30.Національні заощадження, національне споживання, національні інвестиції. Структура національного споживання. Оцінюваннянаціонального споживання і заощадження в системі національних рахунків.

Національні заощадження включають заощадження домогосподарств, заощадження фірм і заощадження держави.

Кінцеве національне споживання — це вартість продуктів і послуг, використаних безпосередньо для задоволення як індивідуальних, так і колективних потреб людей. Воно охоплює споживчі витрати різних груп споживачів, які групуються залежно від того, хто фактично їх фінансує, тобто на кінцеве споживання домашніх господарств, державних установ і громадських некомерційних організацій,які обслуговують домашні господарства.

У рахунку використання наявного доходу відображаються витрати на кінцеве споживання домашніх господарств — резидентів, що знаходяться як на економічній території країни, так і за кордоном. Воно охоплює витрати домашніх господарств на придбання споживчих товарів та послуг за рахунок особистих коштів, а також надходження продуктів і послуг у нетоварній формі, які розглядаються як особисті доходи, тобто доходи, отримані від особистого підсобного господарства, фермерського господарства та ін..

Національні інвестиці це сума приватних та державних інвестицій.

34. Правило Тейлора. Правило Фрідмана. Проблеми їх застосування в сучасній економіці.

Фрідман був послідовником Фішера, але на відміну від нього вважав, що у законі MV=PQ, V є не сталим,а передбачуваним. Правилом Фідмана є те, що сталий довгостроковий темп приросту грошової маси повинен мати той самий темп приросту, що і реальний темп виробництва і вимірюватись в швидкості обертання грошей.

За оригінальною версією правило Тейлора полягає в тому, що номінальна процентна ставка повинна реагувати на різницю фактичних темпів інфляції та очікуваного рівня інфляційної ставки і фактичного валового внутрішнього продукту (ВВП) та потенційного ВВП:

i_t=π_t+r*_t+a_π(π_t-π*_t)+a_y(y_t-y_t)

За сучасних умов кількість грошей перевищує кількість товарів тому ці правила не застосовуються.

36 .Фінансування бюджетного дефіциту: економічна необхідність, традиційні шляхи та способи

Дефіцит державного бюджету є одним із важливих макроекономічних показників, який характеризує стійкість економічної системи. Країни, які створили ефективні функціональні економічні системи, що здатні регулювати співвідношення доходів і видатків держави, мають позитивне сальдо або незначний дефіцит.

Скорочення дефіциту за рахунок зменшення видатків на соціальну сферу є недоцільним, оскільки може спричинити її повну руйнацію, зниження життєвого рівня найбідніших верств населення, а це матиме негативні політичні наслідки. Тому важливими є пошуки шляхів збільшення доходів державного бюджету, зокрема, розширення бази оподаткування за рахунок розвитку підприємництва, впровадження податку на нерухомість, повної сплати податків суб´єктами підприємницької діяльності, а також за рахунок продажу частини державного майна.

Основними шляхами покриття дефіциту державного бюджету є:

— додаткова емісія готівкових грошей;

— продаж державних цінних паперів;

— державні позики;

— посилення оподаткування.