18.Сутність та особливості міжнародних торговельних розрахунків

Необхідність міжнародних розрахунків випливає із самої сут­ності існування людства, а також з розуміння соціального розпо­ділу праці. Не для кого не таємниця, що самотня країна нормаль­но існувати не може. Це пов'язано з тим, що в одній країні не можна налагодити виробництво всіх без винятку товарів народ­ного споживання і виробничої спрямованості, щоб задовольнити всі потреби суспільства. Звідси випливає необхідність налаго­дження міжнародних зв'язків і міжнародного розподілу праці і як наслідок— торгівлі. А торгівля, безперечно, не може існувати без розвинутої системи розрахунків між підприємствами, грома­дянами та урядами різних держав світу. Тобто необхідність між­народних розрахунків випливає із сутності людського буття.

Природа міжнародних розрахунків та їх організація пов'язані з розвитком та інтернаціоналізацією товарного виробництва й обертання. В них відображається певна форма руху вартості в міжнародному обороті через незбігання часу виробництва, реалі­зації та оплати товарів, а також територіальної відокремленості ринків збуту.

Міжнародні розрахунки охоплюють насамперед торгівлю товарами і послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталів між країнами. Переважна частина всіх міжнарод­них розрахунків здійснюється в процесі міжнародних торгових відносин.

На стан міжнародних розрахунків комплексно впливають чи­сельні фактори: економічні й політичні відносини між країнами; стан країни на товарних та грошових ринках; ступінь викорис­тання та ефективність державних заходів щодо зовнішньоеконо­мічного регулювання; валютне законодавство; міжнародні торго­ві правила та звичаї; регулювання міждержавних товарних пото­ків, послуг і капіталів; відмінності в темпах інфляції в окремих країнах; стан платіжних балансів; банківська практика; умови зо­внішньоторгових контрактів та кредитних угод; конвертованість валют тощо. Враховуючи ці фактори, міжнародні розрахунки до­цільно відокремити в самостійну систему, пов'язану з рухом то­варно-матеріальних цінностей і показати ряд її особливостей.

Міжнародні розрахунки включають, з одного боку, умови та порядок здійснення платежів, вироблені практикою і закріплені міжнародними документами та звичаями, з іншого — щоденну практичну діяльність банків щодо їх проведення. Більшість роз­рахунків проводиться безготівковим способом через записи на банківські рахунки.

20.Форвардні операції

Форвардні операції (fwd) здійснюються не на біржі, а на бан­ківському ринку, тобто у вигляді міжбанківських операцій та операцій банків з клієнтурою. Ці строкові операції, як правило, закінчуються поставкою активів, які були предметом угоди. Фор­вардні операції є угодами з обміну валют за наперед узгодженим курсом, які укладені сьогодні, але дату валютування відкладено на певний термін у майбутньому. Форвардні угоди укладаються, як правило, на термін до 1 року з фіксованими датами виконання в один, два, три, шість і 12 місяців.

Форвардні операції здійснюються за форвардним курсом, який відрізняється від курсу за поточними операціями на вели­чину форвардної маржі. Остання може бути у вигляді премії (курс «форвард» вищий за курс «спот»). Курси валют за строко­вими операціями, визначені методом премії чи дисконту, мають назву «курси аутрайт».

Величина форвардної маржі залежить в основному від різниці між відсотковими ставками за однотипними кредитними інстру­ментами у відповідних валютах. Валюти з відносно низьким від­сотковими ставками котируються з премією проти валют віднос­но високими відсотковими ставками.

Розмір дисконту (знижки) або премії стабільніший за курс «спот». Тому, визначаючи курс строкової операції на міжбанківському ринку, як правило, вказують тільки величину премії або дисконту. За умов прямого котирування премія додається до кур­су «спот», дисконт — віднімається. За непрямого котирування — премія віднімається від курсу «спот», дисконт — додається

Форвардна валютна угода являє собою негайний нерозривний та обов'язковий контракт між банком і його клієнтом (або іншим банком) на купівлю або продаж визначеної кількості зазначеної іноземної валюти за курсом обміну, зафіксованим під час укла­дання угоди, для виконання (тобто поставки валюти та її оплати) в майбутньому часі, зазначеному з контракті. Цей час являє со­бою конкретну дату чи період між двома конкретними датами.

Метою застосування форвардних валютних угод вважається страхування від зміни курсів валют або одержання спекулятивно­го прибутку.

Форвардні контракти належать до позабіржових фінансових інструментів, тому всі умови, в тому числі і контрактна ціна ак­тиву, визначаються при укладанні угоди за домовленістю сторін згідно з чинним законодавством. Попереднє визначення контрак­тної ціни, яке ґрунтується на прогнозуванні динаміки ринкових цін та передбачає необхідність урахування багатьох чинників, є найскладнішою проблемою, що потребує вирішення в процесі укладання форвардного контракту.

Прогнозування валютних курсів — досить складна проблема, особливо останнім часом, коли непередбачуваність і мінливість стали основними характеристиками міжнародних фінансових ри­нків. За нормальних умов розвитку економіки, коли ринки не за­знають впливу грошово-кредитних чи політичних потрясінь, рів­ні відсоткових ставок можна вважати незалежними величинами, які відображають реальний та очікуваний рівні інфляції.

Форвардні валютні курси є похідними (залежними) величина­ми від відсоткових ставок. Отже, тільки однакові темпи інфляції з обох країнах походження валют можуть стабілізувати валютник курс протягом значного періоду.

При виконанні форвардних валютних контрактів може виник­нути така ситуація, коли інша сторона контракту (клієнт) або не може або не бажає виконати свої зобов'язання за цим контрак­том, що зветься закриттям форвардного валютного контракту. Закриття може бути повним або частковим.

Повне закриття має місце, коли клієнт виявляє, що:

він не може отримати іноземну валюту, яку за контрактом повинен продати банку;

йому більше не потрібна іноземна валюта, яку він за контра­ктом повинен купити у банку.

Часткове закриття банк здійснює, коли клієнт виявляє, що:

він не може отримати повну суму іноземної валюти, яку за контрактом повинен продати банку;

йому більше не потрібна вся іноземна валюта, яку він за ко­нтрактом повинен купити у банку.

Форвардне покриття можливе на період до п'яти років і навіть на триваліший період, але курси продажу та купівлі звичайно ко­тируються на один, два, три, шість або дванадцять місяців,

Форварди використовуються здебільшого великими зовнішньоторгівельними фірмами для хеджування валютних ризиків, їм значно зручніше укласти індивідуальну угоду з банком щодо майбутньої конверсії однієї валюти в іншу, аніж виходити на бі­ржу для купівлі ф'ючерсних угод, оскільки: 1) форвардна угода дає можливість вибрати необхідний термін обміну валют; 2) фор­вардний ринок гнучкий у визначенні суми форварду. Разом з тим вадою форвардних угод порівняно з ф'ючерсами є те, що гаранті­єю виконання форвардної угоди є тільки банк, тоді як за ф'ючерсною угодою гарантом є біржа.