29. Способи здійснення міжнародних платежів

Перекази за кордон можуть бути здійснені різними способами: письмово, поштою, телеграфом, телетайпом, через міжбанківські системи комунікацій тощо. Для письмових переказів є рекомендо­вані Міжнародною торговою палатою особливі типові формуляри, складені багатьма мовами. За змістом вони нагадують перекази всередині країни, оскільки тут також повинні бути зазначені замо­вник, бенефіціар з його даними про рахунок, грошова сума і при­чина платежу. Цей звичайний зміст переказу доповнюється дани­ми банка-кореспондента, який отримав доручення. Для того, щоб сума рахунка не могла бути змінена заднім числом з метою зло­вживання, вона забезпечується знаками обмеження.

Вибір валюти платежу залежить від погодження партнерів за контрактом торгової угоди. Якщо платіж проводиться в націона­льній валюті, тоді кредитна установа, яка отримала доручення, записує суму в кредит рахунка «А-кореспондента», який ведеться в останнього. Якщо була досягнута домовленість про іноземну валюту, тоді «А-кореспондента» просять дебетувати рахунок іно­земної кредитної установи, яка отримала доручення. Якщо немає зв'язку через рахунок, тоді на бланку переказу помічається, як саме слід придбати грошову суму.

Клієнта, який дає доручення, дебетують на суму переказу плюс тарифна плата. При платежах в іноземній валюті сума пе­рераховується за курсом продавця, якщо клієнт не має рахунка в іноземній валюті. Приватний рахунок в іноземній валюті тільки тоді являє інтерес для клієнта, якщо йому регулярно доводиться здійснювати платежі в іноземній валюті у відповідних розмірах, а також якщо він їх отримує.

31.Структурна організація міжнародної банківської діяльності

Міжнародна, або зовнішньоекономічна, банківська діяльність, названа бенкінгом (англ. banking— банківська справа), містить та­кі елементи: іноземні організаційні одиниці банку; міжнародні ко­респондентські відносини; банківські валютні перекази; принципи міжнародних банківських кредитів; інші міжнародні банківські послуги. Тобто бенкінг — це міжнародний банківський бізнес.

Банк здійснює свою зовнішньоекономічну діяльність через орга­нізацію міжнародного департаменту, закордонної філії, дочірнього банку і через кореспондентські відносини з закордонними банками. При цьому міжнародний департамент банку повинен порівняти принадність іноземних зв'язків із їхнім прийнятними витратами.

Міжнародна діяльність банку поєднується з його вітчизняною діяльністю в єдиному фінансовому звіті, в єдиних нормах ліквід­ності й за достатнього капіталу для банку. Міжнародний банків­ський бізнес оцінюється через поточний критерій ризику і витрат і через вплив його на рівень банківського капіталу і нормативів.

Міжнародний департамент є своєрідним мініатюрним банком. Він здійснює такі операції на міжнародному фінансовому ринку: відкриває депозити; вкладає свої гроші на депозити в інших кре­дитних установах; оплачує чеки проти рахунків на своїх книгах і виписує чеки проти власних фондів за кордоном; отримує і ви­плачує перекази; здійснює трансферт коштів; інкасує вхідні та вихідні доручення; кредитує місцевих та іноземних позичальни­ків; підтримує кореспондентські банківські відносини та ін. Опе­рації здійснюються через кореспондентські відносини з інозем­ними банками-кореспондентами, через філії та дочірні банки.

Закордонні філії пропонують повний набір банківських послуг. Депозити в них не підлягають мінімальному резервуванню в центральному банку країни, де знаходиться материнський банк. Філії самостійно наймають робітників, виконують вимоги із звітності тощо. Для налагодження ділових контактів банк може заснувати представництво за кордоном, штат якого складається з представни­ка, асистента і секретаря. Представники не здійснюють банківських операцій, а направляють клієнтів у філію або в головний офіс банку.

Відкриття представництва часто передує відкриттю філії. У деяких країнах відкриття філій іноземних банків заборонено, то­му в них відкривають представництво банку.

Закордонний дочірній банк — іноземна компанія, підконтро­льна вітчизняному або спільному банку.