27. Ідеальне в змісті свідомості. Свідомість і мова.

Свідомість – це психіка людини, яка досягла стадії розвитку, на рівні якої вона адекватно сприймає світ і все, що відбувається навколо.

28.Структура та функції свідомості.

Свідомість – це психіка людини, яка досягла стадії розвитку, на рівні якої вона адекватно сприймає світ і все, що відбувається навколо.Функції свідомості: -пізнавальна, -регулятивна, -прогнозтична, -рефлексивна, -комунікативна. Так, пізнавальна функція свідомості проявляється в накопиченні, переробці та використанні інформації щодо навколишньої дійсності; регулятивна-в контролі поведінкових та емоційних проявів; прогностична - в побудові образів майбутнього, плануванні подальшого життя; рефлексивна - в пізнанні людиною самої себе як суб'єкта психічної діяльності; комунікативна функція свідомості полягає в організації та підтриманні спілкування з іншими людьми.

Структура:

1. Самосвідомість (усвідомлення «я»)

2. Емоції та почуття (інтелектуальні, моральні, естетичні)

3. Знання (практичні, теоретичні)

4. Воля (бажання, вибір мети)

5. Пам’ять (емоційна, образна, словесно-логічна)

Відчуття, уявлення, поняття, мислення створюють ядро свідомості. Але вони не вичерпують його структурної повноти: свідомість містить і акт уваги як необхідний компонент, що стимулює пошук істини. Сфера емоційного життя людини включає почуття як компонента структури свідомості. В силу певного відношення до об’єкта знання одержують різну значимість для особистості, що знаходить свій вияв у переконаннях: вони «пронизані» глибокими і стійкими почуттями. Істинне пізнання світу містить як образне відображення так і почуття. В основі всіх психічних процесів лежить пам’ять – здатність фіксувати, зберігати і відтворювати інформацію. Рушійною силою поведінки і свідомості людей є потреба – стан нестійкості організму як системи, що викликає прагнення, пошукову активність, вольове зусилля. Коли потреба знаходить свій предмет, то прагнення переходять у бажання. Воля – це факт свідомості, її практичне виявлення. Вона не тільки вміння хотіти, бажати, але й психічний процес, що виявляється в діях, спрямованих на задоволення потреб. Причина вчинків людей – у їхніх потребах. Мета – це відображена у свідомості потреба. Але вона не кінцева, а похідна причина вчинків.

29.Форми суспільної свідомості.

. Суспільна свідомість разом з індивідуальною утворює те, що зазвичай називають духовністю особистості, суспільства, народу, держави, людства. У системі духовності свідомість індивідів і свідомість їхніх соціальних спільнот, тобто індивідуальна і суспільна свідомість, становлять діалектичну єдність. Індивідуальна свідомість формується і розвивається під впливом суспільної свідомості, а суспільна свідомість поглиблює свою сутність і поповнює свій зміст за рахунок індивідуальної. Суспільну свідомість як відображення суспільного буття і самостійне утворення з внутрішньою логікою розвитку у філософії представлено двома основними рівнями: повсякденним і теоретичним. Вони — результат складності, глибини, обґрунтованості та адекватності відображення у свідомості людей суспільного буття і, як правило, називаються буденною свідомістю і теоретичною свідомістю. Однією з активних форм вияву суспільної психології є громадська думка — стан масової свідомості з прихованим чи явним ставленням різних груп людей до подій і фактів дійсності. Вона має вигляд позитивних чи негативних суджень. її об'єктом є факти і події, що викликають суспільний інтерес, характеризуються значущістю та актуальністю, а також припускають розбіжність оцінок і поглядів. Суб'єктами (носіями) громадської думки є суспільство в цілому або соціальні групи і верстви населення: молодь району чи республіки, особи однієї професії, працівники одного підприємства, члени однієї організації тощо. Тому за структурою вона може бути моністичною, одностайною і плюралістичною, тобто складатися з низки поглядів, що не збігаються. Разом з тим буденна свідомість — це лише тимчасовий супутник у справах. Об'єктивна потреба суспільної свідомості полягає у позбавленні від забобонів, старих звичок, негативних звичаїв і негідних традицій. Вона розвивається в напрямі теоретичного оновлення.

Теоретична свідомість відображає суспільне буття в його істотних зв'язках і закономірностях, виявляється у науці та інших формах свідомості. Якщо буденна свідомість формується стихійно, то теоретична — свідомо і цілеспрямовано. її основу становлять діалектико — матеріалістична філософія і дані науки, а структуру — природничо-наукові знання та ідеологія.

Одним зі структурних елементів суспільної свідомості є розмаїтість її форм. Це – політична свідомість, правова, моральна, релігійна, естетична, наукова свідомість тощо.