- •2. Природа філософського знання.
- •3. Історія філософії – об’єктивний процес розвитку світової філософської думки.
- •Сутність, структура та історичні типи світогляду
- •5. Основні функції філософії.
- •6.Діалогічна природа філософського знання.
- •7. Історико-філософські концепції онтології.
- •8. Рух та розвиток. Єдність світу.
- •9. Простір та час як модуси буття. Особливості суспільного часу та простору.
- •10. Поняття матерії та її будова
- •12.Співвідношення природи та суспільства у розвитку світу.
- •13.Людина як предмет філософського осмислення.
- •14.Людина в класичних філософських концепціях.
- •15. Вчення про людину в марксизмі.
- •16.Проблема людини в екзистенціалізмі
- •17. Сучасні підходи до осмислення людини.
- •18.Походження людини. Антропосоціогенез.
- •19.Особистість як продукт і творець суспільного буття.
- •20. Співвідношення понять індивід, індивідуальність, особистість.
- •21.Відчуження людини від її сутності.
- •22.Передумови розвитку особистості. Свобода та відповідальність.
- •23.Історико-філософські концепції свідомості.
- •24.Походження та сутність свідомості. Співвідношення онтогенезу та філогенезу.
- •25.Самосвідомість і рефлексія.
- •26. Відображення та його форми. Мислення як атрибут субстанції.
- •27. Ідеальне в змісті свідомості. Свідомість і мова.
- •28.Структура та функції свідомості.
- •29.Форми суспільної свідомості.
- •30. Історико-філософський генезис предмету гносеології.
- •31.Загальні рівні пізнання.
- •32.Об’єкт та суб’єкт пізнання.
- •33.Суперечності емпіризму та раціоналізму.
- •34.Розсудок та розум.
- •35.Особливості, рівні та форми наукового пізнання. Методи наукового пізнання
- •36.Істина та проблема критерію істинності пізнання.
- •37.Емпіричний та теоретичний рівні пізнання.
- •38.Відмінності пізнання у філософії та природничих науках.
13.Людина як предмет філософського осмислення.
Світ філософії – це 3 сфери буття людини: світ людини. Світ символів, світ природи.Людина – це всесвіт у Всесвіті, це головна тайна Всесвіту.Філософіський підхід до людини перебачає: -виявлення її суності, -виявлення конкретно-історичних детермінацій її сутності, -розкриття різних історичних форм її буття.Філософія виявляє: -місце людини у світі та її відношення до світу:що таке людина як особистість, структуру особистості, співвідношення у людині біологічного і соціального, ким може стати людина, реалізуючи свої здібності, тощо. – багатомірність людини: біологічна, психологічна, соціальна, космічна, -сенс буття людини. ( це не значення а значимість) Основні підходи щодо визначення сенсу буття людини: -сенс життя притаманний життю в його глибинних основах, -сенс життя за кордонами життя, -сенс життя залежить від волевих якостей самої людини.
14.Людина в класичних філософських концепціях.
Аналіз сучасних концептуальних підходів до поняття "людина" доцільно починати з історії філософської антропології.
Антична філософія.
Філософи античності тривалий час розглядали людину як подібність космосу, як "малий світ" – мікрокосмос. Надалі людина розглядалася у більш широкому аспекті: Демокрит Людина – це природна істота, єдність тіла та душі. Душа – це сукупність найлегших атомів, і вона вмирає разом із тілом.Аристотель Людина – єдність "матерії" – тіла з "формою". Душа – це організуюча форма, тому вона виступає як вища діяльність людського тіла. Людина – політична істота. Сократ: людина – це істота, яка має тіло і душу. Платон: душа – це ідея.Середньовіччя: Природа людини – це єдність тіла і духу.Духовність людини в її совісті, в совісті з Богом. Вона реалізується в відчуттях Віри, Надії, Любові.Новий час. Сутність людини в її розумінні мисленні та раціональності. Дві концепції: «Хомом сапієнс» (Декарт, Кант), «Хомо фарбер» (Маркс, Енгельс)Філософія 20 ст. (Ж.-П. Сартр – філософія екзистенціалізму , Ясперс – кордонна ситуація, Фрейд – філософія несвідомого)Російська філософська думка 19-20 ст. (Пірогов – концепція виховання «істинної людини», Ушинський – концепція «педагогічної антропології»)Християнська концепція людини у філософії Середньовіччя Августин Блаженний– це тіло і душа; душа відрізняється від тіла своєю досконалістю, тим, що лише вона є здатна пізнати Бога та отримати чуттєві нас. Фома АквінськийЛюдина – це субстанція: тіло ("матерія") і душа ("чиста форма"), незалежна від матерії. Цим обумовлюється незнищуваність та безсмертя душі. Людська душа – безтілесна.Проблема людини у філософії Нового часу.Бекон Людина за своєю природою є центром світогляду, якому притаманна "подвійна" душа.Лейбніц Людина становить таку сукупність монад, в якій організаційну роль відіграють монади, наділені свідомістю.Декарт Людина це мисляче Я. Німецька класична філософія про людину Кант Людина є істота двох світів:Чуттєвого.Розумового. Л. ФейєрбахЛюдина – природна, «чуттєва» істота, "людина взагалі". Розробляється антропологічний принцип у філософії. Г.В.Ф. Гегель Сутність людини ідеальна і обумовлюється її філософською самосвідомістю. Слов’янська філософія про сутність людини Засновники цієї філософії розкривають єдність людини з природою, їм властиві заглибленість у внутрішнє буття людини, кордоцентризм або філософія серця, тобто емоційно-вольова сутність людини.(Шевченко, Сковорода).