11.3. Система заходів заохочення працівників як засіб забезпечення трудової дисципліни

Одним із засобів стимулювання праці, що забезпечує належну трудову дисципліну, є заохочення працівників. Заохочення — це своєрідна форма позитивної оцінки результатів праці праців­ника у процесі виконання ним своєї трудової функції.

За чинним трудовим законодавством види заохочень, підста­ви та порядок їх застосування є предметом локального правового регулювання. Ст. 143 КЗпП передбачає, зокрема, що до праців­ників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку. На практиці можуть застосовуватись матеріальні чи моральні (за

352

формою); індивідуальні чи колективні (за суб'єктом) заохочен­ня. Однак сучасні умови ринкового господарства нівелювали значення моральних заохочень як засобу стимулювання праці. Природно, що для особи пріоритетне значення мають саме мате­ріальні або поєднання моральних та матеріальних (наприклад, подяка, яка супроводжується грошовою премією).

Відзначимо, що засоби стимулювання праці можуть бути пе­редбачені не лише у правилах внутрішнього трудового розпоряд­ку, а в будь-яких інших локальних актах (наприклад, у колек­тивному договорі, положенні про персонал тощо). Звичайно, наявність локальних норм про види та підстави (показники) за­стосування заохочень слугуватиме правовою підставою реаліза­ції суб'єктивного права працівника на відповідний вид заохочен­ня. Однак відсутність таких норм не обмежує право роботодавця самостійно вирішувати питання доцільності та правові підстави застосування заохочення в кожному конкретному випадку.

КЗпП обмежується лише загальною вказівкою щодо правової підстави застосування заходів стимулювання праці працівників. У ст. 145 передбачається, що працівники, які успішно і сумлін­но виконують свої трудові обов'язки, мають переваги та пільги в галузі соціально-культурного та житлово-побутового обслугову­вання. Таким працівникам надається перевага при просуванні по роботі.

«Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку» (п. 21) передбачено перелік заходів заохочення, які можуть ви­користовуватись на всіх підприємствах. Зокрема, до них віднесе­ні: оголошення подяки; видача премії; нагородження цінним по­дарунком; нагородження Почесною грамотою; занесення до Кни­ги пошани, на Дошку пошани.

Просування по роботі (службі) передбачено Законом України «Про державну службу», згідно з яким просування по службі здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на конкур­сній основі. Переважним правом на просування по службі корис­туються державні службовці, які досягли найкращих результа­тів у роботі, виявляють свій професійний рівень та зараховані до кадрового резерву. Порядок формування і організація роботи з кадровим резервом регулюється спеціальним положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

2302-69 353

Для працівників, на яких поширюється чинність статутів та положень про дисципліну, застосовуються також заохочення, передбачені цими статутами та положеннями. Так, згідно з «Дисциплінарним статутом» прокурорсько-слідчі працівники та працівники інших установ прокуратури заохочуються за сумлін­не і зразкове виконання службових обов'язків, ініціативу та опе­ративність у роботі такими видами заохочення: подякою, грошо­вою премією, подарунком, цінним подарунком, достроковим присвоєнням класного чину або підвищенням у класному чині, нагородженням нагрудним знаком «Почесний працівник про­куратури України». За особливі заслуги в роботі працівник про­куратури може бути представлений до нагороди державними на­городами і присвоєння почесного звання «Заслужений юрист України».

Згідно з «Положенням про дисципліну працівників залізнич­ного транспорту» за зразкове виконання службових обов'язків та ініціативність у роботі встановлюються такі види заохочення: оголошення подяки, преміювання, нагородження цінним пода­рунком, Почесною грамотою, присвоєння звання кращого пра­цівника за фахом, нагородження нагрудним значком і нагруд­ним знаком «Почесний залізничник».

Підстави та порядок стимулювання сумлінної праці також можуть бути предметом договірного регулювання, що особливо важливо за умов ринкових перетворень у суспільстві. Так, при укладенні контракту, сторони мають право передбачити будь-які додаткові заходи заохочення в разі належного виконання пра­цівником взятих на себе зобов'язань (наприклад, оплата санатор­но-курортного відпочинку, додаткова грошова чи майнова вина­города, оплата проїзду під час відпустки та ін.).

Заохочення застосовуються роботодавцем разом або за пого­дженням з профспілками. Потрібно зауважити, що відсутність профспілкового комітету не позбавляє права роботодавця само­стійно застосувати до працівника будь-який вид заохочення. Критерієм належного виконання працівником трудових обов'яз­ків є результат його праці. Саме роботодавець є зацікавленим, щоб працівники підвищували свою кваліфікацію та продуктив­ність праці. Стимулювання праці є правом, а не обов'язком робо­тодавця, а відтак він вправі на власний розсуд вирішувати доцільність застосування заходів заохочення. При застосуванні

354

заохочення роботодавець може врахувати думку трудового ко­лективу.

У законодавстві немає обмежень щодо кількості заохочень, які одночасно можна застосовувати до працівника.

Заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) робото­давця, доводяться до відома всього трудового колективу та зано­сяться у трудову книжку працівника.

За неналежне виконання трудових обов'язків роботодавець може застосувати заходи дисциплінарного стягнення (види та порядок їх застосування ми розглянемо в наступному параграфі даного розділу). Протягом дії дисциплінарного стягнення до працівника не застосовуються засоби заохочення. Своєрідним засобом заохочення може бути дострокове зняття з працівника дисциплінарного стягнення.

Вищий керівник користується правом застосування заохочен­ня, що належить нижчому керівникові, у повному обсязі. Такий принцип передбачено в «Положенні про дисципліну працівників залізничного транспорту», «Статуті про дисципліну працівників зв'язку». Згідно з «Дисциплінарним статутом працівників про­куратури» Генеральному прокурору належить право застосуван­ня всіх заходів заохочення, передбачених цим статутом. Проку­рори Кримської АРСР, областей, міста Києва, інші, прирівняні до них прокурори, мають право заохотити працівників подякою, грошовою премією та подарунком. Про застосування інших ви­дів заохочення прокурори вносять подання Генеральному проку­рору України.

За особливі трудові заслуги працівники представляються у вищі органи для заохочення, до нагородження орденами, меда­лями, почесними грамотами, нагрудними значками і до присво­єння почесних звань і звань кращого працівника за даною про­фесією.

Встановлення державних нагород може здійснюватись лише законами України. Відповідно до п. 25 ст. 106 Конституції Укра­їни нагородження державними нагородами віднесено до компе­тенції Президента України. Сьогодні в Україні встановлені такі відзнаки: «Герой України», що передбачає вручення ордена «Золота Зірка» та ордена Держави; Орден князя Ярослава Муд­рого І, II, III, IV, V ступенів; Орден «За заслуги» І, II, III ступе­нів. Кабінетом Міністрів затверджена Почесна грамота Кабінету

23-02-69 355

Міністрів. «Примірне положення про відомчі заохочувальні від­знаки» затверджено Указом Президента від 13 лютого 1997 р. № 134/97.