15.5. Міжнародно-правові стандарти у сфері праці та трудових відносин

Міжнародно-правові стандарти у сфері праці та трудових від­носин — це впорядкована система міжнародних норм та принци­пів, розроблених на основі взаємних угод між державами щодо питань, пов'язаних із визнанням та закріпленням основних прав людини у сфері праці, регламентування найманої праці та її окремих умов, захистом індивідуальних та колективних ін­тересів працівників, визначення основ правового статусу трудів-ників-мігрантів, регулювання праці окремих категорій праців­ників, формування соціальної політики та визначення її пріори­тетів. Утворення цієї системи, забезпечення її цілісності, єдності та функціональної здатності є результатом нормотворчої діяль­ності, яка здійснюється в рамках ООН, Міжнародної Організації Праці, регіональних об'єднань держав та дво- і багатосторонніх

33 02-69

521

домовленостей між ними. Така діяльність має впорядкований та системний характер, що досягається завдяки чіткому перерозпо­ділу завдань, функцій та повноважень міжнародних організа­цій, взаємоузгодженням інтересів між самими державами та до­триманням загальновизнаних норм і принципів сучасного між­народного права.

Міжнародні стандарти праці — це своєрідна нормативна суб­станція міжнародного трудового права, що відображає резуль­тати діяльності держав і направлена на внесення до ринкової економіки соціальних цінностей. Змістом цих стандартів є кон­центроване відображення досвіду багатьох країн, результат при­скіпливого відбору найбільш цінних та універсально значимих норм і положень національних систем трудового права, створен­ня оригінальних синтетичних правил за участю юристів, які представляють існуючі системи правового регулювання праці, підсумок зіткнення різноманітних думок та підходів, різнорід­них політичних сил та інтересів, ідеологічних концепцій, знахо­дження компромісних юридичних формул, трансформованих у міжнародні норми¹.

У рамках ООН закріплене основні права людини у сфері пра­ці. Саме правові документи ООН, у яких отримали програмне та нормативне закріплення трудові права, стали фундаментальни­ми в процесі формування правової моделі міжнародних трудових стандартів. Саме правові документи ООН, які за своєю природою мають універсальний характер, а це — Загальна декларація прав людини, пакти 1966 р., «Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації» (1966 р.), «Конвенція про лікві­дацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок» (1979 р.), «Міжнародна конвенція про захист прав усіх трудящих-мігран-тів та членів їх сімей» (1990 р.), «Конвенція про права дитини» (1989 р.) створили формальні передумови для такого моделюван­ня і впорядкування нормотворчої діяльності МОП у другій поло­вині XX ст.

Так, Загальна декларація прав людини проголошує низку ос­новних трудових прав:

кожна людина як член суспільства має право на соціальне за­безпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідно-

¹ Киселев Й. Я. Сравнительное й международное трудовеє право. — С. 448.

522

сті і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціаль­ній і культурній галузях (ст. 21);

кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безро­біття (п. 1 ст, 22);

кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рів­ну оплату за однакову працю (п. 2 ст. 23);

кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування її самої та її сім'ї і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами со­ціального забезпечення (п. З ст. 23);

кожна людина має право створювати професійні спілки і вхо­дити до професійних спілок для захисту своїх інтересів (п. 4 ст. 23);

кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, включаю­чи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану періодичну відпустку (ст. 24);

кожна людина має право на такий життєвий рівень, включа­ючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї, і право на забезпечення в разі безро­біття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випад­ку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини (п. 1 ст. 25).

Більш детально регламентовано основні трудові права люди­ни у «Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права» (1966 р.), положення якого так само як і положення «Па­кту про громадянські і політичні права»; передбачають тверді юридичні зобов'язання щодо їх імплементації до національного законодавства держав, які ратифікували ці пакти.

Трудові права, які закріплені в «Пакті про економічні, со­ціальні і культурні права», стосуються: визнання права на пра­цю та елементів, які е його складовими (ст. 6); визнання права кожного на справедливі і сприятливі умови праці (ст. 7), а саме: справедливу зарплату і рівну винагороду за працю рівної ціннос­ті без будь-якої дискримінації, безпечні умови праці та її гігієну, однакову можливість просування по роботі виключно на підставі трудового стажу і кваліфікації, відпочинок, дозвілля і розумне обмеження робочого часу та оплачувану періодичну відпустку

33*02 69

523

так само, як І винагороду за святкові дні; створення для захисту своїх економічних та соціальних інтересів професійних спілок, безперешкодний вступ та участь у них, право у визначених зако­ном межах на страйк (ст. 8); право на соціальне забезпечення (ст. 9); охорони материнства шляхом надання пільг працюючим матерям та здійснення особливих заходів щодо охорони праці дітей та підлітків (ст. 10).

«Пакт про громадянські і політичні права» передбачив забо­рону примусової чи обов'язкової праці (ст. 8) та свободу асоціа­ції, що включає право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів (ст. 22).

У статті 6 «Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дис­кримінації» визначено зобов'язання держав-учасниць заборони­ти і ліквідувати расову дискримінацію в усіх її формах і забезпе­чити рівноправність кожної людини перед законом, незважаючи на расу, колір шкіри, національне або етнічне походження. Зо­крема, щодо права на працю гарантується вільний вибір роботи, справедливі і сприятливі умови праці, захист від безробіття, рів­ну плату за рівну працю, справедливу і задовільну винагороду, право створювати професійні спілки і вступати до них, право на професійну підготовку, на соціальне забезпечення. Подібне по­ложення значно детальніше та ширше відображено у ст. 11 «Кон­венції про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок». Держави-учасниці вживають всіх відповідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок у галузі зайнятості з метою забезпечення на основі рівності чоловіків та жінок рівні права на працю та працевлаштування, вільного вибору професії чи роду роботи, просування по службі, одержання професійної підготовки і перепідготовки, право на рівну винагороду, соціаль­не забезпечення, право на оплачувану відпустку. Держави та­кож зобов'язані вживати відповідних заходів, спрямованих на запобігання дискримінації щодо жінок через одруження чи ма­теринство та гарантувати їм ефективне право на працю. У «Кон­венції про права дитини» визначено обов'язок держави щодо професійної підготовки дітей до трудової діяльності, визнання за кожною дитиною права користуватися благами соціального за­безпечення, на захист від економічної експлуатації. Держави вживають відповідних законодавчих, адміністративних і со­ціальних заходів, завдяки яким встановлюють мінімальний вік

524

для прийому на роботу, визначають необхідні вимоги щодо три­валості робочого дня й умов праці, передбачають відповідаль­ність осіб, що перешкоджають цьому. Конвенцією ООН «Про за­хист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їх сімей» передба­чено низку важливих і необхідних трудових прав та гарантій їх забезпечення для осіб, які працюють поза межами держави сво­го громадянства чи постійного проживання. Такими є право на отримання інформації про діяльність, якою вони зможуть за­йматись, та її умови, заборона дискримінації, право вільного пе­ресування та вибору місця проживання, право на об'єднання у професійні спілки, право переведення отриманих доходів та за­ощаджень на батьківщину та інші.

Фундаментальні положення щодо основних прав людини у сфері праці та трудових відносин, які визначені правовими доку­ментами ООН, конкретизовані та детально регламентовані Між­народною Організацією Праці шляхом розробки та прийняття конвенцій та рекомендацій з окремих питань праці.

Норми, розроблені МОП, можна поділити на дві великі групи залежно від об'єкта правового впливу та категорій працівників, щодо яких взаємоузгоджуються інтереси держав-членів МОП. До першої групи належать норми:

які визначають основні права людини у сфері праці, гарантії їх забезпечення та захисту;

спрямовані на вирішення проблем зайнятості та запобігання безробіттю;

які визначають основи та пріоритети соціальної політики, со­ціального забезпечення та соціального страхування;

які регулюють умови праці та відпочинку;

що стосуються колективно-договірного регулювання та реа­лізації і захисту колективних прав працівників.

Другу групу міжнародних трудових стандартів складають норми:

щодо зайнятості та визначення умов праці та відпочинку жінок;

які регулюють працю дітей та підлітків;

які регулюють працю осіб похилого віку;

які визначають основи правового статусу трудівників-мігран-тів і регулюють трудові відносини;

525

які регулюють працю певних категорій працівників (зайня­тих у промисловості, на транспорті, шахтах, торгівлі, сільсько­му господарстві, моряків та рибалок, корінного населення та на­селення, яке веде племінний спосіб життя, працівників планта­цій, сестринського персоналу тощо).

Основні права людини у сфері праці та трудових відносин сто­суються передусім заборони примусової праці, заборони дискри­мінації у сфері праці та прав на асоціацію.

У правових документах МОП на проблемах примусової чи обов'язкової праці зосереджена значна увага, а основними серед них є «Конвенція № 29 Про примусову чи обов'язкову працю» (1930 р.) та «Конвенція № 105 Про скасування примусової пра­ці» (1957р.)і дві рекомендації № 35 «Про непряме примушення до праці» (1930 р.) та № 36 «Про регламентацію примусової пра­ці» (1930 р.).

Окрему групу складають норми щодо дискримінації у сфері праці і трудових відносин, які сформульовані «Конвенцією № 111 Про дискримінацію в галузі праці і занять» (1958 р.), «Конвен­цією № 100 Про рівну винагороду чоловіків і жінок за працю однакової цінності» (1951 р.).

Основу правового регулювання у сфері свободи асоціацій складають «Конвенція № 87 Про свободу асоціації і захист права на організацію» (1948 р.), «Конвенція № 98 Про застосування принципів права на організацію та на ведення колективних пе­реговорів» (1949 р.), «Конвенція № 135 Про захист прав представ­ників трудящих на підприємствах і про можливості, які їм нада­ються» (1971 р.).

У 1921 р. було прийнято «Конвенцію № 11 Про право на орга­нізацію і об'єднання трудівників у сільському господарстві», у 1947 р. — «Конвенцію № 84 Про право на об'єднання та регулювання трудових конфліктів на територіях поза метропо­ліями».

Характерною особливістю всіх цих конвенцій та рекоменда­цій з огляду на їх нормативний зміст є те, що вони, стверджуючи основні права людини у сфері праці, стали правовою основою прийнятої у 1998 р. Міжнародною конференцією праці «Дек­ларації про основоположні принципи та права у сфері праці». На їх основі сформульовано три принципи: свобода об'єднань і ви­знання права на ведення колективних переговорів; ліквідація

526

всіх форм примусової праці; заборона дискримінації у сфері пра­ці та занять.

Значна увага у діяльності МОП зосереджена на проблемах правового регулювання праці дітей та підлітків. Передусім, це норми, які визначають мінімальний вік для прийняття на робо­ту у різних галузях господарства, регламентують умови праці молоді на різних роботах, нічну працю та медичне обстеження. Такими є, зокрема, конвенції № 10 «Про мінімальний вік допус­ку дітей на роботу у сільському господарстві» (1921 р.), № 15 «Про мінімальний вік допуску підлітків на роботу вантажника­ми вугілля або кочегарами на флоті» (1921 р.), № 16 «Про обо­в'язковий медичний огляд дітей і підлітків, зайнятих на борту суден» (1921 р.), № 59 «Про мінімальний вік прийняття дітей на роботу в промисловості» (1937 р.), № 60 «Про вік прийняття на роботу дітей на непромислові роботи» (1937 р.), № 77 «Про медич­ний огляд дітей і підлітків з метою з'ясування їх придатності до праці у промисловості» (1946 р.), № 112 «Про мінімальний вік для прийняття на роботу рибалок» (1959 р.), № 123 «Про мінімальний вік допуску на підземні роботи у шахтах та рудни­ках» (1965 р.). Основною і найбільш загальною щодо багатьох цих питань є «Конвенція № 138 про мінімальний вік прийому на роботу» (1973 р.).

Норми, які визначають мінімальний вік для прийняття на ро­боту та регулюють її умови, стали правовою основою для форму­вання четвертого принципу у декларації 1998 р., а саме принци­пу дієвої заборони дитячої праці.

Запитання для самоконтролю

1. Чи є виправданим із загальнотеоретичної точки зору та особ­ ливостей предметів міжнародного та національного трудового права вживання терміну «міжнародні трудові відносини»?

2. Норми міжнародного трудового права є складовими еле­ ментами системи міжнародного права чи національного трудово­ го права?

3. У чому полягає особливість джерел міжнародного трудово­ го права?

4. Охарактеризуйте правову природу конвенцій та рекоменда­ цій МОП.

527

5. Назвіть способи імплементації актів МОП у національне трудове право.

Рекомендована література

1. Гусов К. Н., Курилин М. Н. Международно-правовое регу- лирование труда (в конвенциях й рекомендациях МОТ). — М., 1992.

2. Иванов С. А. Проблеми международного регулирования труда. — М., 1982.

3. Киселев Й. Я. Международное трудовеє право. — М., 1997.

4. Киселев Й. Я. Сравнительное й Международное трудовеє право. — М., 1999.

5. Конвенции й рекомендации МОТ: В 2 т. — Женева, 1991.

528

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА З

РОЗДІЛ 1. Поняття, предмет, метод та система

трудового права України 5

1. Поняття трудового права 5

2. Предмет трудового права України 10

3. Метод правового регулювання трудових правовідносин 21

4. Функції трудового права України 27

5. Система трудового права 31

1.6. Місце трудового права у системі права України . . 35

Запитання для самоконтролю 41

Рекомендована література 41

РОЗДІЛ 2. Основні принципи трудового права України . .42

1. Поняття принципів трудового права 42

2. Принцип обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці 46

3. Принцип оптимального поєднання централізованого і локального правового регулювання . . 47

4. Принцип соціального партнерства

і договірного встановлення умов праці 51

529

5. Принцип єдності і диференціації правового регулювання трудових відносин 53

6. Принцип визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршують правове

становище працівників 55

Запитання для самоконтролю 57

Рекомендована література 57

РОЗДІЛ 3. Трудові правовідносини 58

1. Поняття трудових правовідносин та їх структура . 58

2. Правосуб'єктність учасників трудових правовідносин 65

3. Правове становище працівників у трудових правовідносинах 70

4. Роботодавці як суб'єкти трудових правовідносин . . 77

3.5. Участь профспілок у трудових правовідносинах . .87

Запитання для самоконтролю 97

Рекомендована література 97

РОЗДІЛ 4. Джерела (форми) трудового права України . . 98

4.1. Поняття джерел трудового права

та їх класифікація 98

4.2. Нормативні акти як джерела

трудового права України 104

4.3. Акти договірного та локального характеру

у сфері трудового права 109

4.4. Акти судової влади як одна з форм

трудового права 114

Запитання для самоконтролю 118

Рекомендована література 119

РОЗДІЛ 5. Правові засади соціального партнерства.

Колективні договори 120

5.1. Поняття соціального партнерства,

його мета та форми 120

2. Колективні угоди та їх значення у регулюванні трудових відносин 126

3. Колективний договір, його сторони та зміст . . . 130

530

5.4. Колективні переговори з укладення

та підписання колективних договорів і угод 146

Запитання для самоконтролю 152

Рекомендована література 152

РОЗДІЛ 6. Трудовий договір.

Порядок прийому на роботу 153

1. Поняття трудового договору 153

2. Форма та зміст трудового договору 159

3. Загальний порядок укладення трудового договору 177

4. Види трудового договору 185

Запитання для самоконтролю 210

Рекомендована література 211

РОЗДІЛ 7. Зміна умов трудового договору

та підстави його припинення 212

1. Зміна умов трудового договору 212

2. Припинення трудового договору 220

3. Загальний порядок припинення

трудового договору 255

7.4. Правове регулювання відсторонення

працівника від роботи 262

Запитання для самоконтролю 266

Рекомендована література 267

РОЗДІЛ 8. Правове регулювання робочого часу 268

1. Поняття робочого часу та його види 268

2. Режим робочого часу 277

Запитання для самоконтролю 284

Рекомендована література 284

РОЗДІЛ 9. Правове регулювання часу відпочинку .... 285

1. Поняття та види часу відпочинку 285

2. Правове регулювання відпусток 290

3. Щорічні відпустки 292

1. Щорічна основна відпустка 292

2. Щорічні додаткові відпустки 295

531

3. Інші види щорічних відпусток, передбачені законодавством 299

4. Порядок надання і оплати щорічних

відпусток 302

9.4. Цільові відпустки, що не належать

до часу відпочинку 309

9.5. Відпустки без збереження заробітної плати . . . . 313

Запитання для самоконтролю 315

Рекомендована література 316

РОЗДІЛ 10. Правове регулювання оплати праці 317

1. Поняття оплати праці та її структура 317

2. Види регулювання заробітної плати 323

3. Тарифна система 330

4. Гарантії та компенсації 339

Запитання для самоконтролю 344

Рекомендована література 344

РОЗДІЛ 11. Внутрішній трудовий розпорядок та юридична відповідальність за трудовим правом 345

11.1. Поняття трудової дисципліни

та методи її забезпечення 345

11.2. Внутрішній трудовий розпорядок

на підприємствах, в установах та організаціях 349

11.3. Система заходів заохочення працівників

як засіб забезпечення трудової дисципліни 352

11.4. Юридична відповідальність за трудовим

правом України: загальна характеристика та підстави . . 356

11.5. Дисциплінарна відповідальність

за трудовим правом 360

11.6. Поняття, правові підстави та умови

матеріальної відповідальності 370

1. Види матеріальної відповідальності працівників 373

2. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність 383

532

11.6.3. Визначення розміру шкоди та порядок

її покриття 384

Запитання для самоконтролю 387

Рекомендована література 387

РОЗДІЛ 12. Правове регулювання охорони праці .... 388

1. Поняття охорони праці та її правове \ забезпечення ? 388

2. Загальні гарантії прав працівників

на охорону праці 396

12.3. Додаткові гарантії прав на охорону праці працівників, які працюють у важких

і шкідливих умовах праці 405

4. Додаткові гарантії права на охорону праці жінок, неповнолітніх осіб та осіб з пониженою працездатністю 411

5. Організація охорони праці на підприємстві,

в установі, організації 418

Запитання для самоконтролю 434

Рекомендована література 435

РОЗДІЛ 13. Трудові спори (конфлікти) та порядок

їх вирішення 436

13.1. Поняття, предмет та класифікація

трудових спорів 436

13.2. Порядок розгляду індивідуальних

трудових спорів 443

13.3. Порядок розгляду колективних

трудових спорів 453

13.3.1. Поняття та види колективних

трудових спорів 453

13.3.2. Порядок розгляду колективних

трудових спорів примирними органами 457

13.3.3. Участь Національної служби посередництва

і примирення у вирішенні колективних трудових спорів . 461

13.3.4. Правове регулювання проведення страйків . . 464

Запитання для самоконтролю 470

Рекомендована література 471

533

РОЗДІЛ 14. Нагляд і контроль за додержанням

законодавства про працю 472

1. Поняття та основні види нагляду і контролю . . 472

2. Державний нагляд і контроль

за додержанням законодавства про працю 476

3. Громадський контроль у сфері трудового права . 491

4. Відповідальність за порушення трудового законодавства і правил з охорони праці 498

Запитання для самоконтролю 502

Рекомендована література 502

РОЗДІЛ 15. Міжнародне трудове право 503

15.1. Поняття міжнародного трудового права,

історичні передумови його становлення та розвитку . . . 503

2. Мета, завдання, функції та принципи міжнародного трудового права 507

2. Суб'єкти міжнародного трудового права

та особливості їх правового статусу 510

4. Джерела міжнародного трудового права 516

5. Міжнародно-правові стандарти у сфері праці

та трудових відносин 521

Запитання для самоконтролю 527

Рекомендована література 528

534

Навчальне видання

Пилипенко Пилип Данилович,

доктор юридичних наук, доцент Бурак Володимир Ярославович, кандидат юридичних наук, доцент Козак Зоряна Ярославівна, кандидат юридичних наук, доцент Синчук Світлана Миколаївна, кандидат юридичних наук, доцент Якушев Ігор Михайлович, кандидат юридичних наук, доцент Шевчук Тарас Павлович, старший викладач

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Навчальний посібник

Редактор С. /. Бережинська Худ. редактор А. О. Костенко Комп'ютерна верстка Л. С. Кулешова

Підписано до друку 24.12.2002.

Формат 60 х 84 1/16. Папір газетний.

Гарнітура ЗсооїВооїс. Друк офсетний.

Умов. друк. арк. 31,15. Обл.-вид. арк. 26,88.

Зам. № 02-69.

Видавничий Дім «Ін Юре»

Україна, 01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 4 Тел./факс: (044) 244-6480, 244,5189, 219-1406

Е-таіІ: рЬіпуиге@саггіег.1ііеу.иа

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи

до державного реєстру видавців, виготівників

і розповсюджувачів видавничої продукції

Серія ДК, № 352 від 05.03.2001 р.

Віддруковано у друкарні концерну «Ін Юре»

Україна, 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21