13. Первинний облік вибуття виробничих запасів

Відпуск запасів у виробництво, продаж та інше вибуття здійс­нюється за одним із методів, що передбачені в П(С)БО № 9 «За­паси»:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

• середньозваженої собівартості;

• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

• нормативних затрат;

• ціни продажу.

У П(С)БО 9 «Запаси» сказано, що для всіх одиниць запасів, які мають однакове призначення та однакові умови використан­ня, застосовується тільки один із наведених методів. Таким чи­ном, підприємство при визначені своєї облікової політики може обрати, наприклад, для дорогих запасів метод ідентифікованої собівартості, а для решти запасів — метод середньозваженої со­бівартості або будь який інший. Інакше кажучи, на підприємстві можуть одночасно застосовуватися для різних запасів різні ме­тоди.

Але, обираючи методи обліку запасів, слід пам'ятати, що змі­на облікової політики повинна бути обґрунтованою і можлива лише у тому випадку, коли така зміна буде найбільш повно і до­стовірно відображати специфіку діяльності підприємства.

Метод ідентифікованої собівартості може застосовуватися у випадку виконання спецзамовлень і проектів, а також при неве­ликій номенклатурі товарів (на торговельних підприємствах). Цей метод передбачає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею товарів. Цей метод зручно застосовувати До дорогих товарів, наприклад автомобілів. Згідно з цим методом кожна одиниця товару повинна бути забезпечена табличкою із серійним номером.

Переваги та недопіки методу ідентифікації.

При використанні цього методу вартість проданих товарів і кінцеві запаси обліковуються за їх фактичною вартістю (це мож­на виділити як перевагу). Але в результаті використання даного методу однакові товари обліковуються у запасах за різною варті­стю. Це не завжди зручно бо необхідно вести облік за кожним об'єктом.

Оцінка запасів за методом ФІФО означає списання запасів в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство. Таким

чином, при вибутті запасів будуть спочатку списуватися запаси, що надійшли раніше (за тією вартістю, за якою вони надійшли і відображені в обліку.

Переваги та недоліки методу ФІФО.

Цей метод простий, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно збігається з поточною ринковою вартістю.

Недоліком методу є відображення нереальних доходів, що призводить до невиправданого завищення прибутку оскільки на собівартість продукції будуть списані запаси, що надійшли рані­ше, вартість яких, як правило, нижча.

Метод середньозваженої собівартості передбачає, що собі­вартість одиниці запасів визначається як середньозважена вели­чина. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Застосування методу середньозваженої собівартості полегшує роботу і не вимагає детального обліку руху за кожною одиницею запасів.

Оцінка запасів за нормативними затратами полягає у за­стосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), що встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів ви­користання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Норми затрат і ціни повинні регулярно перевірятися і пере­глядатися для максимального наближення до фактичних.

Оцінка за цінами реалізації застосовується підприємствами роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотка торго­вельної націнки товарів