25. Класифікація основних засобів

Склад необоротних активів, в тому числі і основних засобів надзвичайно різноманітний. Тому з метою бухгалтерського облі­ку, аналізу використання основних засобів та інших цілей основ­ні засоби класифікуються за відповідними групами.

Група основних засобів — сукупність однотипних за техніч­ними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Відповідно до Методичних рекомендацій з обліку основних засобів для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифі­куються за трьома групами, всередині яких встановлені підгрупи. При цьому під терміном «основні засоби» розуміються і деякі інші необоротні активи:

1. Основні засоби:

1. Земельні ділянки;

2. Капітальні витрати на поліпшення земель;

3. Будинки, споруди та передавальні пристрої;

4. Машини та обладнання;

5. Транспортні засоби;

6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі);

7. Тварини;

8. Багаторічні насадження;

9. Інші основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи:

1. Бібліотечні фонди;

2. Малоцінні необоротні матеріальні активи;

3. Тимчасові (нетитульні) споруди;

4. Природні ресурси;

5. Інвентарна тара;

6. Предмета прокату;

7. Інші необоротні матеріальні активи.

3. Незавершені капітальні інвестиції.

В групі «Інші необоротні активи» виокремлена підгрупа «малоцінні необоротні активи», до якої відносяться об'єкти ос­новних засобів, що мають незначну вартість. П(С)БО 7 «Основні засоби» надає право підприємствам самостійно установлювати вартісну межу, за якою необоротні активи відносяться до основ­них засобів чи інших необоротних матеріальних активів.

Це рішення фіксується в наказі про облікову політику. Об'єкти, вартість яких дорівнює або перевищує встановлену вар­тісну межу відносяться до основних засобів, а тих, що нижче ва­ртісної межі — до малоцінних необоротних матеріальних акти­вів. Наприклад, обліковою політикою передбачено об'єкти вартістю до 1000 грн відносити до малоцінних необоротних ма­теріальних активів, а об'єкти вартістю більше 1000 грн — до ос­новних засобів.

На рисунку 1.1. представлена класифікація основних засобів.

Відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» виділяють подібні та неподібні об'єкти основних засобів.

Подібні об'єкти — об'єкти, які мають однакове функціональ­не призначення та однакову справедливу вартість. При цьому рі­зниця між справедливою вартістю об'єктів обміну не повинна перевищувати 10 %.

Неподібні об'єкти — всі інші, тобто, мають різне функціона­льне призначення та різну справедливу вартість. Ця класифікація використовується в обмінних операціях з основними засобами.

За приналежністю основні засоби поділяють на власні та орендовані.

Власні основні засоби обліковуються на балансі підприєм­ства.

Основні засоби, що отримані за договором операційної оренди для тимчасового використання обліковуються поза балансом. Об'єкти основних засобів, що отримані за умовами фінансової оренди зараховуються на баланс.

Така класифікація дозволяє правильно відображати основні засоби у фінансовій звітності.

За призначенням основні засоби класифікують на:

— виробничого призначення — це такі, що використову­ються безпосередньо у виробництві продукції чи наданні послуг (робіт);

• загальновиробничого призначення — це такі, що беруть участь у виробничому процесі чи його обслуговуванні, і для них є характерним обслуговування виробничого підрозділу або ж ви­користання одночасно для виробництва кількох видів продукції (робіт, послуг). Наприклад, приміщення цеху, бригадне примі­щення;

• адміністративного призначення — це такі, що обслуго­вують адміністрацію підприємства. Наприклад, приміщення офі­су, комп'ютери в бухгалтерії, службовий автомобіль керівника та інші;

• основні засоби, що обслуговують збут продукції, това­рів, послуг — це такі, що задіяні в процесі реалізації продукції, товарів, робіт, послуг. Наприклад, автомобіль, приміщення мага­зину, торговельна палатка тощо;

• культурно-побутового призначення — це такі, що зайня­ті в сфері культурно — побутового обслуговування населення. Наприклад, приміщення дитячого садка, аптеки, перукарні, обла­днання в них та інші аналогічні об'єкти.

Ці класифікаційні групи встановлює підприємство в залежно­сті від призначення та місць експлуатації основних засобів. Вона дозволяє відносити витрати на утримання основних засобів на відповідні об'єкти обліку витрат:

• включати до собівартості продукції (робіт, послуг);

• відносити на адміністративні, збутові чи інші операційні витрати.

За використанням основні засоби поділяються на:

а) діючі — ті, що використовуються (експлуатуються);

б) недіючі — ті, що не використовуються у даний період часу у зв'язку з консервацією, реконструкцією, модернізацією, добу­ довою. Вони обліковуються на балансі підприємства, але знос вцей час не нараховується.

в) запасні — ті, що призначені для заміни об'єктів, що вибуличи ремонтуються (різне устаткування, що, як правило, облікову­ється на складі).

В податковому обліку з метою нарахування амортизації від­повідно до Закону України «Про оподаткування прибутку під­приємств» основні засоби поділяють на такі чотири групи:

/ група — будинки, споруди, їх структурні компоненти та пе­редавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування);

2 група — автомобільний транспорт та вузли (запасні части­ни) до нього; меблі, побутові електронні, оптичні та електроме ханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) устат­кування та приладдя до них;

3. група — будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 та 3;

4. група — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпе­чення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Виділяють і інші класифікаційні групи. Значення класифікації. Вона необхідна для:

1. раціональної організації бухгалтерського обліку (в бухгал­терському обліку основні засоби обліковують за встановленими однорідними групами);

2. для віднесення витрат на утримання основних засобів на відповідні витрати адміністративні, виробництва чи обігу;

3. для забезпечення правильного нарахування амортизації;

4. для отримання даних з метою аналізу використання основ­них засобів та планування їх відновлення;

5. для отримання даних при складанні статистичної та бухгал­терської звітності; а також інших цілей.

6. Всі об'єкти обліку в тому числі і основні засоби повинні бути оцінені, тобто, мати свою вартість.