- •11. Поняття про увагу. Види та властивості уваги. Особливості уваги дітей молодшого шкільного віку
- •13. Сприймання, його властивості. Види та закономірності сприймань. Особливості розвитку сприймання та спостережливості учнів початкових класів
- •12. Поняття про відчуття. Класифікація відчуттів. Загальні властивості та закономірності відчуттів.
- •14. Пам'ять та її види. Особливості пам'яті молодших школярів.
- •29. Психологічні особливості молодшого школяра
- •1.Предмет та задачі психології ж науки. Методологічні принципи та структура психології.
- •14. Пам'ять та її види. Особливості пам'яті молодших школярів.
- •15. Характеристика процесів пам'яті. Прийоми успішного запам'ятання
- •26. Вікова періодизація психічного розвитку. Кризи та сенситивні періоди психічного розвитку
- •23.Поняття про здібності. Якісна та кількісна характеристика здібностей. Здібності та задатки.
- •22. Поняття про характер. Структура та властивості характеру. Особливості
- •6. Поняття про діяльність. Психологічна структура та види діяльності. Інтеріоризація
- •16. Поняття про мислення. Характеристика видів мислення. Мислення молодших школярі
- •18. Поняття про уяву. Види уяви та прийоми створення образів уяви. Уява в молодшому шкільному віці.
- •27. Провідний вид діяльності та сенситивні періоди психічного розвитку. Рушійні сили розвитку особистості
- •21. Поняття про темперамент. Фізіологічні основи та характеристика типів
- •3.Свідомість: поняття, функції, структура, види
- •2.Характеристика основних та допоміжних методів психологічного дослідження
- •17. Форми та операції мисленнєвої діяльності та їх розвиток у молодших школярів,
- •4.Несвідоме в психічній діяльності людини. Характеристика несвідомих явищ.
- •5.Самосвідомість особистості. Структура самосвідомості та характеристика її складових компонентів
- •20. Поняття про волю. Природа і сутність вольової регуляції. Структура вольового акту. Вольові риси особистості. Особливості розвитку вольової сфери у дітей молодшого шкільного віку.
- •8. Поняття групи та колективу в психології. Класифікація груп. Теорії колективу. Лідерство, його види. Стилі керівництва та їх характеристика.
- •10. Спрямованість особистості. Мотивація як психологічна категорія. Учбова мотивація
- •7. Психологічна характеристика мовлення та спілкування. Функції, види та структура спілкування. Особливості спішування в молодшому шкільному віці
27. Провідний вид діяльності та сенситивні періоди психічного розвитку. Рушійні сили розвитку особистості
Значення провідної діяльності для психічного розвитку залежить перш за все від її змісту, від того, що відкриває для себе і засвоює людина в процесі її виконання. Виділяють такі види провідної діяльності:
- емоційно-безпосереднє спілкування немовляти з дорослими (0-1 рік);
- предметно-маніпулятивна діяльність дітей раннього віку (1-3 роки); п процесі її виконання засвоюються історично складені способи дій з певними предметами;
- сюжетно-рольова гра у дошкільнят (3-6 років);
- навчальна діяльність у молодших школярів;
- інтимно-особистісне спілкування підлітків;
- професійно-навчальна діяльність у старшому шкільному віці.
Сенситивний період - чутливий, оптимально сприятливий до розвитку певних психічних функцій відрізок становлення особистості
Приміром, ранній період є сенситивним для розвитку мовлення, так як:
o по-перше, в цьому віці діти дуже чутливі до розвивального впливу дорослих, їх мовленнєві навички інтенсивно поповнюються і вдосконалюються,
o по-друге, якщо дитина в цьому віці не отримує адекватної стимуляції зі сторони дорослих, то втрати у розвитку мовлення можуть бути незворотними.
Рушійна сила — це психологічне відчуття утруднень у розв´язанні поставлених завдань. Вона виявляється у підвищенні розумової активності й спонукає до конкретних дій: оволодіння необхідною сумою знань, умінь та навичок, необхідних для розв´язання поставленого завдання. В основі рушійної сили лежать закономірності процесу людського мислення, прагнення пізнати навколишню дійсність
25. Психічний розвиток та його показники, властивості й закономірності. Характеристика основних факторів психічного розвитку
Психічний розвиток людини відзначається наступними закономірностями.
1. Гетерохронність психічного розвитку дитини — це нерівномірний, хвильовий характер розвитку окремих психічних процесів. Він проявляється у тому, що для кожної психічної властивості є специфічний період, коли вона розвивається найбільш інтенсивно. Ці періоди — сензитивні (Виготський Л. С). Наприклад, для розвитку мовлення сензитивним є період до 2-х років, потім можливості й темпи розвитку мовлення значно знижуються.
2. Асинхронність психічного розвитку дитини полягає у тому, що різні психічні функції мають різні сензитивні періоди і за тривалістю і за віком їх настання. Наприклад, у дошкільників провідною у психічному розвитку є пам'ять, а у молодшого школяра — мислення
3. Стадіальність психічного розвитку дитини означає, що окремі етапи розвитку мають певну послідовність і взаємозв'язані. Новий етап виникає на основі попереднього і вносить свої неповторні риси у психіку дитини. Тому кожна стадія має свою цінність й її не можна перестрибувати. Провідними характеристиками кожної стадій психічного розвитку дитини виступають соціальна ситуація розвитку, основні новоутворення психіки й особистості та ведуча діяльність. Під соціальною ситуацією розвитку розуміється співвідношення зовнішніх і внутрішніх умов розвитку психіки (Л. С. Виготський). Вона визначає ставлення дитини до оточуючого.
Вікові новоутворення — новий тип будови особистості та її діяльності, а також психічні зміни, що виникають у певному віці й визначають перетворення в свідомості дитини, її внутрішнє і зовнішнє життя. Це ті позитивні надбання, які дозволяють перейти до нової стадії розвитку.
4. У процесі психічного розвитку дитини відбувається диференціація та інтеграція психічних процесів, властивостей. Диференціація означає послідовне ускладнення психіки з появою новоутворень. Так, після народження найбільш розвиненим психічним процесом є відчуття, на його основі виникає сприймання, потім пам'ять, згодом — наочно-дійове мислення і уява.
5. Зміна співвідношення детермінант психічного розвитку вказує на те, що з віком у дитини змінюється співвідношення біологічних і соціальних факторів її психічного розвитку. Із розширенням зв'язків дитини із соціальним середовищем (з віком) зростає роль соціальних впливів. Змінюються і самі соціальні детермінанти (сім'я, школа, клас, друзі). Для людини провідну роль у психічному розвитку відіграє соціальний фактор.
6. Психічний розвиток дитини неможливий без пластичності психіки — тобто її здатності до змін. Наприклад, недоліки зору, слуху компенсуються посиленим розвитком дотику, нюху. З віком пластичність психіки знижується. Так, дитина може оволодіти будь-якою мовою, залежно від соціального оточення і незалежно від раси чи національності. Про дорослого так сказати ми не зможемо.
Отже, специфіка психічного розвитку дитини полягає в тому, що головні умови онтогенезу психіки — органічне дозрівання індивіда та його залучення до людської культури — злиті в єдиний процес, а взаємодія цих умов здійснюється через активність індивіда.