9. Оцінка запасів при їх вибутті

  Є безліч ситуацій, за яких відбувається списання виробничих запасів з балансу. Зокрема, це: відпуск у виробництво, псування, продаж, внесення до статутного капіталу іншого підприємства тощо.             Відповідно до п. 16 П(С)БО 9 «Запаси» у випадку будь-якого вибуття запаси оцінюються за одним із таких методів: — ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; — середньозваженої собівартості; — собівартості перших за часом надходження запасів (далі — ФІФО); — нормативних затрат; — ціни продажу.             При цьому для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.             Метод ідентифікованої собівартості передбачає ведення окремого обліку за кожним видом запасів і списання їх за фактичною собівартістю, яка склалася на момент придбання. Відповідно до П(С)БО 9 за цим методом оцінюються запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного.              За методом середньозваженої собівартості при різних цінах на запаси визначається середня ціна, за якою потім списується собівартість запасів. Так, оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця й вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Даний метод особливо популярний у бухгалтерській вітчизняній практиці.              Метод ФІФО ґрунтується на припущенні, що запаси, які були куплені першими, першими і списують.              Оцінка за нормативними затратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлено підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Тому для використання цього методу підприємству потрібні норми витрачання запасів на одиницю продукції (робіт, послуг).              Оцінка за цінами продажу характерна для підприємств роздрібної торгівлі й ґрунтується на застосуванні середнього проценту торгової націнки товарів (п. 22 П(С)БО 9). Вона може застосовуватись підприємствами, які мають значну і змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торгової націнки. При цьому сума торгової націнки на реалізовані товари розраховується як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки, який визначається за допомогою ділення суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

10. Первинний облік надходження та вибуття зернової продукції

Документальне оформлення руху зерна. Для обліку надхо­дження зерна від урожаю передбачено використання декількох варіантів документального оформлення, а саме:

• талони для обліку зерна;

• путівки на вивіз продукції з поля;

— реєстри відправки зерна та іншої продукції з поля. Сільськогосподарське підприємство обирає один із трьох ме­ тодів обліку врожаю зернової продукції.

Використання талонної форми обліку зібраного зерна. При ви­користанні даної форми обліку зібраного зерна застосовують талони:

• талон комбайнера (с.-г. об., ф. № 77в);

• талон водія (с.-г. об., ф. № 776);

• талон бункериста (с.-г. об., ф. № 77г).

Талони виготовляють на папері різного кольору, що полегшує роботу з ними. До початку збирання врожаю працівники бухгал­терії підприємства готують бланки талонів. У них зазначається назва підприємства, табельні номери та призвіща комбайнерів, водіїв (бункеристів). Кожен вид талонів має окрему нумерацію. Талони підписуються головним бухгалтером і скріплюються пе­чаткою.

Підготовлені таким чином талони реєструються за видами в Журналі обліку виданих талонів (с.-г. об., № 188), де зазнача­ються прізвища одержувачів, номери та кількість талонів. Після реєстрації талони видаються комбайнерам та водіям під розписку.

Кожний талон призначений для обліку одного повного бунке­ра зерна, яке відправляється від комбайна. При відправлені одно­го повного бункера зерна від комбайна комбайнер передає водію один талон комбайнера, при цьому водій передає комбайнеру один талон водія.

Перевагою цього методу є те, що при відправлені одного повно­го бункера зерна в талонах не робиться ніяких додаткових записів.

Якщо від комбайна відправляється половини або чверть бун­кера, то у обох талонах робиться запис про фактично відвантаже­ну його кількість, а також зазначається дата та підпис комбайнера чи водія. Комбайнер на кожну партію відправленого від комбай­на зерна повинен передати водію свій талон, а водій комбайнеро­ві — талон водія.

До повного завантаження автомобіля водій може забирати зе­рно від кількох комбайнів, при цьому відбувається обов'язково обмін талонами з комбайнерами. Таким чином до кінця робочого дня у кожного комбайнера буде стільки талонів водія, скільки бункерів (повних і неповних) зерна він намолотив і відправив від комбайна, а в кожного водія — скільки він одержав бункерів (по­вних і неповних) зерна від комбайнерів.

Доставлене на тік автомобілями від комбайнів зерно зважують і встановлюють масу брутто, тари і нетто. Одночасно водій пови­нен передати завідуючому током (вагареві) талони, одержані від комбайнерів, і Реєстр приймання зерна від водія (с.-г. об., ф. № 71 а), який ведеться в одному примірнику і постійно протягом робочого дня знаходиться у водія. У цьому реєстрі завідуючий током (вагар) має записати номери талонів комбайнера, назву культури, масу прийнятого зерна в кілограмах, номер поля, від­стань перевезення і розписатися про приймання зерна.

Зерно, передане від комбайна на тік обліковується у Реєстрі приймання зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф. № 78), який відкривають щодня на кожну культуру та її сорт. Завідуючий то­ком записує в цей реєстр номер реєстру приймання зерна від во­дія, номери талонів, прийнятих від водія, номер поля, призвіще водія, який привіз зерно, марку і номер автомобіля, масу брутто, тари, нетто по кожному комбайнеру окремо. Цей реєстр є підста­вою для оприбуткування зерна, і ведуть його лише в одному примірнику.

Щоденно наприкінці робочого дня завідуючий током повинен підрахувати в реєстрах загальну масу прийнятого за день зерна і підсумки запасати у Відомість руху зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф. № 80). У цій відомості здійснюється запис залишку на початок дня, надходження і видаток, а також виводиться за­лишок на кінець дня. Джерелом для заповнення графи «Надхо­дження» зерна є дані Реєстру приймання зерна та іншої проду­кції (с.-г. об., ф. № 78), а для заповнення графи «Видаток» використовуються данні Реєстру документів на вибуття проду­кції (с.-г. об., ф. № 79). Ця відомість передається у бухгалтерію з доданими до неї первинними документами, на основі яких вона була складена.

Комбайнер по закінченні зміни звіряє за даними талонів водія кількість відправлених від комбайна і прийнятих на току бунке­рів зерна за день і передає ці талони завідуючому током і одноча­сно одержує від нього Виписку з реєстру про намолот зерна і зібрану площу (с.-г. об., № 67а). У виписці, засвідченій завідую­чим током (вагарем) і обліковцем, має зазначатися назва і сорт культур, які зібрані протягом дня, кількість талонів комбайнера, за якими прийнято зерно, масу зерна та зібрану площу.

Дані виписки використовуються для заповнення Облікового листа тракториста-машиніста про фактичний намолот та площу, з якої зібрано урожай, і є підставою для нарахування йому заробіт­ної плати.

Водій щодня на підставі свого реєстру повинен зробити запис у подорожньому листку вантажного автомобіля про кількість пе­ревезеного зерна і здати ці документи в бухгалтерію підприємст­ва не пізніше наступного робочого дня.

Використання путівки на вивіз продукції з поля. Другий метод обліку отриманої від урожаю продукції зернових куль­тур полягає в застосуванні Путівок на вивезення продукції з поля (с.-г. об., ф. № 77а). До початку збирання врожаю ком­байнер отримує в бухгалтерії блокноти путівок. Блокноти ма­ють бути пронумеровані і зареєстровані в бухгалтерії підпри­ємства.

Під час збирання врожаю комбайнер, вивантажуючи бункер комбайна до кузова автомашини, виписує путівку в трьох примі­рниках.

Перший примірник путівки, на якому водій ставить свій під­пис, засвідчуючи отриманого зерна, залишається у комбайнера

Другий і третій примірники передаються комбайнером вод є-ві. На току зерно зважують, його масу проставляють у обох путі­вках, які підписує завідуючий током, підтверджуючи приймання. Після цього один примірник путівки передається водієві.

Облік надходження зерна на току при застосуванні такого ме­тоду ведеться у Реєстрі приймання зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф. № 78). Дані цього реєстру заносять до Відомості про рух зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф № 80). Путівки на ви­везення продукції з поля разом із реєстром і відомістю щоденно здають до бухгалтерії.

Використання реєстру відправки зерна і іншої продукції з поля. У разі використання Реєстрів відправки зерна та іншої продукції з поля (с.-г. об., ф. № 77) до початку збирання врожаю зернових культур бухгалтерія господарства видає кожному ком­байнеру під розписку блокноти реєстрів, у яких заздалегідь запо­внено такі реквізити, як назва господарства, табельний номер комбайнера, його прізвище, марка і номер комбайна. Реєстри обов'язково мусять бути пронумеровані (за одним номером — три примірники). Під час видачі блокноти реєструються в спеціа­льній книзі.

При першому завантаженні автомобіля комбайнер виписує реєстр у трьох примірниках із зазначенням дати, номера відді­лення, бригади, прізвища водія, найменування продукції. Після завантаження автомобіля зерном він записує до свого (першого) примірника реєстру бункерну масу зерна і отримує розписку водія про його прийняття. Другий та третій примірники ком­байнер передає водію, який в свою чергу другий примірник за­лишає у себе, а третій — віддає завідуючому током при переда­чі йому зерна.

Водій записує до свого (другого) примірника реєстру ту саму бункерну масу зерна й отримує розписку комбайнера про здане зерно, а потім доставляє його на тік або до комори. Завідуючий током зважує доставлене від комбайна зерно й записує до свого (третього) примірника реєстру масу брутто й масу нетто та ста­вить підпис про прийняття зерна у примірнику реєстру водія. Во­дій, у свою чергу, стверджує підписом здачу зерна в примірнику реєстру, який залишається у завідуючого током.

На підставі третього примірнику реєстру завідуючий током заносить дані до Реєстру приймання зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф. № 78) та Відомості руху зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф. № 80).

Усі три примірники Реєстрів щоденно здаються до бухгалтерії підприємства. При цьому перший примірник подає комбайнер, вписавши дані про кількість зібраного зерна до облікового листа тракториста-машиніста. Другий примірник здається водієм разом із подорожнім листом, третій здає завідуючий током разом із Ві­домістю про рух зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф. № 80).