6.Діалогічна природа філософського знання.

Філософське знання за своєю природою діалогічне, воно вимагає повної свободи обговорення питань, вибору позицій. Жодне філософське вчення не повинно претендувати на монопольне володіння істиною і нав'язуватись як загальнообов'язкове.

7. Історико-філософські концепції онтології.

Світ філософії-це три сфери буття людини:-світ людини-світ символів-світ природи.Будь-який філософський роздум починається з поняття про буття.Онтологія – вчення про першопочаток буття. Під антологією розуміють самостійну частину філософії, яка досліджує основи всього сущого, що досягається не відчуттями, а тільки розумом. (буття, простір, час, тощо) -Всі види буття потрапили у сферу сучасних наук. -існування це не окрема якість речей. Існувати, означає мати визначеність, яка доведена теорію, законом. Буття гарантує існування. Існування має суб’єктивний характер. -Будь-що визначається існуючим, якщо інформація про нього задовольняє критерії науки. -Різновидів існування і видів буття багато.Концепції буття:1.Плюралістичне – світ різноманітний. 2.Моністична – визначає один тип реальності (матерію або дух) 3.Дуалістична – йдеться про 2 реальності (матеріальне і ідеальне)Під буттям розуміється найбільш загальне поняття про існування, про суще взагалі.Буття- це видимі и невидимі сфери існування людини; або це не просто існування, а те, що гарантує існування. Аспекти: Що існує? Світ. Де існує? Тут і навколо. Як давно? Зараз і назавжди. Поняття буття в історії філософії: 1.Антична філософія. Буття=мислення. Парамініт «буття», Сократ « Автомна не сама людина а її розум». 2.Середньовіччя буття є наявність Бога. Рівні буття: буття творяще, буття, яке створено. 3.Новий час (гносеоценттризм) Дійсне буття – це людська свідомість та її потреби. 4. Матеріалізм. (баття-матерії) Димкоріт. Природа буття, матерія є первинним, а свідомість, мислення, дух – вторинним. Рівні буття: неорганічна, органічна. Людина, душа, Бог, природа, суспільство, особистості.

8. Рух та розвиток. Єдність світу.

Під рухом матерії слід розуміти не тільки переміщення тіл у просторі, але й будь-яку взаємодію, а також зміну станів об’єктів, які викликаються такими взаємодіями.Рух внутрішньо притаманний матерії. Він абсолютний як і сама матерія. Типи руху: 1. Рух пов’язаний із збереженням якості предмету. Принцип тотожність (протиставлення процесів і речей, стійкості і змінності). 2.Рух пов’язаний з переходом однієї якості в іншу. Це може бути пов’язано із руйнуванням предмету, або із створенням нового об’єкту. Процеси які пов’язані з народжуваністю нових якостей предмету характеру, як розвиток. Форми руху матерії: жива природа – біологічна форма, нежива природа – фізична і хімічна, в суспільстві – соціальна.

9. Простір та час як модуси буття. Особливості суспільного часу та простору.

Сукупність довжин, площ, об’ємів, співвідношень типу «праворуч», «ліворуч» називається простором.Сукупність співвідношень типу «раніше», «пізніше», «одночасно» називається часом. Простір характеризується існуванням явищ, а час – їх зміною.Соціальний простір і час пов’язаний із життям людини. Складові соціального простору: 1.Місце і умови життя. 2. Світогляд. 3. Сама людина та її трудова діяльність. 4.соціальні зв’язки та їх зміст.Соціальний час є мірою змін у соціальних відносинах.Особоливості: -соціально-історичний час тече нерівномірно.-соціальний час народжується як результат накладання один на одного різних часових структур.-соц. час є віддзеркаленням часу індивідуального буття людини.