1(3). Міжнародні кореспондентські відносини і рахунки банків

Міжнародна банківська діяльність заснована на кореспонде­нтських відносинах, які є базою для трансферту грошей, обміну валюти, фінансування міжнародної торгівлі.

Кореспондентом є банк (або фінансова компанія), який пред­ставляє в даному регіоні інтереси іншого банку за його рахунок і виконує його фінансові та комерційні доручення.

Кореспондентські міжбанківські відносини — це:

—різноманітні форми співробітництва між двома банками, які ґрунтуються на коректному, чесному та узгодженому виконанні взаємних доручень;

—договірні відносини між банками про здійснення платежів, розрахунків та інших послуг, що їх виконує банк за дорученням і на кошти іншого (згідно з банківським законодавством України).

Предметом кореспондентських відносин є ділові відносини між двома банками.

Кореспондентські відносини актуальні в тому випадку, якщо один банк з метою здійснення своїх операцій хоче користуватися послугами іншого банку.

Наявність широкої мережі кореспондентських рахунків надає банкам можливість:

звернутися за консультацією про торгові і правові правила безпосередньо до партнера у відповідній державі;

додержати довідку про фірми-резиденти цих держав з метою консультації власних клієнтів;

рекомендувати партнера як адресата-референта;

рекомендувати третій особі партнера як уповноваженого з перевірки підписів посадових осіб;

• включити банк-кореспондент як посередника у проведення угод по інкасо або акредитиву та ін.

Кореспондентські відносини дозволяють надавати якісні по­слуги клієнтам банку відносно здійснення базисних операцій: платіжний оборот; проведення комерційних операцій; платіжний оборот без документів; документарні операції; платежі за чеками; надання гарантій.

Великий банк, обслуговуючи національний або регіональний ринок, водночас допомагає іншим банкам, надаючи послуги їх клієнтам. Малі банки стають кореспондентами великих банків для одержання послуг на головних ринках і спеціалізованої до­помоги, в тому числі кредитів. Великі банки стають кореспонде­нтами малих банків для отримання доступу до регіональних рин­ків. Ці банки обмінюються інформацією щодо послуг, які вони надають, комісійних за ці послуги, книгами підписів, конфіден­ційними тестовими ключами (методами кодування).

Варто зазначити, що число банків-кореспондентів може бути досить високим. Проте число банківських кореспондентських відносин, супроводжуваних відкриттям кореспондентських раху­нків, повинно бути дуже обмеженим, інакше це може зумовити певні ризики. Так, залишки на рахунках в інвалюті схильні до ри­зику знецінення внаслідок змін валютного курсу. Ведення чис­ленних рахунків із невеличкими залишками потребує великих витрат на персонал. Можливі втрати через зміни позичкового відсотка. Угоди про кореспондентські відносини укладаються на тривалі терміни. Тому число банків-кореспондентів повинно від­повідати обсягам комерційної діяльності банку.

Рахунки в закордонних банках потребують постійного спосте­реження за їхнім станом. Тому в умовах ще недостатньо розвину­тої інфраструктури це може принести Державному експортно- імпортному банку України додаткові проблеми.

У кореспондентських відносинах вирізняють А- та Б-кореспондентів. Про А-кореспондентів йдеться, коли між національ­ним та іноземним банком існують кореспондентські рахунки як на одно-, так і на двосторонній основі.

Б-кореспонденти не ведуть взаємних рахунків, хоч співробіт­ництво між ними може бути дуже інтенсивним. На відміну від кореспондентських відносин типу А, тут необхідна для виконан­ня безпосередніх доручень третя кредитна установа, як правило, в країні, у валюті якої має бути здійснена оплата. Обмін контро­льними документами та особливі домовленості між банками- кореспондентами, які називають також агентськими угодами, уможливлюють, незважаючи на відсутність кореспондентських рахунків, взаємне співробітництво в зовнішньоторговельних опе­раціях.

Міжнародний кореспондентський рахунок — рахунок, на якому відображено розрахунки, здійснені банком однієї країни за дорученням і за рахунок іншої на основі кореспондентської угоди.

Кореспондентські рахунки, за міжнародними розрахунками, поділяють на рахунки ностро і рахунки лоро.

Міжнародний рахунок ностро (італ. nostra conto — наш ра­хунок):

рахунок, який банк відкриває в своєму іноземному банку- кореспонденті й на якому враховуються всі його витрати і надхо­дження;

кореспондентський рахунок, за яким здійснюються всі опе­рації з виконання кореспондентом доручень банку.

Міжнародний рахунок лоро (італ. loro conto — їхній ра­хунок):

кореспондентський рахунок з міжнародних розрахунків, який відкривається у вітчизняному банку на ім'я іноземного бан- ку-кореспондента;

рахунок, який відкривається банком-кореспондентом для захисту сум, що видаються або одержаних за дорученням свого кореспондента.

Рахунок лоро може бути також кореспондентським рахунком третього банку, відкритим у банку-кореспонденті даної кредитної установи. В цьому разі він називається востро-рахунком.

Міжнародний рахунок востро (італ. vostro conto — ваш ра­хунок) — рахунок банку-кореспондента в певній кредитній установі.