- •Поняття цивільного права як галузі права, науки та навчальної дисципліни.
- •Предмет і метод цивільно-правового регулювання.
- •Функції і принципи цивільного права.
- •Система цивільного права України.
- •Відмежування цивільного права від інших галузей права.
- •Предмет і методи науки цивільного права.
- •Поняття та види джерел цивільного права. Значення судової практики для розвитку цивільного права.
- •Цивільне законодавство, його ієрархія. Місце міжнародних договорів України в системі джерел цивільного права.
- •Дія цивільного закону в часі, просторі та за колом осіб.
- •Поняття і класифікація цивільних правовідносин.
- •Елементи цивільного правовідношення.
- •Правоздатність фізичної особи. Заборона на заняття певними видами діяльності.
- •Суб'єктивне цивільне право та суб'єктивний цивільний обов'язок: поняття й структура.
- •Дієздатність фізичної особи: поняття та ступені дієздатності.
- •Обмеження дієздатності фізичної особи й визнання її недієздатною: підстави, порядок, правові наслідки.
- •Місце проживання ф.О. Визнання ф.О. Безвісно відсутньою і оголошення її померлою: підстави й правові наслідки. Наслідки повернення особи.
- •Поняття юридичної особи. Ознаки юридичної особи, зовнішні форми їх прояву.
- •Правоздатність юридичної особи. Ліцензування окремих видів господарської діяльності.
- •Органи управління юридичної особи, їх повноваження.
- •Виникнення та державна реєстрація юридичної особи. Місце знаходження юридичної особи.
Предмет і методи науки цивільного права.
Наука цивільного права – це систематизована сукупність знань про цивільно-правове регулювання суспільних відносин, властивості та закономірності його функціонування та розвитку, способи досягнення його ефективності, засоби отримання нових знань, необхідних для подальшого вдосконалення цивільного права.
Предметом цивільно-правової науки є чинне законодавство, практика його застосування, історія розвитку, досвід цивільно-правового розвитку в зарубіжних країнах. Окрім цього, цивілістика вивчає також поняття цивільного права, його місце в правовій системі, його походження та закономірності розвитку, систему та зміст цивільно-правових норм, інститутів та підгалузей, їх роль у правовому оформленні життя суспільства та ефективність їх застосування.
Цивілістика має свої методи наукового дослідження, тобто прийоми та способи, які використовуються в науці для аналізу та пізнання її предмету та отримання необхідного наукового результату. До даних методів слід відносити як загальнонаукові методи дослідження, які притаманні усім суспільним наукам (дедукція, індукція, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення тощо), так і спеціально наукові методи дослідження, тобто прийоми та способи вирішення наукових завдань, які притаманні конкретній науці чи групі наук. В цивілістиці до спеціально наукових методів відносять:
метод порівняльного правознавства (компаративістики) – полягає у вивчені та використані правового регулювання подібних правовідносин в різних правопорядках та правових системах з урахуванням не лише юридичного змісту того чи іншого правового інституту, але й причини його появи в конкретній національній правовій системі та форми історичного розвитку. Це дозволяє виділити його універсальні та специфічні закономірності розвитку цивільно-правових явищ.
метод комплексного аналізу – ґрунтується на одночасному використанні для вирішення конкретної задачі наукового інструментарію, що використовується декількома різними науками, наприклад, юриспруденції і економіки.
метод системного аналізу – ґрунтується на розгляді конкретного явища як певної системи, в якій складені частини (елементи) функціонують з певною ціллю. Сутність полягає у виявлені елементів та взаємозв'язків між ними з метою подальшого аналізу їх взаємодії.
метод конкретних соціологічних досліджень – полягає у використанні аналізу статистичних даних, в тому числі і даних судової, правозахисної та правозастосовчої статистики, методу експертних оцінок тощо.
Історико-правовий метод – ґрунтується на вивченні історії становлення та розвитку того чи іншого правового інституту, поняття, категорії тощо.
Формально-логічний метод побудовано на використанні правил формальної логіки і мови (граматики та морфології). Вони застосовуються при тлумаченні цивільно-правових норм як безпосередньо на практиці (у правотворчому процесі, при систематизації і реалізації цивільного права), так і з науковою метою дати доктринальне тлумачення. Зазначений метод використовують при формулюванні науково-цивілістичних понять, класифікаціях юридичних фактів, угод, договорів, об'єктів цивільних прав, видів зобов'язань тощо.