58. Розрахунок ухилу проектної лінії.

Приблизне значення напрямку початкової лінії траси можна виміряти на карті.

Для того щоб точно визначити дирекційний кут початкової лінії траси а,треба початок траси прив'язати до пунктів геодезичної основи.Нехай на місцевості {рис. 111.4.1)

недалеко від початку траси (точка 0) є пункти тріангуляції А та В. Дирекційний кут лінії ВА аВ А відо-

мий. Тоді для прив'язки початку траси до пунктів геодезичної основи достатньо виміряти теодолітом два кути Д та [і2 і за допомогою стрічки або електронного тахеометра віддаль

d\. Дирекційний кут лінії AO аЛО можна знайти за формулою

а А О = а В А + р , - \ Ш . (ІІІ.4.1)

Шуканий дирекційний кут аос обчислюють за формулою

а 0 С = а А 0 + ^ 2 - \ Ш . (ІІ.4.2)

Аналогічно визначають дирекційний кут кінцевої лінії траси. Але повинні бути відомі не тільки дирекційні кути лінії траси, але й планове та висотне положення усіх точок траси.

Вісь споруди в плані визначають за допомогою теодолітного ходу, що прокладають між початковою та кінцевою точками траси. Висотне положення усіх точок траси знаходять методом технічного нівелювання.

>278

Вертикальне знімання

Щоб тримати па місцевості лінії заданого ухилу і за формулою

V - arctg • і, обчислюють вертикальний кут V , що відповідає заданому ухилу і.

Отже, якщо з точки А потрібно продовжити на місцевості лінію заданого ухилу і, то над цією точкою встановлюють теодоліт та спрямовують його трубу так, щоб відлік вертикального круга дорівнював значенню кута нахилу v, іангенс якого дорівнює заданому ухилу і. На рейці відмічають висоту теодоліта

I {рис. III.4.2), скеровують помічника з рейкою в напрямку прокладання лінії із

їзданим ухилом. Вздовж лінії ВС помічник послідовно встановлює рейку, а спостерігач, не змінюючи нахилу труби, повертає алідадну частину теодоліта юти, доки на одній з точок, наприклад С, спостерігач побачить, що центр сітки

ниток проектується на висоту приладу на рейці. Знайшовши у такий спосіб точку С, переходять на цю точку з теодолітом і продовжують прокладати лінію II заданим ухилом.

Якщо місцевість не дає змоги прокласти лінію із заданим або меншим ухилом, то в місцях з недопустимим ухилом проектують насипи або виїмки.

59. Точки, де лінія профілю траси перетина-

• гься з проектною лінією (див. рис. ІІІ.4.17),

називаються точками нульових робіт. Тобто в

іаких точках земляних робіт не виконують. Ці

точки виникають тільки в результаті проведення

проектної лінії на профілі. На місцевості вони не

позначені. Проте під час будівництва лінійної

споруди потрібно знати положення таких точок на

місцевості, тобто відстань до точки нульових

робіт (точки О) від найближчих точок профілю, закріплених на місцевості

(пікетних, плюсових), а також висоту точки нульових робіт.

Нехай на місцевості закріплені точки А і В профілю, висоти

яких відомі з нівелювання, а також відомі висоти проектної лінії у цих точках

( тобто висоти точок С і D). Знаючи висоти точок, можна знайти перевищення а і в.

х у З подібності трикутників АОС і DOB можемо записати пропорцію y/b= x/a.

а в

(відей х = у *а/в

y = d - x . (ІИ.4.38)

Годі х = (d - х)*а/в Розкривши дужки та згрупувавши подібні члени, отримаємо

в

x = d=d*a/a+b

Аналогічно можна знайти відстань у від точки нульових робіт до точки В

іа формулою

y = d*b/a+b

У формулах взято абсолютні значення перевищень а і в.

Проконтролювати правильність обчислень відстаней JC та у можна за

ормулою

d=x + у. (ІІІ.4.41)

Знаючи відстані х або у, ухил і проектної лінії на цьому відрізку та

проектні висоти точок С і А можна за формулою (ПІ.4.37) знайти висоту точки

ульових робіт.

Віддалі х та у та висоти точок нульових робіт записують на профілі синім

кольором.

60. Щоб знайти висоту проміжної точки, потрібно від горизонту приладу відняти

відлік сі чорної шкали рейки, що встановлена у цій проміжній точці, тобто

Нпром, = ГП1-С1.

62Тахеометричне знімання виконує бригада, яка складається з 3 4 осіб: Послідовність роботи на окремій станції така:

1. Тахеометр центрують над центром пункта знімальної основи,

горизонтують (нівелюють) та орієнтують при KJ1 на задній пункт ходу.

2. Вимірюють рулеткою (або рейкою) висоту приладу і. Його значення записують в журнал та відкладають на рейках. У журналі вказують дату, прізвище спостерігача та його помічника.

Під час знімання рельєфу пікети розташовують на характерних точках і лініях рельєфу місцевості: вершині гори, дні улоговини, сідловини, вододілі, перегині схилів, підошві підвищення, урізах водойм та інших точках, що характеризують форми рельєфу.

Пікети, розміщені на мостах, роздоріжжях, рогах будівель тощо,є одночасно контурними і висотними.

Одночасно з набором пікетів ведуть зарис. Від його якості залежить достовірність відображення на карті контурів та рельєфу місцевості. На зарисі показують опорні геодезичні пункти, пікети, об'єкти, характерні точки та лінії рельєфу місцевості, напрями схилів, а деколи схематично горизонталі,стрілками позначають напрямки між пікетними точками, між якими необхідно інтерполювати горизонталі. Напрямок стрілок вказує на пониження рельєфу.

На зарисі біля пунктів планово-висотної основи й пікетів вказують їхні номери. У нумерації пікетів спочатку вказують номер станції, а поруч номер пікету для неї. Наприклад, 5.01, де 5 - номер станції, 01 - номер пікету Після цього виконують знімання пікетних точок:

- встановлюють прямовисно рейку на вибраний пікет;

- записують у графу 1 журналу і на зарисі номер пікету. У графі

'Примітка" зазначають, де встановлено рейку;

- спрямовують сітку ниток на цю рейку так, щоб вертикальна нитка потрапляла на середину поділок рейки, а середня горизонтальна нитка була Злизько до відліку висоти приладу;

- спрямовують віддалемірний штрих сітки ниток на початок ближнього цециметра, а другим відлічують шкалу рейки, тобто вимірюють віддаль і записують її значення у графу 2 журналу;

- спрямовують середню горизонтальну нитку на відкладену на рейці висоту приладу, відлічують горизонтальний та вертикальний круг і відліки записують у колонки 3 і 4 журналу відповідно.