16. Поняття про мислення. Характеристика видів мислення. Мислення молодших школярі

Мислення — це процес опосередкованого і узагальненого відображення у мозку людини предметів об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках та відношеннях.

Види мислення

У житті людині приходиться вирішувати завдання, різні за змістом. Відповідно до цього її мислення може бути:

Наочно-діюче мислення — це найпростіший вид мислення, відображення зв'язків і відносин предметів і явищ, які безпосеред-ньо включені в практичну діяльність людини. Воно виявляється не в словах, а в практичних діях

Наочно-образне мислення — це вид мислення, яке обов'язково спирається на сприйняття і уявлення. Зв'язок мислення з практични-ми діями тут скорочується, не такий тісний і безпосередній, як у ви-падку наочно-діючого мислення. У ході пізнання людина чітко собі уявляє об'єкт і мислить наочними образами, які виникли раніше. Разом з наочними образами в даному виді мислення використову-ються знання, отримані в процесі навчання і виконання діяльності

абстрактно-логічному мисленню - це вид мислення, у якому відображення предметів і явищ навколишньої дійсності, їхніх зв'язків і відносин здійснюється за допомогою понять і логічних конструкцій. Ступінь логічності мислення залежить від того, наскільки вміло і наполегливо людина контролює, направляє свої розумові процеси, узгоджуючи їх у своїй практиці з пізнаваною дійсністю.

Мислення молодших школярів характеризують як конкретно-образне. Конкретність мислення молодших школярів виявляється в тому, що певну розумову задачу вони можуть розв’язати, тільки виходячи з означених словами конкретних предметів, їх зображень або уявлень.

Під упливом навчання в мисленні молодшого школяра змінюється співвідношення образних і понятійних, конкретних і абстрактних компонентів. Ці зміни відбуваються по-різному, залежно від змісту навчання. Завдання вчителя полягає в тому, щоб забезпечити розвиток не тільки абстрактного, а й конкретного мислення молодших школярів.

Розвиток мислення учнів початкової ланки виявляється у здатності усвідомлювати й розв’язувати все складніші пізнавальні й практичні завдання, виконуючи потрібні для їх розв’язання дії та операції, виражати їх результати у судженнях, поняттях, міркуваннях і умовиводах (Г.Костюк).

Учні молодших класів застосовують переважно практично-дійовий і образно-мовний аналіз. При комплексному аналізі засвоєння ними матеріалу більш повне та глибоке, тому що учні розглядають майже всі частини, властивості навчального предмета, але взаємозв’язків між ними ще не встановлюють, тобто вони перелічують у певній послідовності відокремлені частини або властивості без взаємозв’язку між ними

18. Поняття про уяву. Види уяви та прийоми створення образів уяви. Уява в молодшому шкільному віці.

Уява – це необхідний елемент творчої діяльності людини, що виражається в побудові образу продуктів праці, а також забезпечує створення програми поведінки в тих випадках, коли проблемна ситуація характеризується невизначеністю. Разом з тим уява може виступати як засіб створення образів, що не програмують активну діяльність, а замінюють її.

Види уяви

Активна (довільна) уява — послідовність фантазій, викликаних за допомогою довільної концентрації." (К.Юнг)

Пасивна (мимовільна) уява — послідовність фантазій, викликана мимовільними процесами психіки.

Продуктивна уява — в рамках цього виду уяви дійсність свідомо конструюється людиною, а не просто механічно копіюється чи відтворюється.

Репродуктивна уява - при використанні цього виду уяви постає завдання відтворити реальність в тому вигляді, в якому вона реально існує.

Конкретна уява — уява, при реалізації якої, здійснюється оперування конкретними образами реальної дійсності.

Абстрактна уява — уява, при реалізації якої, здійснюється оперування абстрактними образами.

Прийомом створення нових образів є аналогія.

уява відіграє важливу роль у розвитку молодшого школяра, є необхідним компонентом здорового і гармонійного життя дитини, забезпечуючи набуття пізнавальної мотивації самозміні особистісного сенсу, зумовлюючи постановку нових суб'єктивно значущих цілей у навчальній діяльності, беручи участь у моделюванні та наступному продуктивному перетворенні образного змісту проблемної ситуації, забезпечуючи рефлексивну регуляцію учнем власних дій та вчинків, що зумовлює конструктивну спрямованість навчальної діяльності, та успішність учбової діяльності в цілому.