хунок зростання їх віддачі за одиницю часу. Екстенсивна виробнії ча функція має властивість постійної віддачі від масштабу, інтеп сивна — постійної віддачі від якості одиниці праці та капіталу.

На практиці постійно змінюються кількість і рівень якості пращ та капіталу. Переважати може то екстенсивна, то інтенсивна ви­робнича функція. Цю залежність демонструє формула:

В = Тві,

де Г— кількість праці, в — продуктивна сила одиниці праці, ї — час праці як величина постійна. Обсяг виробництва В за екстен­сивної функції зростатиме за умови і_п> і_в, тобто коли індекс зро­стання кількості праці вищий, ніж індекс зростання продуктивної сили одиниці праці.

Обсяг виробництва В за інтенсивної функції зростатиме за умови: і_т< і_в, тобто коли індекс зростання кількості праці мен­ший, ніж індекс зростання продуктивної сили одиниці праці.

8.2.2. Гранична віддача одиниці праці

Теорія продуктивної функції праці засвідчує, що кількість зай­нятої живої праці має бути чітко регламентована. Крім того спів­відношення зайнятих управлінням і виробництвом теж має бути у відповідних пропорціях. Параметри зайнятості мусять бути в центрі постійної уваги керівництва підприємств, населених пунктів, регіонів і країни загалом. Річ у тому, що жива праця Т_к має ціну ц_т і виробляє продукт В - 0,_тц, де ()_т — фізична кількість

товарів, робіт і послуг, ц — ціна одиниці товару, робіт і послуг.

Ціна праці ц і одиниці продукції ц мають важливе значення при

збільшенні чи зменшенні кількості зайнятих. Управління під- приємств зацікавлене в отриманні прибутку. В цьому також за- цікавлені керівники населених пунктів, регіонів і уряду, оскільки доходи і прибутки підприємств та населення на їх території є по- тенційною грошовою базою для формування їх бюджетів через сплату ними податків. Тому для них незмінним пріоритетом має бути встановлення і дотримання оптимального співвідношення між кількістю праці і її вартістю Г — Т ц_т, кількістю товарів, робіт і послуг та їх вартістю В = Оц, приростом праці АТ ц і приростом продукту А() ц. У кожному разі зростання праці по 268=

Розділ 8. Міжгалузеві господарські комплекси і реґіональний продукт стосовно до зростання продукту за вартістю мало би бути у стані нерівностей: Т_кц_т < Ом і АТ_кц_т< А()_тц, тобто забезпечувати пев­ний прибуток.

Якщо індекс зростання цін переважає індекс зростання про­дуктивної сили одиниці праці, то затрати праці в одиниці про­дукції зростатимуть, а прибуток зменшуватиметься.

І* Гранична віддача праці — створення кожною додатко­вою одиницею праці додаткової кількості продукту. Якщо підприємство, галузь, регіон чи країна збільшать чи­сельність зайнятих на АТ_кц_т, то обсяг випуску збільшиться на АВ, або АВ = А()_тц. Отже, приріст граничної віддачі праці А()_тц цс додаткова кількість виробленої продукції А<2_т за ціною оди­ниці продукції ц унаслідок залучення додаткової одиниці праці АТ за ціною одиниці праці ц_т. Цю залежність можна виразити за допомогою виробничої функції:

=аР(Т+ АТ, К) ~- Т(Т К). Рівняння свідчить, що приріст віддачі праці — це різниця в об­сягах виробництва за використання Т + ДГі за використання Т одиниць праці. Величина АВ , або А() ц є оберненою до величи­ни одиниці трудових затрат:

АВ_т = АТ/ Ат.

Величина Ат характеризує кількість праці, яка міститься в одиниці Ай = Асщ вартістю 1 грн., тобто її трудомісткість. Це оз­начає, що трудомісткість продукції АТ е оберненою функцією граничної віддачі АВ_т:

АТ=\/АВ_Щ або для одиниці продукції:

Ат = 1 / Де.

Наскільки величина АВ є граничною для АГ, настільки вели­чина ДГможе виявитися граничною для АВ_т

Цю залежність можна проілюструвати, графічно зобразивши продуктивну функцію, в якій кількість основного капіталу не­змінна — К, а кількість праці зростає — Г + ДГ(рис. 8.3).

Точка перетину ліній В_х = Т_х, тобто величина Г_]5 є граничною трудомісткістю. Оптимальна або максимальна кількість додат­кової праці залежатиме від двох співвідношень АВ_т і АГ. Якщо

269

а в
	аР(ТкЦт + АТкЦт, Кцк)
/ АВ
( АГ і	-— ьвт
	—►

Т,

► т

Рис. 8.3. Продуктивна функція приросту праці АВ_т > АГ, то приріст праці виразиться формулою:

АВ_т = АТ + П_т,

де АВ_т — вартість приросту віддачі праці, грн.; ДГ— вартість приросту додаткової праці, або заробітна платня додатково за­лучених працівників, грн.; АП_т — частина прибутку, грн. Звідси прибуток А/7 виразиться: А/7 = АВ_т— АГ.

Якщо АВ_т < АГ, то приріст продукту виразиться:

АГ < АВ — платоспроможність вища від вартості праці; АГ = АВ — платоспроможність дорівнює вартості праці (верх­ня межа числа зайнятості);

АГ > АВ — платоспроможність нижча від вартості праці.

А
	АТ=АВ		АГ>А5
АГ<ДЯ			►

АГ

Рис. 8.4. Графічна інтерпретація вартості праці і платоспроможності виробника

Отже, реальна заробітна платня — це платоспроможність під­приємства, галузі, економіки загалом, яка відображається кіль­кістю товарів, послуг і котру суб'єкти виробництва виплачують кожному зайнятому.

В,