4. Інституційна та поведінкова теорії макроекономічних процесів

Інституціоналізм — напрям сучасної економічної думки, об'єктами дослідження якого є певні інститути (корпорація, держава, профспілки), а також правові, психологічні та морально-етичні аспекти.

Інституціоналізм ґрунтується переважно на позаекономічному тлумаченні суті господарських процесів в ринковому суспільстві. При цьому рушійними силами економічного розвитку вважаються соціальні явища як політичного, правового, етичного, морального, психологічного, технічного, так і економічного характеру — такі, як держава і профспілки, сім'я і традиції, звичаї і мораль, правові акти і етичні норми, технічний прогрес і наука, конкуренція і ринкова влада, еволюція економіки тощо. Ці та інші явища були об'єднані одним спільним терміном — інститути, або інституції, що й дало назву цьому напряму економічної думки .

Інша важлива риса інституціоналізму — визнання еволюційного розвитку єдино можливою формою економічного і соціального прогресу. Всі без винятку інституціоналісти були принциповими противниками революційних зрушень, пропонували реформістський шлях оздоровлення капіталізму. Вони одними із перших в економічній науці визнали важливу роль держави в організації ринкової економіки, обґрунтували можливість регулювання останньої.

Поведінкова економічна теорія

Тривалий час економісти вважали, що фірма діє раціонально, прагнучи досягнути максимізації прибутку. Але її рішення не завжди раціональні, оскільки відображають особисту зацікавленість різних працівників фірми. Таким є один із висновків поведінкової економічної теорії, визнаним основоположником якої вважають американського вченого Г.-А. Саймона.

Для того, щоб максимізувати прибуток, господарському суб’єктові просто не вистачає обчислювальних можливостей. Проблема цього індивіда полягає не стільки в тому, що у нього мало інформації, стільки в тому, що її надто багато відносно можливостей її обробки. Процес прийняття рішень у моделі Г. Саймона можна описати двома поняттями – пошуку і прийняття задовільного варіанта. Всупереч неокласичній теорії, у людини з її обмеженими інформаційними та обчислювальними можливостями, на думку вченого, не може бути всеосяжної функції корисності, яка дозволила б порівняти різнорідні альтернативи. Ця функція, вважав Г. Саймон, має всього два {0, 1} або три {-1, 0, 1} значення, де 1 означає задовільний варіант, -1 – незадовільний, а 0 – байдужий. У результаті господарський суб’єкт поступає наступним чином: пошук варіантів ведеться до тих пір, доки не буде знайдений перший прийнятний (задовільний) варіант, а потім припиняється. Прийнятність або неприйнятність варіанта кожний визначає для себе сам. Г. Саймон характеризує цей процес з допомогою запозиченої з психологічної науки категорії “рівня претензій”. Концепція рівня претензій передбачає, що щомиті людина має деяку уяву про те, на що вона може (має право) розраховувати. Г. Саймон першим увів психологічні фактори в теорію прийняття рішень, тоді як класична політекономія не враховувала цих важливих аспектів людської поведінки. Він показав, що у фірмі рішення приймаються колективно, а здібності кожного з її членів різні, вони обмежені як неможливістю передбачити всі наслідки прийнятих ними рішень, так і їхніми особистими прагненнями та соціальними амбіціями. З урахуванням усіх факторів економічного біхевіоризму 1 фірма і повинна будувати свою діяльність, розраховану на успіх.