9. Дія цивільного закону в часі, просторі та за колом осіб.

ДІЯ ЗАКОНУ В ЧАСІ.

Перспективна дія – застосовується до цивільно-правових відносин, що виникли після набрання законом чинності (за загальним правилом закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом);

Безпосередня дія – норма права вводиться у момент прийняття (за заг. прав. Так вводиться в дію акти КМУ);

Ультраактивна форма – встановлення певного перехідного періоду (наприклад ЗУ «Про земельний кадастр» набирає чинності з 01.01.2012, а окремі положення – з 01.01.2013);

Ретроспективна форма – зворотня дія закону, тобто розповсюдження його положень на відносини, які виникли та/або припинилися до набрання такої норми чинності, у випадках, коли він пом’якшує цивільно-правову відповідальність;

Переживання старого закону – у випадках, коли суд, вирішуючи спір, керувався нормами закону, який діяв на момент виникнення відповідного правовідношення, але вже втратив чинність (наприклад, якщо спадщина відкрилася і була прийнята спадкоємцями до набрання чинності ЦКУ, то до таких відносин застосовуються положення ЦК УРСР).

Втрата чинності НПА:

А) шляхом прямого скасування;

Б) Шляхом фактичної втрати чинності, коли приймається новий НПА, що регулює такі ж відносини.

ДІЯ ЗАКОНУ В ПРОСТОРІ. Нормативно-правові акти, в тому чис­лі й цивільно-правові, діють на всій території України. Закони, нормативні акти міністерств та відомств, центральних органів управління також діють на всій території країни, а акти місце­вих органів - на території відповідної області (міста, району).

В окремих випадках у законах і в інших нормативних ак­тах може бути передбачено, що вони підлягають застосуванню лише в певних адміністративно-територіальних одиницях, тобто дія такого акта обмежена визначеними ним адміністративними кордонами.

ДІЯ ЗАКОНУ ЗА КОЛОМ ОСІБ. Цивільні закони України поши­рюють свою дію на всіх осіб (фізичних і юридичних), які знахо­дяться на території України, якщо інше не передбачено законом або не випливає з його змісту. Але деякі цивільно-правові норми розраховані на певне коло осіб - тільки на громадян (наприклад, правила щодо підстав та умов оголошення громадянина помер­лим) або тільки на юридичних осіб (правила щодо підряду на ка­пітальне будівництво).

Іноземні громадяни та особи без громадянства мають такі ж права і свободи, а також несуть такі ж самі обов´язки, як і гро­мадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

10. Поняття і класифікація цивільних правовідносин.

Цивільні правовідносини – це правові зв’язки між учасниками цивільних відносин, врегульовані ЦП, а саме особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності учасників.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН:

Залежно від об’єкта відносин:

• Майнові

• Особисті немайнові

А) непов’язані з майновими

Б) пов’язані з майновими

За функціональною спрямованістю:

• Регулятивні (позитивно регулюють цивільні відносини)

• Охоронні (реалізація мір захисту та відповідальності)

За способом задоволення інтересів управомоченої особи:

• Речові (об’єктом є речі і особа має право безпосередньо впливати на річ)

• Зобов’язальні (об’єктом є дії боржника, а управомочена особа може впливати на річ тільки через певні дії зобов’язаної сторони щодо виконання робіт, передачі грошей тощо)

За ступенем визначеності:

• Відносні (визначена управомочена і зобов’язана сторона)

• Абсолютні (управомоченій особі протистоїть невизначене коло зобов’язаних осіб)

За характером поведінки зобов'язаної сторони:

• Активні правовідносини (змістом суб'єктивного обов'язку зобов'язаного є вчинення виключно певних дій);

• Пасивні правовідносини ( змістом суб'єктивного обов'язку зобов'язаного є утримання від порушення права уповноваженої сторони).