5.Загальна характеристика міжнародного акредитива. Фази і сторони-учасники документарного акредитива

Акредитив являє собою взяте на себе банком на прохання ім­портера зобов'язання сплатити певну суму коштів бенефіціарові (експортерові) за умови, що останній надасть, відповідно до ви­мог акредитива, документи у встановлений часовий відрізок. У торговій угоді між експортером та імпортером банк, таким чи­ном, виступає посередником.

Акредитив є чи не найуніверсальнішим і дієвим інструментом забезпечення платежів. У ділових зв'язках із державами, що кон­тролюють зовнішню торгівлю, застосування акредитива багато в чому є попередньою умовою для здійснення імпортних та експо­ртних операцій.

Поряд із функцією забезпечення платежів акредитив може та­кож виконувати кредитну функцію. Зобов'язання банку покупця здійснити платіж полегшує продавцеві одержання від свого бан­ку кредиту, наприклад, на виробництво товару. За певних обста­вин акредитив може виступати для банку імпортера також під­ставою для надання кредиту, наприклад тоді, коли банк при здійсненні акредитивної операції може очікувати, що матиме в своєму розпорядженні документи, які уособлюють власність на товар, тому що товаросупроводжувальні документи засвідчують вимогу на видачу відправленого вантажу. Шляхом передачі до­кументів передається також право на володіння товаром.

Таким чином, можна виділити три основні функції, що вико­нує документарний акредитив:

Документарний акредитив є однією з форм міжнародних розрахунків — це його головна функція.

Специфіка здійснення розрахунків за допомогою акредити­ва забезпечує захист від можливих ризиків, що існують у міжна­родній торгівлі як продавця, так і покупця.

Документарним акредитивом виконується кредитна функція.

За визначенням Міжнародної торговельної палати, акреди­тив— це письмове зобов'язання банку-емітента, яке викону­ється за вимогою і на основі інструкцій клієнта (заявника ак­редитива):

здійснити оплату бенефіціарові чи на його вимогу третій

особі;

акцептувати та оплатити переказні векселі (тратти), складені на бенефіціара;

уповноважити інший банк виконати оплату, акцептування чи негоціацію таких переказних векселів (тратт).

Він надає значно більші можливості захисту інтересів експор­тера, ніж інкасо.

Вже в момент висунення пропозиції чи укладення угоди про купівлю-продаж продавець повинен чітко собі уявити, які ризики і вимоги йому потрібно враховувати, стосовно:

надійності та кредитоспроможності покупця;

політичних, економічних та юридичних умов у країні покупця;

власної ліквідності.

Для безперешкодного здійснення акредитивної операції про­давець, крім усього іншого, повинен мати точне уявлення про обраний вид акредитива, а також стосовно його конструкції, строку дії, шляху та засобів транспортування, страхового захис­ту, базису цін.

За способом використання акредитиви поділяються на доку­ментарні (товарні) та грошові (циркулярні або фінансові):

документарні (товарні) використовуються для розрахунків за товари та послуги при наданні обумовлених в акредитиві до­кументів;

грошові (циркулярні або фінансові) — це такі акредитиви, виплата за якими не обумовлена наданням документів.

За формою акредитиви поділяються на документарні акреди­тиви та акредитивні листи.

У більшості країн терміни «документарний акредитив» та «комерційний акредитивний лист» — синоніми. Але, наприклад, у США, Великій Британії та Китаї, а також у закордонних відді­леннях найбільших банків Англії та США технологічні процеси та можливості акредитивних листів суттєво відрізняються від за­пропонованих документарними акредитивами.

Розрахунки у формі акредитивних комерційних листів пови­нні бути погоджені сторонами у контракті купівлі-продажу.

Особливість акредитивних комерційних листів полягає в тому, що вони направляються не банку в країні продавця, а безпосере­дньо бенефіціарові. При цьому банк у країні продавця може ви­користовуватися лише як проміжна інстанція. Бенефіціар після відправлення товару та отримання всіх необхідних, передбачених у акредитивному листі, документів може або передати їх банку, обраному на свій розсуд, або направити для сплати безпосеред­ньо банку, який виписав акредитивний лист.

Експортер, який погодився на розрахунки з використанням акредитивних листів, повинен прийняти до уваги, що йому не буде відмовлено в негоціації тратт банком його країни лише в тому випадку, якщо акредитивний лист виписаний солідним (першокласним) банком та його гарантія купити виставлені трат­ти вважатиметься іншими банками достатньою.

Суб'єктам господарської діяльності України варто погоджува­тися на розрахунки за акредитивними листами лише за умови, що акредитивні листи виписуватимуться банками-кореспондентами Національного банку України та іншими першокласними інозем­ними банками, платоспроможність яких не викликає сумніву, а також з урахуванням того, що така форма розрахунків здійсню­ватиметься обома сторонами на принципах взаємності. В іншому акредитивні листи відповідають документарним акредитивам.

Банк імпортера (банк-емітент) відкриває акредитив на користь бенефіціара (експортера). Якщо документи бенефіціара відпові­дають поставленим вимогам, він одержить від банку-емітента кошти (оплату), незалежно від можливостей та бажання імпортера.

Послідовність дій при оформленні акредитива, схематично наведена на рис. 4.3, передбачає:

1.Укладення договору між покупцем і продавцем.

2.Доручення імпортера своєму банку про відкриття акреди­тива.

3.Відкриття вітчизняним банком акредитива в іноземному банку.

4.Авізування акредитива бенефіціару-експортеру вітчизняним банком.

5.Перевірка акредитива експортером (відповідність договору, виконання).

6 а. Відправка товару експортером імпортерові.

6 б. Передача експортером документів вітчизняному банку — (авізуючому банку).

7. Перевірка документів вітчизняним банком.

8 а. Виплата вітчизняним банком пред'явнику документа су­ми, визначеної в документі.

8 б. Передача вітчизняним банком документів іноземному ба­нку і перерахування відповідної суми.

9. Вручення документів іноземним банком імпортеру.

4.3. Схема здійснення документарного акредитива