23.Історико-філософські концепції свідомості.

Проблема свідомості має 2 рівня рішення: 1.Описання феномену свідомості («розтягування» акту свідомості у просторі і часі – відчуття, сприйняття, уявлення, умовивід) 2. Який механізм свідомості: яким чином відбувається згортання етапів свідомості у певний ідеальний образ.Метафора свідомості в: 1.свідомість – це всезагальний зв’язок між людиною і світом. 2. Метфора для описання акту свідомості. 3. Платон, Аристотель – предмети залишають слід на «дошці» розуму. 4. Акт свідомості не був пов’язаний з зосередженнями людини на своєму внутрішньому світі. Свідомість в філософії християнства: - людина звертає увагу на свій внутрішній світ; - внутрішній світ став будуватися по образу Бога; - людське «я» живе роздвоєним життям: життя у стихії світу; життя з Богом; - сутність людини передує її появі у цьому світі; -вводилося поняття «час» як протиставлення минулому, дійсності і майбутньому.Свідомість у філософії нового часу: 1. Людина заперечила свою належність до 2х світів віддавші перевагу світу природи.2.людська думка стала інтерпретуватися як стан особистості. 3.новою метафорою свідомості стає твердження, що предмети не входять в свідомість, вони існують в ньому априори. 4. Шляхом вивчення проблеми свідомості стає вміння людини зосереджуватися на внутрішньому досвіді (Декарт, Кант, Гегель)

24.Походження та сутність свідомості. Співвідношення онтогенезу та філогенезу.

Свідомість – це психіка людини, яка досягла стадії розвитку, на рівні якої вона адекватно сприймає світ і все, що відбувається навколо. Психіка – це здатність нейрофізіологічних механізмів мозку щодо знакового відображення всього багатства світу. Генетичною основою свідомості є інформаційна взаємодія: -подразнення, -збудження, -психіка.

Рівні свідомості: -чуттєвий, -раціональний, -теоретичний, -суспільний, -повсякденний. Форми суспільної свідомості: -політична, -правова, -релігійна, -мораль, -наука, -мистецтво, -філософія. Елементи свідомості: -мова, -увага, -воля, -пам’ять, -емоції, -досвід.

25.Самосвідомість і рефлексія.

Самосвідомість передбачає відокремлення людиною свого «я» оточуючого її світу.Форми свідомості: -самовідчуження (фіз.. стан, спілкування з оточуючим світом), -освідомлення себе частиною суспільно-культурного середовища, -освідомлення свого «я» як унікального феномену.Формування самосвідомості має певні ступені та форми. Перший ступінь – самопочуття. Самопочуття – це елементарне усвідомлення свого тіла та його гармонійне поєднання зі світом оточуючих речей та людей. У поняття самосвідомості входитьтакож самооцінка, самоконтроль. Самосвідомість передбачає співставлення себе з певним ідеалом "Я", що формується і вибирається самою людиною. Людина порівнює себе з цим ідеалом, самооцінює і, як наслідок, виникає відчуття задоволення чи незадоволення собою.Об'єктом вивчення людини може бути сама свідомість. У цьому випадку ми говоримо про рефлексію. Рефлексія пов’язана з розмірковуванням особистості самого себе, занурення у глибини своєї самості. Рефлексія – це така форма самосвідомості, коли ті чи інші явища свідомості стають предметом спеціальної аналітичної діяльності суб'єкта.Рефлексія не обмежується лише усвідомленням, аналізом того, що є в людині, а й одночасно переробляє саму людину, спричиняє перехід за межі того рівня розвитку особистості, якого було досягнуто.Людина аналізує себе в світі певного ідеалу особистості, порівнює себе з ним, прагне досягти цього ідеалу. Вона немовби прагне "обґрунтувати" себе, закріпити системи своїх власних орієнтирів. Але свій образ, який формує людина, не завжди відповідає (адекватний) реальній людині та її свідомості. Адже людина здатна помилятися. Тому те, наскільки правильно людина "розуміє" себе, адекватно "подає" себе, можуть визначити оточуючі її люди.