробництва.