Ю.О. Заіка

Українське цивільне право

Навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством

освіти і науки України як навчальний посібник

для студентів вищих навчальних закладів

Київ

Видавництво "Істина" 2005

ББК 67.304.2 368

368 Заіка Ю.О. Українське цивільне право. Навч. посіб. — К. Істина, 2005. — 312 с.

ISBN 966-7613-71-2

Посібник адресований студентам, які працюють і відвідують "не всі лекції", в кого неділя не завжди вихідний, кому не вистачає однієї ночі перед іспитом, але хто встигає дивитися телевізор, ходити на футбол і на побачення, допомагати батькам чи тещі садити картоплю, водити дочку чи сина до дитячого садочка, мріє отримати окрему квартиру і пройтися "попід руку по Хрещатику".

РЕЦЕНЗЕНТИ:

Калюжний Р.А., доктор юрид. наук, професор;

Колодій A.M., доктор юрид. наук, професор;

Гопанчук B.C., кандидат юрид. наук, професор.

До читачів

Автор, кандидат юридичних наук, професор, понад шістнад­цять років працює заступником начальника кафедри цивільно-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ України, підготував 16 навчальних посібників з цивільного, сімейного, страхового, житлового та спадкового права, прийняв десятки тисяч іспитів та заліків і змушений констатувати, що ідеальних студентів, про яких мріє кожний викладач, які відві­дують всі лекції і уважно все конспектують, а потім на крилах науки летять в бібліотеку ретельно опрацьовувати академічні підручники та знайомитися з новинками юридичної літератури, в житті зустрічається, на жаль, дуже мало...

Посібник адресований студентам, які працюють і відвідують "не всі лекції", в кого неділя не завжди вихідний, кому не вистачає однієї ночі перед іспитом, але хто встигає дивитися телевізор, ходити на футбол і на побачення, допомагати батькам чи тещі садити картоплю, водити дочку чи сина до дитячого садочка, мріє отримати окрему квартиру і пройтися "попід руку по Хрещатику".

Тому бажаю успіху.

Цей посібник не може повністю замінити навчальний ма­теріал, який використовується при систематичному вивченні академічного курсу цивільного права.

Автор

ISBN 966-7613-71-2

Гриф надано Міністерством освіти і науки України 23.02.2005 р. № 14/18.2-428

ББК 67.304.2

© Заіка Ю.О., 2005 р.

© Видавництво «Істина», 2005 р.

Перелік умовних скорочень:

ГК — Господарський кодекс України

ЖК — Житловий кодекс України

ЗК — Земельний кодекс України

КпШС — Кодекс про шлюб та сім'ю УРСР

КК — Кримінальний кодекс України

КК УРСР — Кримінальний кодекс УРСР

СК — Сімейний кодекс України

ЦК 1963 p. — Цивільний кодекс УРСР 1963 р.

ЦК, ЦК 2003 p. — Цивільний кодекс України 2003 р.

ЦП К — Цивільний процесуальний кодекс України

0- Н 7 0

Присвячується професору Михайлу Петровичу Захарашу

РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Глава 1 Загальні положення

1.1. Поняття цивільного права

Кожного дня ми, навіть не маючи гадки, постійно вступаємо в правовідносини, тобто у відносини, які регулюються нормами права. З кримінальним, кримінально-процесуальним, адмі­ністративним, виправно-трудовим правом, ми, на щастя, маємо справу рідко, але є галузь права, з якою наше життя нерозривно пов'язане.

Зранку ми купуємо хліб, на Новий рік — шампанське, корис­туємося автобусом чи маршруткою, даруємо квіти та будуємо дачі, приватизуємо квартири, ремонтуємо годинники, позичаємо сусідам гроші і беремо в борг, клеїмо шпалери, видаємо довіре­ності і, на жаль, складаємо заповіти... Цивільне право регулює широкий спектр суспільних відносин. Це і побутові майнові, і комерційні, і особисті відносини, які виникають за участю фі­зичних осіб, організацій та держави.

Цивільне право, як і будь-яка галузь права, характеризується двома основними ознаками:

• предметом правового регулювання;

• методом правового регулювання.

Предмет і метод — це "обличчя" будь-якої галузі права, оскільки предмет правового регулювання відповідає на питання: що саме, тобто яке коло суспільних відносин регулює та чи інша галузь права, а метод правового регулювання — на питання, яким чином, на яких засадах здійснюється таке регулювання.

1.2. Предмет цивільного права

Предметом цивільного права є:

а) майнові відносини, тобто відносини, які виникають з при­воду належності, користування і переходу майна (законодавець визначає правомочності власника, регулює відносини, пов'язані з оплатною (купівля-продаж, міна) та безоплатною передачею майна (дарування, спадкування);

б) особисті немайнові відносини, тобто відносини, об'єктом яких є нематеріальні блага, які не можна відділити від особи (честь, гідність, ділова репутація);

в) відносини інтелектуальної власності, тобто відносини, які виникають при реалізації особами своїх авторських прав чи права промислової власності.

1.3. Метод правового регулювання

Для встановлення характеру відносин, які виникають, не­обхідно не лише визначити предмет регулювання (майнові від­носини регулюються, наприклад, і нормами аграрного, фінансо­вого права), а й з'ясувати, яким чином здійснюється регу­лювання цих відносин, якими засобами право впливає на ці відносини, тобто специфіку методу регулювання.

Особливості методу цивільно-правового регулювання поля­гають у:

• рівному правовому становищі учасників цивільних право­ відносин. Вони не підпорядковані один одному. Між ними відсутні відносини субординації. Юридична рівність сторін — найбільш яскрава ознака цивільних правовідносин.

• самостійності, свободі вибору учасників цивільних правовід­ носин. Цю особливість традиційно визначають терміном "диспо- зитивність", тобто сторони у встановлених законом межах самостійно визначають характер своїх відносин на власний розсуд. Наприклад, законодавець передбачає, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором;

• майновому характері цивільної відповідальності. На відміну від кримінального права, в цивільному праві вплив на поруш­ ника здійснюється шляхом ущемлення його майнових інтере­ сів — з нього стягуються збитки, штраф, пеня, неустойка або покладається обов'язок виконати зобов'язання в натурі.

І що характерно, якщо для кримінально-правової відпові­дальності істотне значення має те, умисно чи з необережності вчинено злочин (наприклад, убивство), то розмір цивільної від­повідальності, як правило, не залежить від форми вини. Сусіда, якому залили квартиру, не цікавить: забули закрити кран, навмисно залишили відкритим чи своєчасно не полагодили. Потерпілий склав розрахунок збитків і вимагає, щоб вони були відшкодовані в повному обсязі;

• в особливому порядку розв'язання спорів між учасниками цивільних правовідносин. За захистом порушених прав сторони звертаються в органи, які не пов'язані із жодною зі сторін, а

спеціально створені для розгляду спорів — суд, третейський

суд.

Отже, цивільне право — це галузь права, яка на засадах юридичної рівності, диспозитивності регулює майнові, особисті немайнові відносини та відносини, пов'язані з інтелектуальною власністю, з метою задоволення інтересів учасників цивільних правовідносин.