15. Синтетичний та аналітичний облік готової продукції та виробничих запасів в регістрах журнально-ордерної форми

Аналітичний облік запасів у бухгалтерії підприємства ведуть у Сальдових відомостях на підставі перевірених та про таксова­них Звітів про рух матеріальних цінностей. Сальдові відомос­ті можуть бути двох варіантів ф. № 41 та ф. № 41а. При пер­шому варіанті сальдову відомість ф. №41 відкривають і ведуть по матеріально-відповідальних особах. При другому варіанті са­льдову відомість ф № 41а ведуть в цілому по господарству з роз-шифровкою за матеріально-відповідальними особами. Варіант сальдових відомостей вибирає головний бухгалтер в залежності від умов підприємства.

Дані про наявність і рух запасів у грошовому виразі за місця­ми зберігання (матеріально-відповідальними особами) узагаль­нюються за місяць в розрізі синтетичних рахунків (субрахунків) в Журналі-ордері № 10.1 с.-г., який об'єднано з відомістю.

Підсумки залишків по синтетичних рахунках (субрахунках) сальдової відомості звіряють з даними про залишки запасів, відо­бражених в Журналі-ордері № 10.1 с.-г. та відомості в розрізі матеріально-відповідальних осіб.

Для узагальнення інформації про наявність та рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сирови­на й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матері алів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призна­чення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного ви­робництва призначено рахунок 20 «Виробничі запаси». За дебе­том рахунку 20 «Виробничі запаси» відображаються надходжен­ня запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом — витра­чання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

Рахунок 20 «Виробничі запаси» має такі субрахунки:

• 201 «Сировина й матеріали»;

• 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі виро­би»;

• 203 «Паливо»;

• 204 «Тара й тарні матеріали»;

• 205 «Будівельні матеріали»;

• 206 «Матеріали, передані в переробку»;

• 207 «Запасні частини»;

• 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»;

• 209 «Інші матеріали».

На субрахунку 201 «Сировина й матеріали» відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компо­нентами при її виготовленні (забудовники облік будівельних ма­теріалів і конструкцій ведуть на субрахунку 205 «Будівельні ма­теріали»). На цьому субрахунку ведеться облік основних матері­алів, що використовуються підрядними будівельними організаці­ями при здійсненні будівельно-монтажних, ремонтних робіт. До­поміжні матеріали, які використовуються при виготовленні про­дукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на суб­рахунку 201 «Сировина й матеріали». Підприємства, що заго­товляють сільськогосподарську продукцію для переробки, також відображають її вартість на цьому субрахунку.

На субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та компле­ктуючі вироби» відображаються наявність та рух покупних на­півфабрикатів, готових комплектуючих виробів (включаючи у підрядних будівельних організаціях будівельні конструкції та ви­роби — дерев'яні, залізобетонні, металеві, інші), що придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують до­даткових витрат праці з їх обробки або збирання. Вироби, при­дбані для комплектації готової продукції, вартість яких не вклю­чається до собівартості продукції цього підприємства, відобра­жаються на рахунку 28 «Товари».

Науково-дослідні та конструкторські організації придбані не­обхідні їм як комплектуючі вироби для проведення наукових (екс­периментальних) робіт за визначеною науково-дослідною або конструкторською темою спеціальне обладнання і інструменти, пристрої та інші прилади обліковують на субрахунку 202 «Купі­вельні напівфабрикати та комплектуючі вироби». Обладнання і прилади загального призначення на цьому субрахунку не обліко­вуються, а відображаються на рахунку 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи» або на рахунку 22 «Ма­лоцінні та швидкозношувані предмети» за видами предметів.

На субрахунку 203 «Паливо» (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковуються наявність та рух палива, що придбається чи заготовляється для технологічних потреб вироб­ництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироб­лення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.

Якщо деякі види палива використовують одночасно і як мате­ріали, і як паливо, то їх можна обліковувати на субрахунку 201 «Матеріали» і на субрахунку 203 «Паливо» — за ознакою переважності використання на цьому підприємстві.

Якщо на підприємстві для технологічних та експлуатаційних потреб, для вироблення енергії та опалення будівель створюють­ся запаси газу (у газосховищах), то їх облік ведеться на субраху­нку 203 «Паливо».

На субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали» відображають­ся наявність і рух усіх видів тари, крім тари, яка використовуєть­ся як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які ви­користовують для виготовлення тари і її ремонту (деталі для збирання ящиків, бочкова клепка тощо).

Матеріали, які використовуються для додаткового обладнання вагонів, барж, суден з метою забезпечення збереження відванта­женої продукції, не відносяться до тари і обліковуються на суб­рахунку 201 «Сировина й матеріали».

На субрахунку 205 «Будівельні матеріали» підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, констру­кцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які нале­жать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення буді­вельних деталей і конструкцій.

На субрахунку 205 «Будівельні матеріали» не обліковується обладнання, яке не потребує монтажу: транспортні засоби, вільно розміщені верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар та інше. Витрати на придбання такого об­ладнання, що не потребує монтажу, відображаються безпосеред­ньо на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у міру надходження їх на склад чи інше місце зберігання, експлуатації.

Устаткування й будівельні матеріали, що передані підряднику для монтажу й виконання будівельних робіт, списується з субра­хунку 205 «Будівельні матеріали» на рахунок 15 «Капітальні інвестиції» після підтвердження їх монтажу й використання.

На субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку» облі­ковуються матеріали, передані в переробку на сторону та які на­далі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів.

Затрати на переробку матеріалів, які оплачуються стороннім організаціям, відображаються безпосередньо за дебетом рахун­ків, на яких ведеться облік виробів, що отримані з переробки. Аналітичний облік матеріалів, що передані в переробку, ведеться в розрізі, що забезпечує інформацію про підприємства-перероб-ники і контроль за операціями з переробки і відповідними витра­тами. Передача матеріалів у переробку відображається тільки на субрахунках рахунку 20 «Виробничі запаси».

На субрахунку 207 «Запасні частини» ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрега­тів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зноше­них частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субра­хунку ведеться облік обмінного фонду повнокомплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремон­тних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

За дебетом субрахунку відображаються залишок і надходження, за кредитом — витрачання, реалізація та інше вибуття запасних частин.

Автомобільні шини, що є на колесах та в запасі при автомобі­лі, які враховані в ціні автомобіля та включені в його інвентарну вартість, обліковуються у складі основних засобів.

Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями збері­гання та однорідними групами (механічна група, електрична гру­па тощо). Аналітичний облік машин, обладнання, двигунів, вуз­лів та агрегатів обмінного фонду ведеться за групами: придатні до експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі); що є в ремонті.

На субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського при­значення» обліковуються мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських куль тур біопрепарати, медикаменти, хімікати, що використовуються для' боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин. Тут та­кож відображаються саджанці, насіння й корми (покупні й власно­го вирощування), що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.

На субрахунку 209 «Інші матеріали» обліковуються бланки суворого обліку (за вартістю придбання) відходи виробництва (обрубки, обрізка, стружка тощо), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношені шини тощо.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать під­приємству та знаходяться у складі запасів призначено рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

До малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

За дебетом рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» відображаються за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовлені малоцінні та швидкозношувані пред­мети, за кредитом — за обліковою вартістю відпуск малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псу­вання таких предметів.

З метою забезпечення збереження вказаних предметів в екс­плуатації підприємство повинно організувати належний контроль за їх рухом, зокрема оперативний облік у кількісному виразі.

При поверненні на склад з експлуатації таких предметів, що придатні для подальшого використання, вони оприбутковуються за дебетом рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предме­ти» та кредитом рахунку 71 «Інший операційний дохід».

Аналітичний облік малоцінних та швидкозношуваних предме­тів ведеться за видами предметів за однорідними групами, уста­новленими, виходячи з потреб підприємства.

На рахунку 26 “Готова продукція” обліковують наявність та рух готової продукції, виготовленої підприємством. До готової продукції належить продукція підприємства, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками та відповідає технічним умовам і стандартам. Випущена із виробництва готова продукція оприбутковується за дебетом рахунку 26 та обліковується в синтетичному й аналітичному обліку за фактичною виробничою собівартістю, яка визначається згідно з ПСБО 16 “Витрати”. Аналітичний облік готової продукції ведеться за обліковими цінами окремих найменувань (видів) або однорідних груп продукції. Облікові ціни на готову продукцію підприємство встановлює самостійно.

Обліковими цінами для готової продукції можуть бути фактична собівартість одиниці найменування (виду) та однорідної групи продукції або розрахунково-відпускна (планова) ціна одиниці з виділенням в аналітичному обліку відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості її за обліковими цінами. За кредитом рахунку 26 “Готова продукція” відображаються реалізація та інше вибуття готової продукції за середньозваженою фактичною виробничою собівартістю. При списанні з кредиту рахунку 26 готової продукції за обліковими розрахунково-відпускними (плановими) цінами списуються також відповідні суми відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості її за обліковими цінами. Якщо готова продукція обліковується за розрахунково-відпускними (плановими) цінами, то за Інструкцією сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості її за обліковими цінами (далі – відхилення) визначається як добуток рівня (відсотка) відхилень і вартості відпущеної зі складу готової продукції за обліковими цінами.

Рівень (відсоток) відхилень визначається діленням суми відхилень на початок місяця і суми відхилень на продукцію, що надійшла на склад із виробництва за звітний місяць, на суму вартості залишку готової продукції за обліковими цінами на початок місяця та вартості оприбуткованої за звітний місяць з виробництва на склад готової продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається за кредитом рахунку 26 “Готова продукція” і дебетом рахунків, на яких відображено вибуття готової продукції.

В тому разі, коли аналітичний облік готової продукції ведеться за встановленими підприємством обліковими розрахунково-відпускними (плановими) цінами, в синтетичному обліку готової продукції відображається фактична її виробнича собівартість, а в аналітичному обліку – облікова її вартість і відхилення фактичної собівартості продукції від вартості її за обліковими цінами. В сумі вони складають фактичну виробничу собівартість готової продукції.

Сума відхилень фактичної собівартості реалізованої продукції від вартості продукції за обліковими цінами, за якими готова продукція списується із підзвіту матеріально відповідальної особи при відвантаженні (відпуску) продукції покупцям, списується з кредиту рахунку 26 “Готова продукція”, аналітичний рахунок відхилень на дебет рахунку 901 “Собівартість реалізованої готової продукції” на підставі розрахунку за середнім відсотком відхилень.

Синтетичний облік випущеної з виробництва готової продукції (робіт, послуг) ведеться згідно з Інструкцією за фактичною виробничою собівартістю. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) визначається також за фактичною її виробничою собівартістю. Відповідно повинен бути організований і аналітичний облік випущеної підприємством готової продукції. В сучасних умовах можливі три варіанти організації аналітичного обліку продукції підприємства:

1. Окремі види або групи однорідної продукції обліковуються за фактичною виробничою собівартістю, визначеною за станом на кінець звітного місяця. 2. Рух окремих видів (груп) продукції протягом місяця обліковують за фактичною виробничою собівартістю на початок місяця.

3. Облік готової продукції ведеться за обліковими розрахунково-відпускними (плановими) цінами із застосуванням відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості її за обліковими цінами. Розглянемо детально вказані три варіанти організації аналітичного обліку готової продукції підприємства.

Перший варіант. Застосування цього варіанта аналітичного обліку готової продукції доцільне при виготовленні підприємством незначної кількості видів (груп) продукції. Окремі види або групи однорідної продукції обліковуються за фактичною виробничою собівартістю, визначеною за станом на кінець звітного місяця. У цьому разі готова продукція оприбутковується в кінці місяця підсумком за місяць, а звіт про наявність та рух готової продукції складається один раз в цілому за місяць. Середня фактична собівартість одиниці окремих видів (груп) продукції на кінець місяця визначається за формулою:

Фактична собівартість залишку продукції на початок місяця плюс фактична собівартість продукції, випущеної за місяць

Кількість залишку продукції на початок місяця плюс кількість продукції, випущеної за місяць

Розрахунок фактичної виробничої собівартості одиниці окремих видів (груп) готової продукції (табл. 4) складають за даними аналітичного обліку про наявність і випуск продукції за місяць та аналітичного обліку витрат на виробництво продукції. Фактична виробнича собівартість одиниці окремих видів (груп) продукції, випущеної з виробництва за місяць, визначається діленням прямих та непрямих витрат на її виробництво за даними аналітичного обліку на кількість випущеної за місяць продукції.

Другий варіант. За застосуванням і визначенням фактичної виробничої собівартості готової продукції аналогічний першому варіанту. Рух окремих видів (груп) продукції протягом місяця обліковують за фактичною виробничою собівартістю на початок місяця в зв’язку з необхідністю складання та бухгалтерської обробки звітів і документів про рух готової продукції 2-4 рази за місяць.

Фактична собівартість продукції на початок місяця, що застосовується протягом місяця як облікова ціна, в кінці місяця корегується до фактичної собівартості, визначеної за станом на кінець місяця. Таке корегування необхідне для правильного визначення фактичної виробничої собівартості реалізованої продукції та фінансових результатів від її реалізації.

Готова продукція, виготовлена підприємством протягом місяця, оприбутковується на підставі актів (виробничих листів). Якщо випущена із виробництва продукція оприбутковується на склад 2-4 рази за місяць, то оцінити її можливо лише за фактичною собівартістю на початок місяця. Нова продукція, виготовлена в звітному місяці, оприбутковується за собівартістю згідно з плановою калькуляцією. Випущена із виробництва готова продукція оприбутковується в оцінці за фактичною виробничою собівартістю на початок місяця та відображається в бухгалтерському обліку контировкою:

Дт 26 “Готова продукція”Кт 23 “Виробництво”

У кінці місяця після визначення фактичної собівартості одиниці випущених із виробництва окремих видів (груп) продукції розраховують суми різниці в оцінці оприбуткованої продукції за фактичною собівартістю на початок місяця і за даними за звітний місяць. Розрахунок різниць в оцінці випущеної готової продукції за фактичною собівартістю на початок місяця і фактичною виробничою собівартістю її за звітний місяць складається аналогічно як розрахунок відхилень за формою таблиці 6. На загальну суму різниць корегується фактична собівартість оприбуткованої продукції записом на рахунках.

Дт 26 “Готова продукція” Кт 23 “Виробництво” – на суму додатних або від’ємних різниць.

Розрахунок на корегування фактичної собівартості готової продукції, відвантаженої (відпущеної) покупцям та відпущеної власним торговельним підприємствам (крамницям, кіоскам і т.п.) і списаної зі складу за фактичною собівартістю на початок місяця (табл. 5), складається за даними аналітичного обліку готової продукції та допоміжного розрахунку (табл. 4, гр. 11) про фактичну собівартість продукції на кінець звітного місяця. Якщо даний вид готової продукції в залишку готової продукції на початок місяця був відсутній, то продукція, випущена в звітному місяці, оприбутковується і списується в розхід за фактичною виробничою собівартістю згідно з плановою калькуляцією, а в кінці місяця корегується до середньої фактичної собівартості за звітний місяць.

На підставі підсумкових даних розрахунку на корегування фактичної собівартості відпущеної готової продукції (табл. 5) треба зробити записи на рахунках:

додатний (+):Дт 901 “Собівартість реалізованої готової продукції” Кт 26 “Готова продукція” – на суму збільшення собівартості продукції за місяць (не було); від’ємний (-):Дт 901 “Собівартість реалізованої готової продукції” Кт 26 “Готова продукція” – на суму зниження собівартості продукції за місяць - 869-58. У разі відпуску готової продукції власного виробництва у власні крамниці (кіоски і т.п.) для продажу, що рівнозначне реалізації готової продукції, на корегування фактичної виробничої собівартості такої продукції за місяць треба також зробити вказані вище записи в синтетичному та аналітичному обліку.

У тому випадку, коли готова продукція відпускається зі складу на склад підприємства, для корегування фактичної собівартості продукції, переданої за фактичною собівартістю на початок місяця, складається розрахунок за формою таблиці 5, в якому графи 7-8 і 9-10 заповнюються за даними складів-одержувачів готової продукції. На основі розрахунку (гр. 9-10) складають бухгалтерську проводку:Дт 26 “Готова продукція” (одержано) Кт 26 “Готова продукція” (відпущено) – на додатну або від’ємну суму різниці Якщо прийнятий другий варіант обліку готової продукції на підприємстві, то для записів у синтетичному та аналітичному обліку готової продукції прибуткові і видаткові документи повинні бути розцінені за фактичною собівартістю продукції на початок місяця. Завідувач складу готової продукції (комірник, майстер) складає в установлені строки звіти про наявність і рух готової продукції за прийнятою обліковою вартістю – фактичною виробничою собівартістю на початок місяця. Корегування фактичної собівартості продукції повинно бути відповідно відображене також в останньому за місяць звіті про наявність та рух готової продукції за її видами (групами).

Після перевірки та розцінки прийнятих звітів та документів про рух готової продукції бухгалтер складає накопичувальну відомість (журнал) для запису надходження та вибуття готової продукції підсумком за місяць у Головну книгу. Аналітичний облік готової продукції ведеться за місцями зберігання, матеріально відповідальними особами і за видами (групами) продукції на рахунках кількісно-сумового обліку за фактичною виробничою собівартістю.

Третій варіант. В Інструкції про застосування нового Плану рахунків вказується, що в аналітичному обліку можливе відображення готової продукції за обліковими цінами із застосуванням відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості її за обліковими цінами.

Інструкція не уточнює, які облікові ціни на готову продукцію маються на увазі, хоч застосовуватись можуть різні облікові ціни. На думку автора, застосування в бухгалтерському обліку готової продукції відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості її за обліковими цінами можливе та доцільне тільки в разі використання для спрощення обліку готової продукції розрахунково-відпускних (без ПДВ) цін на продукцію або планових цін.

Застосування облікових розрахунково-відпускних (планових) цін на готову продукцію доцільне на виробничих підприємствах, які здійснюють масовий випуск продукції широкого асортименту. У цьому разі випущена із виробництва готова продукція оприбутковується протягом місяця за розрахунково-відпускними (плановими) цінами. На облікову вартість випущеної із виробництва готової продукції складають бухгалтерську проводку: Дт 26 “Готова продукція”Кт 23 “Виробництво”

В кінці місяця після визначення фактичної виробничої собівартості випущеної готової продукції складають розрахунок відхилень фактичної виробничої собівартості продукції від вартості випущеної і оприбуткованої продукції за розрахунково-відпускними цінами. При цьому порівняння фактичної виробничої собівартості з обліковою вартістю продукції здійснюється за кожним видом (групою) продукції і визначають відхилення: додатне (+) та від’ємне (-). Визначені за цим розрахунком відхилення відображаються в бухгалтерському обліку такою ж бухгалтерською проводкою як випуск із виробництва готової продукції за обліковими цінами, але сума від’ємних відхилень записується в синтетичному та аналітичному обліку від’ємним (червоним) сторнувальним записом:

1. Дт 26 “Готова продукція”Кт 23 “Виробництво” – на суму додатних (+) відхилень або 2. Дт 26 “Готова продукція”Кт 23 “Виробництво” – на суму від’ємних (-) відхилень. Розрахунок відхилень фактичної собівартості продукції від вартості її за обліковими цінами складається за формою таблиці 6 після визначення в кінці місяця фактичної собівартості випущеної з виробництва готової продукції. На встановлені за розрахунком суми відхилень фактичної виробничої собівартості випущеної продукції від вартості її за обліковими цінами за звітний місяць необхідно скласти дві контировки:

1. Дт 26 “Готова продукція”Кт 23 “Виробництво” –

2. Дт 26 “Готова продукція”Кт 23 “Виробництво”

В основі такого розрахунку має бути за Інструкцією рівень (середній відсоток) відхилень виробничої собівартості готової продукції від її облікової вартості. Середній відсоток відхилень визначається за формулою:

Сума відхилень на початок місяця плюс сума відхилень на випущену продукцію за звітний місяць мінус сума відхилень, списаних на зменшення за місяць, х 100

Сума вартості залишку готової продукції за обліковими цінами на початок місяця плюс сума вартості випущеноїза місяць продукції за обліковими цінами Сума відхилень на відвантажену (реалізовану) готову продукцію визначається множенням облікової вартості відвантаженої готової продукції на середній відсоток відхилень і діленням отриманого добутку на 100. Для розрахунку відхилень на відвантажену (реалізовану) готову продукцію рекомендується складати спеціальний розрахунок за формою таблиці 7.

Розрахунок відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості її за обліковими цінами, які відносяться до реалізованої продукції, складається в кінці місяця. За розрахунком визначається та списується з рахунку 26 “Готова продукція”, аналітичний рахунок “Відхилення виробничої собівартості продукції від облікової її вартості” сума відхилень, що відноситься до реалізованої продукції та іншого її вибуття. На субрахунку 901 “Собівартість реалізованої готової продукції” та інших рахунках визначається фактична виробнича собівартість реалізованої продукції та продукції, що вибула з інших причин, але прирівнюється до реалізованої продукції. Розрахунок складає бухгалтерія за даними аналітичного обліку відхилень та синтетичного обліку готової продукції. Відвантажена покупцям готова продукція, а також продукція, відпущена у власну роздрібну торгівлю, списана із підзвіту матеріально відповідальних осіб, відображається в бухгалтерському обліку проводкою:

Дт 901 “Собівартість реалізованої готової продукції”Кт 26 “Готова продукція” – за обліковими цінами на суму 350925 грн.

В управлінському обліку з метою визначення рентабельності виготовлення та реалізації кожного виду (групи) готової продукції необхідний окремий аналітичний облік доходів і фактичної виробничої собівартості реалізованої продукції. В цьому разі за розрахунками відхилення списуються на окремі аналітичні рахунки реалізованої готової продукції. Третій варіант організації бухгалтерського обліку готової продукції доцільно застосовувати і в тому випадку, коли можливе застосування першого та другого варіантів аналітичного обліку готової продукції. Виходячи із конкретних умов роботи головний бухгалтер (бухгалтер) підприємства самостійно вирішує, який із варіантів організації аналітичного обліку готової продукції доцільно застосовувати. Для аналітичного обліку названих вище відхилень до рахунку 26 “Готова продукція” треба відкрити окремий загальний аналітичний рахунок “Відхилення виробничої собівартості продукції від облікової її вартості”. При необхідності більш точного визначення собівартості продукції аналітичні рахунки відхилень можуть бути відкриті в розрізі окремих видів (груп) готової продукції.

Аналітичний кількісно-сумовий облік та складський кількісний облік готової продукції в цьому разі ведеться за обліковими розрахунково-відпускними (плановими) цінами.

З метою визначення фактичної виробничої собівартості реалізованої готової продукції на субрахунку 901 “Собівартість реалізованої готової продукції” списану на цей субрахунок суму реалізованої продукції за обліковими розрахунково-відпускними (плановими) цінами необхідно скорегувати до фактичної виробничої собівартості. Для цього за спеціальним розрахунком (табл.7) необхідно визначити суму відхилень, яка припадає на відвантажену (відпущену) покупцям готову продукцію. Враховуючи специфіку роботи підприємства, слід застосовувати такий спосіб аналітичного обліку готової продукції, який для даного підприємства найбільше підходить. При значній кількості видів (груп) готової продукції найбільш доцільним і раціональним є облік продукції за розрахунково-відпускними (плановими) цінами з окремим аналітичним обліком відхилень фактичної собівартості готової продукції від її облікової вартості.

Підприємства можуть застосовувати також інші методи оцінки готової продукції, передбачені ПСБО 9 “Запаси” (методи ФІФО, ЛІФО, нормативних затрат), але способи їх застосування Інструкцією не розкриваються.