50 Характер, його психофізіологічні основи, риси, передумови формування

Кожна людина відрізняється від будь-якого іншого своїм індивідуальним психологічним своєрідністю. У цьому сенсі зазвичай говорять про риси, характерних для даної людини. Кожна риса характеру виявляється лише у відповідних типових обставинах. Пояснюється це тим, що в кожній рисі характеру виражається ставлення людини до певних обставин і сторін дійсності.

Під характером у психології розуміють сукупність індивідуально-своєрідних властивостей, які проявляються в типових для даної особистості способах діяльності, виявляються в типових обставинах і визначаються відносинами особистості до цих обставин.

Характер людини не представляє собою чисто випадкової сукупності різних властивостей. Окремі властивості характеру залежать один від одного, пов'язані одне з одним, утворюють цілісну організацію. Така цілісна організація називається структурою характеру. Тому, знаючи одне або декілька властивостей характеру людини, ми можемо передбачити інші невідомі нам риси його характеру. Так, знаючи, що людина зарозуміла і пихата, ми можемо припустити, що він недоброжелателен до людей; якщо він скромний, то він - поступливий.

У радянській психології розрізняють чотири системи властивостей характеру, що визначаються різними відносинами особистості.

1. Властивості, що виражають відношення до колективу і окремим людям (доброта, чуйність, вимогливість, зарозумілість).

2. Властивості, що виражають ставлення до речей (акуратність або неохайність, дбайливе або недбале поводження з речами).

3. Властивості, що виражають ставлення до самого себе (самолюбство, честолюбство, марнославство, гордість, зарозумілість, скромність).

4. Властивості, що виражають ставлення до праці (працелюбність, лінь, сумлінність, відповідальне або безвідповідальне ставлення до праці).

Крім цих найважливіших властивостей характеру, які залежать не від одного, а від декількох різних відносин особистості. У систему властивостей «особистість - навколишні люди» входить цілий ряд таких, які виражають не стільки різне ставлення до самого себе, наприклад: у одних людей - самовпевненість, самовпевненість, самовдоволення, хвалькуватість, а в інших, навпаки, невпевненість у собі, схильність під усьому звинувачувати себе, боязкість.

Ступінь цілісності характеру індивідуально-своєрідна. Зустрічаються люди з більш цілісним і менш цілісним, суперечливим характером.

Разом з тим не менш необхідна умова існування особистості - певний ступінь пластичності характеру. Пластичність (мінливість) характеру має подвійне значення. По-перше, вона точно так само, як стійкість, умова активного впливу на середовище. Для того щоб дії і вчинки були доцільні, корисні, необхідно, щоб вони відповідали зовнішніх умов. Але це можливо тільки тоді, коли властивості характеру, що визначають індивідуально-своєрідні способи дії, самі в якійсь мірі будуть змінюватися під впливом зовнішніх умов. Якщо людина, що став вчителем, не в змозі був би позбутися від властивої йому поступливості, поступливості, боязкості, то, завдяки своєму характеру, він був би поганим учителем. Ступінь стійкості і пластичності також індивідуально-своєрідна і являє собою властивість структури характеру в цілому.

Кожна властивість характеру обумовлено відносинами особистості. В умовах досить складної опосередкованої залежності від суспільних відносин складаються міжособистісні відносини в сім'ї, дитячому та трудовому колективах - відносини симпатія, товариства, взаємодопомоги, солідарності чи, навпаки, деспотизму, суворості, недоброзичливості, суперництва, антагонізму. Вони роблять значний вплив на формування істотно важливих рис людини. Специфічні властивості характеру розвиваються в сім'ї, де всі турботи зосереджені на одному-єдиному дитину, і в багатодітній сім'ї, у дітей-погодків або у дітей з великою різницею років, у сім'ях з постійними конфліктами між батьками і в дружних сім'ях.

Відомо, що нервові процеси в ранньому дитинстві відрізняються найбільшою інертністю. Тому властивості характеру, що склалися в ранньому віці, надзвичайно стійкі і набагато важче перевиховуються, ніж ті властивості, які склалися в більш пізньому віці. Грунтуючись на такому явищі, деякі американські психологи стверджують, що властивості особистості зумовлені на все життя відносинами, які склалися в ранньому дитинстві залежно від задоволення і незадоволення потягів дитини. У дійсності, однак, глибина, стійкість і сталість властивостей характеру у великій мірі залежать також від ступеня свідомості тих відносин особистості, якими ці властивості визначаються.

Якщо сумлінність і працьовитість склалися у людини не стихійно і відповідають його свідомим поглядів і переконань, тоді вони проявляються в будь-яких найбільш важких і критичних обставинах. Тому юнацький вік, коли становлення свідомих поглядів переконань протікає особливо виразно, є разом з тим період різких зрушень в характері, період другого народження характеру.

Серед індивідуальних якісних особливостей психіки особливо важливе значення мають властивості темпераменту. Взаємозв'язок характеру визначається фізіологічною основою того й іншого. Тип нервової системи впливає на індивідуально-своєрідні способи дії, в яких виражаються властивості характеру. Від властивостей темпераменту залежать динамічні особливості властивостей характеру.

Соціальні умови розвитку та виховання та його взаємини зі спадковими індивідуальними особливостями психіки визначають властивості характеру не прямо і безпосередньо, а через посередництво діяльності. У залежності від дій і вчинків людини при одних і тих же соціальних умовах та спадкових особливостях виникають різні властивості характеру. З найбільшою очевидністю це виявляється при вивченні розвитку і формування характеру у гомозиготних близнюків, які виховуються в рідній сім'ї.

Своєрідність активної діяльності дитини визначається віковими особливостями. Роль активної діяльності у формуванні характеру полягає в тому, що саме в ній утворюються ті індивідуально-своєрідні способи дії, в яких виражається характер. Але для того щоб застосовані людиною дії в процесі діяльності стали стійкими і постійними, щоб вони завжди застосовувалися в типових обставинах, ці дії повинні придбати особливу якість. Вони повинні стати автоматизмами.

Формування характеру ефективно тільки в тій мірі, в який людина сама створює його своїми вчинками протягом всього свого життя. Виховання характеру неможливо без самовиховання.