- •8.2. Випуск регіонального продукту
- •8.2.1. Продуктивна функція реґіональної праці і капіталу
- •8.2.2. Гранична віддача одиниці праці
- •8.2.3. Гранична віддача одиниці капіталу
- •8.3. Регіональний дохід
- •8.3.1. Структура регіонального продукту: проміжне споживання і додана вартість
- •8.3.2. Додана вартість за галузями економіки реґіону
- •8.3.3. Виробництво доданої вартості на душу населення
- •8.4. Розподіл регіонального продукту
- •8.4.1. Головна тотожність регіональних і національних рахунків
- •8.4.2. Використання регіонального (національного) доходу
- •Економіка україни як єдність регіональних соціально-економічних систем План викладу і засвоєння матеріалу:
- •Мікроекономічне районування
- •9.2. Мезоекономічнірайони України
52,3 %. У структурі ВНП високорозвинутих країн виробництво товарів — ЗО %, виробництво послуг — 70 %.
Це свідчить, що в Україні треба реструктурувати продуктивні сили, щоб досягти адекватної потребам населення і виробництва структури додано вартості і ВВП загалом. Реструктуризація повинна забезпечити:
зростання обсягу виробництва товарів і послуг до 20 тис. грн. на душу населення за рік з перспективою у середньому до 50 тис. грн. і більше;
оптимізацію структури ВВП за галузями економіки і в пропорціях, які забезпечили б необхідну кількість товарів і послуг кінцевого споживчого і виробничого використання.
Практика свідчить, що можна виготовляти багато сировини і напівфабрикатної продукції, але це не забезпечуватиме належного зростання добробуту людей. Реструктуризація повинна збільшити виробництво придатних до споживання продукції та послуг, що підвищуватиме рівень життя.
ВВП високорозвинутих країн створюється у належних пропорціях за галузями економіки. Його обсяг на душу населення забезпечує добробут суспільства, оскільки виробнича сфера і сфера послуг є збалансовані.
8.3.3. Виробництво доданої вартості на душу населення
Додана вартість на рівні регіону (ДВР) чи валовий внутрішній продукт (ВВП) на рівні країни є частиною вартості валового випуску в регіоні (країні) за винятком вартості відшкодованого оборотного капіталу (матеріальних затрат). Тобто ДВР (ВВП) — це є заново створена вартість у сфері матеріального виробництва та сфері послуг внаслідок функціонування усіх факторів виробництва: праці, землі, капіталу тощо.
Створена ДВР чи ВВП є реальним регіональним чи національним багатством, результатом функціонування усіх елементів продуктивних сил, у тому й фінансової системи. Через структуру ДВР (ВВП) обґрунтовується відповідність продуктивних сил потребам суспільства, регіону і держави. Сама величина ДВР (ВВП) не є критерієм добробуту людей: можна видобувати на душу населення багато залізної руди, виплавляти багато сталі, але мало виробляти взуття, побутової техніки тощо. Обсяг і структура ДВР (ВВП) повинні відповідати запитам людей і виробництва. Крім того, реальним ДВР (ВВП) є національне багатство — то-
вари, роботи і послуги. Чим більше створено реального ДВР (ВВП) на душу населення, тим більшим є національне багатство, тим вищий рівень життя нації.
Рівень доданої вартості і ВВП в Україні. Додану вартість створюють на конкретному виробничому підприємстві. її розраховують як різницю між випуском і проміжним споживанням сіВ = В - О.
ВВП отримують як суму валових доданих вартостей усіх підприємств країни чи галузей економіки плюс податки на продукцію за винятком субсидій на неї.
Важливим для будь-якого підприємства, регіону чи економіки загалом є співвідношення двох частин валового випуску: частки проміжного споживання і доданої вартості, які утворюють ВВП. Проміжне споживання забезпечує виробничий процес, а ВВП — задоволення потреб населення. Якщо обсяг і структура ВВП відповідають потребам людей, то їхній рівень життя є задовільний. Якщо у валовому випуску переважає проміжне споживання, а обсяги валового випуску стосовно потреб невеликі, то ВВП незначний, споживчому ринку дошкуляє дефіцит товарів і послуг, недостатніми є доходи тих, що працюють, і тих, що не працюють, рівень життя людей незадовільний.
Реальне співвідношення українського споживання і ВВП за даними 2000 — 2004 рр. можна відобразити рівнянням: ОМ = 0,68£,д, + 0,32^. Проміжне споживання і валова додана вартість співвідносяться у пропорції 6,8:3,2, що характеризує виробництво як малоефективне або неефективне, 3 10 одиниць випуску продукції майже 7 - напівфабрикати і приблизно 3 одиниці — продукт кінцевого споживання, тобто майже 3/4 продуктивних сил виробляють продукт для сфери виробництва і приблизно V, для споживчого ринку. Таку економічну систему називають затратною.
Затратний характер економіки зумовлює "проїдання" ВВП, що не дає змоги здійснювати капіталовкладення та реструктуризацію усіх продуктивних сил і, відповідно, ВВП. Відомо, що ВВП або сІ<2ц утворюють: оплата праці найманих працівників Т = сі()3ц, податки, за винятком субсидій, пов'язаних із виробництвом сі(2псц,
та валовий прибуток (змішаний дохід Псі(2ц). Реальне співвідно-
Розділ 8. Міжгалузеві господарські комплекси і регіональний продукт шення складових українського ВВП за даними 2000 — 2004рр. можна відобразити рівнянням:
сІОц - 0,45сІ(23ц + 0,2 сіОпсц + О,35Ш0ц. Вартісна структура українського ВВП свідчить, що майже його половина — це оплата праці найманих працівників, п'ята частина - платежі підприємств та організацій до державного та місцевих бюджетів, державних цільових та позабюджетних фондів у зв'язку з використанням ресурсів та одержанням дозволу на специфічні види діяльності, а третина — валовий прибуток, який використовують для розвитку виробництва і сфери послуг.
Виробництво ВВП на душу населення. Результатом функціонування праці та капіталу є не лише загальний обсяг і темпи виробництва національного продукту, а й кількість виробленого національного продукту, розподіленого на душу населення. Так оцінюють розвиток своїх економічних систем усі країни світу, і за цією методологією відстежує рівень їх розвитку і добробуту ООН. У країнах з ринковою економікою з цим показником пов'язують поняття "багатство людини" і "національне багатство" загалом. Такий методологічний підхід до оцінки чинників економіки і національного багатства виправданий, бо він дає змогу належно вирішувати питання стимулювання виробництва і розподілу національного продукту. У розвинутих країнах вважають, що багатство нації вимірюється не наявними природними ресурсами, кількістю підприємств, які є лише чинниками створення багатства, а вартістю створеного ВВП загалом і на душу населення.
Величина ВВП (сіОц) може зростати за рахунок збільшення кількості вироблених товарів і послуг й?£>- Динаміка цих показників характеризує загальний стан економіки, рівень використання продуктивних сил та виробництво сі()ц, тобто ВВП на душу населення. Якщо, наприклад, ціна ц зросте в п разів за незмінної кількості товарів і послуг то величина сІОц теж збільшиться в п разів. Та це не означає, що рівень задоволення потреб на душу населення збільшиться у п разів, позаяк кількість вироблених товарів і послуг залишилася без змін. Це можна простежити з рівняння:
ац = сІОц / Н,