7.Організація міжнародних лізингових операцій. Переваги і недоліки лізингу.

Термін «лізинг» походить від англійського дієслова to lease, що означає «орендувати», «брати під оренду».

У загальному розумінні лізинг являє собою договір, що передба­чає надання лізингодавцем лізингоотримувачеві належних йому устаткування, машин, комп'ютерної та оргтехніки, транспортних за­собів, споруджень виробничого, торгівельного і складського призна­чення у виключне користування на певний термін за визначену вина­городу — орендну плату, що включає відсоткову ставку, яка покри­ває вартість залучення засобів лізингодавцем на грошовому ринку з урахуванням необхідного прибутку банку та амортизації майна.

Згідно з Законом України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р., лізинг визначається як підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на певний строк лізингоодержувачеві майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням із лізингоодержувачем у відповідного продавця майна за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законо­давства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємс­твами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду). В Україні майно, яке є в державній власнос­ті, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном у порядку, встановленому Кабіне­том Міністрів України. Не можуть бути об'єктами лізингу:

♦ об'єкти оренди державного майна, визначені в статті 4 За­кону України «Про оренду державного майна», крім окремого ін­дивідуально визначеного майна державних підприємств;

♦ земельні ділянки та інші природні об'єкти.

Лізингодавець і лізингоотримувач оперують капіталом не в грошовій, а у виробничій формі, що зближує лізинг з інвесту­ванням.

Лізингові операції близькі до кредитних операцій із усіма пра­вами, що випливають із цього, і нормами державного регулюван­ня. Проте лізинг відрізняється від кредиту тим, що після закінчен­ня терміну лізингу і виплати всієї обумовленої суми договору об'єкт лізингу залишається власністю лізингодавця (якщо угодою не передбачений викуп суб'єкта лізингу за залишковою вартістю або передача у власність лізингоотримувачеві). При кредиті ж банк лишає за собою право власності на об'єкт як заставу позики.

Економічна сутність лізингу робить його застосування найефек­тивнішим у галузях, що випускають продукцію високого ступеня готовності, збут якої багато в чому зазначається її конкурентоспро­можністю і наявністю засобів у користувача цієї продукції.

На нашу думку, причиною значного поширення лізингу є ряд його переваг порівняно зі звичайною позичкою.

1. Лізинг припускає відразу 100% кредитування і не потребує негайного початку платежів. При використанні звичайного довго­строкового кредиту для купівлі устаткування підприємство повинне близько 15—20% оплачувати авансом власними коштами. При лі­зингу контракт укладається на позву вартість майна. Орендні пла­тежі починаються після постачання майна орендарю або пізніше.

2. Дрібним і середнім підприємствам простіше одержати кон­тракт за лізингом, ніж позичку. Деякі лізингові компанії навіть не вимагають від орендаря ніяких додаткових гарантій., оскільки пе­редбачається, що забезпеченням угоди є саме устаткування. При невиконанні орендарем своїх зобов'язань лізингова компанія від­разу ж забирає своє майно.

3. Лізингова угода більш гнучка, ніж позичка, тому що надає можливість виробити зручну для покупця схему фінансування. Позичка завжди припускає обмежені терміни і розміри погашен­ня. Лізингові платежі за домовленістю сторін бувають щомісяч­ними, щоквартальними і т. д., а суми платежів можуть відрізня­тися один від одного. Ставка може бути фіксованою або плаваю­чою. Іноді погашення здійснюється після одержання виторгу від реалізації товарів, зроблених на устаткуванні, узятому в лізинг, або може бути компенсоване зустрічною послугою, що дозволяє підприємствам без різкого фінансового напруження поновлювати виробничі фонди. Орендна плата відноситься на витрати вироб­ництва і знижує в лізингоотримувача оподаткований прибуток.

4. Ризик старіння устаткування цілком полягає на лізинго-давця. Орендар може постійно поновлювати свій парк устатку­вання.

5. Переваги обліку орендованого майна. Основними принципами Євролізу по обліку лізингових операцій є опублікування орендарем своїх фінансових зобов'язань, що випливають із лізингових угод, а також те, що облік та амортизація лізингового майна здійснюється за даними балансу підприємства. При цьому варто відобразити такі моменти: суму орендних платежів у даному фінансовому році, загальну суму орендних платежів за період контракту та їхньої поточної вартості на дату складання балансу. У багатьох країнах законодавство встановлює для підприємств обов'язкове співвідношення власного і позикового капіталу. Оскільки майно за лізинговою угодою буде враховуватися поза балансом орендодавця, то орендар може розширити свої вироб­ничі потужності, не змінюючи структури капіталу.

6. Платежі за лізингом здійснюють із суми прибутку від вико­ристовуваного устаткування, вони не підлягають оподатковуван­ню, тому що є орендною платою. Банк може змінювати розмір внесків, щоб поліпшити використання фінансових ресурсів орен­даря. Сума платежів за лізингом фіксується під час підписання договору і не залежить від коливань валютного курсу та змін ба­нківського відсотка по довгостроковому кредитуванню.

7. При міжнародних лізингових операціях орендар одержує пода­ткові пільги країни-орендодавця, що досягається зниженням виплат, а також додаткові послуги (головним чином у разі оперативного лі­зингу) орендодавця або його представників (наприклад, технічне об­слуговування і ремонт орендованого устаткування, консультації по його експлуатації, передача ноу-хау, постачання запчастин та ін.).

8. Міжнародний валютний фонд не враховує суми лізингових угод і підрахунку національної заборгованості, тобто є можли­вість перевищити ліміти кредитної заборгованості, установленої Фондом за окремими країнами.

Однак лізингу притаманні й недоліки:

• орендар не виграє на підвищенні залишкової вартості устат­кування (зокрема, через інфляцію);

• якщо це фінансовий лізинг, то орендні платежі не припиня­ються до кінця контракту, незважаючи на моральне старіння об­ладнання через науково-технічний прогрес;

• складність організації;

• вартість лізингу більше позички, але не слід забувати, що ризик застарілого обладнання покладається на лізингодавця. а тому він бере велику комісію для компенсації;

• віднесення лізингових платежів на валові витрати лізингоо-держувача;

• оподатковування прибутку лізингодавця;

• якщо лізингодавцем є нерезидент України, він може потра­пити під дію положення про 15 % репатріації прибутків.