88

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Інститут менеджменту

Кам’янець-Подільський навчально-консультаційний пункт

Тема дипломної роботи затверджена

на засіданні кафедри

документознавства та

управління соціальними

комунікаціями

Протокол №2 від 30.09.2011 р.

КІНОФОТОФОНОДОКУМЕНТИ: ХАРАКТЕРИСТИКА, КЛАСИФІКАЦІЯ, ОСОБЛИВОСТІ ЗБЕРІГАННЯ (на прикладі Хмельницької обласної фірми «Кіновідеопрокат»)

Дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст»

зі спеціальності 7.02010501 «Документознавство та інформаційна діяльність»

студентки V курсу

групи ДР-19

заочної форми навчання

Савчук Лідії Миколаївни

______________________

Науковий керівник:

канд. іст. наук, доцент

Збанацька Оксана Миколаївна

_________________________

Зав. кафедри

доктор наук з державного управління, професор

Семенченко Андрій Іванович

________________________

Кам’янець-Подільський 2012

ЗMICT

ВСТУП...……………………………..…………………………………………........3

РОЗДІЛ 1 КІНОФОТОФОНОДОКУМЕНТИ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ…………………………………………………………………...8

1.1. Термінологічні засади дослідження………………………...…………..8

1.2. Класифікація кінофотофонодокументів …………………….…..….…14

РОЗДІЛ 2 КІНОФОТОФОНОДОКУМЕНТИ У ФОНДАХ ЦЕНТРАЛЬНОГО ДЕРЖАВНОГО КІНОФОТОФОНОАРХІВУ УКРАЇНИ ІМ. Г. С. ПШЕНИЧНОГО…………………………………………..……..….…39

РОЗДІЛ 3 ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З КІНОДОКУМЕНТАМИ В ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСНІЙ ФІРМІ «КІНОВІДЕОПРОКАТ»………....47

3.1. Хмельницька обласна фірма «Кіновідеопрокат» – фондоутворювач архівних документів ……………………………………………………………….47

3.2. Особливості приймання кінодокументів до архіву фірми…………...49

3.3. Забезпечення збереженості кінодокументів фірми ……………….....56

3.4. Старіння та фактори руйнування кінодокументів………………...….62

РОЗДІЛ 4 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЗБЕРІГАННЯ ІНФОРМАЦІЇ НА КІНОДОКУМЕНТАХ………………………………………………………….…71

ВИСНОВКИ…...…………………………………………………………………...75

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………………...81

ДОДАТКИ………………………………………………………………………….92

ВСТУП

Актуальність дослідження. Відповідно до Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" (2001 р.) кінодокументи незалежно від виду, місця створення і форми власності на них, що зберігаються на території України, відображають історію духовного і матеріального життя її народу та інших народів, мають наукову, історико-культурну цінність, входять до складу Національного архівного фонду України. До Національного архівного фонду належать також кінодокументи, що зберігаються за межами України і підлягають поверненню в Україну.

Кінофотофонодокументи мають значний інформаційний потенціал, що відображає об’єкти, явища, процеси, які неможливо зафіксувати іншими способами документування. Визначення належності кінофотофонодокументів до Національного архівного фонду України здійснюється на підставі експертизи їхньої наукової, історико-культурної цінності згідно з Положенням про принципи і критерії визначення цінності документів. Кінодокументи, що належать державі, передаються на постійне зберігання до державних архівів.

Зберігання кінодокументів у державних архівах здійснюється відповідно до основних правил роботи державних архівів з кінофотофонодокументами.

Сьогодні виникає необхідність застосування сучасних технологій у кінофотоонодокументуванні та ведеться подальше удосконалення роботи державних архівів України щодо задоволення зростаючих потреб суспільства в ретроспективній аудіовізуальній інформації.

Досліджувана тема є досить актуальною, адже кінофотофонодокументи вміщують величезний об’єм інформації, яка може використовуватися в найрізноманітніших галузях науки та техніки.

Кінофотофотнодокументи містять багато інформації, яка ще не досліджена. Одночасно кінофотофонодокумент може передаватися тисячам реципієнтам.

Стан розробленості теми. На сьогодні існує історіографічний масив документів з теми кінофотофонодокументів, їхньої класифікації та термінологічних засад.

Наукові дослідники даного спрямування зосереджувалися в таких основних напрямах: кінофотофонодокументи та їх термінологічні засади; розробка схем класифікації, визначення аудіовізуальних документів та їх роль в документообігу, забезпечення збереженості та фактори руйнування, представлення документів в системі Інтернеті.

Особливе значення для дослідження даної проблеми мають наукові розробки та важливі аспекти класифікації документів.

У історичній літературі з питання про класифікацію кінофотофонодокументів відбиті дуже суперечливі точки зору. Наприклад, відомий російський історик С. О. Шмідт кіно-, фото-, фонодокументи не виділяє в самостійні групи, а розподіляє їх серед різних типів історичних джерел.

У грунтовній роботі В. І. Стрельського «Теорія і методика джерелознавства історії СРСР» фонодокументи виділяються в окремий «рід» джерел, а кінофотодокументи включаються в рід образотворчих матеріалів (разом з прадавніми зображеннями на каменях, скелях, в печерах первісної людини, а також – з живописом і скульптурою античного суспільства і творами художників-реалістів).

Віддзеркалення однієї і тієї ж історичної події на живописному полотні і в документальній фотографії досить істотно відрізняється не лише «технікою» фіксації зображення, але і різним баченням цієї події авторами джерел. Інший автор – Л. Н. Пушкарьов, обгрунтувавши свою типологічну класифікацію письмових джерел, поширює її принципи на всі історичні джерела в цілому, у тому числі і на кінофотофонодокументи.

Великий внесок у розвиток історичного аналізу кіноджерел внесли роботи відомих істориків: Е. М. Евграфова, Л. М. Рошаля, В. С. Листова, В. М. Магидова та ін.

Запропонована В. С. Аркушевим методика історичної критики кінодокументів полягає в тому, що «кіноджерело» розпадається на три категорії джерел, відповідних трьом етапам історичного аналізу кінострічки.

В. С. Листовим вперше було запропоновано використовувати в історичній критиці кіноджерела всіх зорових деталей в кадрі: гасел, плакатів, вивісок, реклам, заголовків листівок, газет, оголошень, табличок з назвою вулиць, номерів трамваїв, афіш, написів на стрічках похоронних вінків, показань вуличних годинників і так далі вони були названі автором «кіноскриптами» і використані для визначення дати і місця аналізованої події і, отже, для розкриття його вмісту на рівні кадру.

У 2010 р. Т. О. Ємельянова захистила кандидатську дисертацію “Аудіовізуальні документи в державних архівах України: організація доступу та використання інформації, що міститься в них (1930-2007 pp.)”, яка стала першим в українському архівознавстві дослідженням, у якому на підставі виявлених та опрацьованих джерел комплексно досліджений склад і зміст аудіовізуальних документів, що зберігаються в державних архівах України, їх інформаційний потенціал, правові та науково-методичні засади організації доступу до них та використання документної інформації

Дане дослідження поглиблює окремі аспекти досліджуваної тематики.

Об`єктом дослідження є кінофотофонодокументи.

Предмет дослідження: характеристика, класифікація та особливості зберігання кінофотофонодокументів.

Мета дослідження: на основі комплексного аналізу кінофотофонодокументів здійснити їх класифікацію і виявити особливості зберігання у фондах Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного взагалі та на Хмельницькій обласній фірмі «Кіновідеопрокат» зокрема.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

- розглянути термінологічні засади дослідження;

- здійснити класифікацію кінофотофонодокументів;

- дослідити фонди Центрального державного кінофотофоноархіву ім. Г. С. Пшеничного;

- висвітлити організацію роботи з кінодокументами на Хмельницькій обласній фірмі «Кіновідеопрокат»;

- окреслити шляхи збереження інформації на кінофотофонодокументах.

Методи дослідження. Вирішення поставлених завдань здійснювалося за допомогою системи загальнонаукових та спеціальних методів: теоретичних (аналіз, синтез, абстрагування, пояснення тощо), порівняльного, термінологічного, виявлення наукових літературних та електронних джерел, емпіричних (спостереження та опис).

Джерельною базою дослідження є друковані та електронні документи. Зокрема, можна виокремити такі групи документів: законодавчі та нормативно-правові документи; матеріали наукових конференцій; публікації в періодичних виданнях; навчальні видання; матеріали офіційного веб-порталу Державної архівної служби України «Архіви України».

Значний масив документів з теми дипломної роботи, представлено законодавчими актами та нормативно-правовими документами. Групу нормативно-методичних документів складають: закони, укази та розпорядження Президента України, Президії Верховної Ради України, які регламентують інформаційну діяльність та пов’язані з розвитком архівної справи.

Окреме місце посідають міждержавні, національні та галузеві стандарти. Особливим джерелом вивчення стали національні стандарти України: ДСТУ 2732:2004 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять», ДСТУ 4419:2005 «Документи аудіовізуальні. Терміни та визначення понять», ГСТУ 55.003-2003 «Кінодокументи. Правила зберігання Національного архівного фонду. Технічні вимоги» тощо.

У процесі дослідження вивчалися збірники наукових праць. Серед них можна виокремити збірники наукових праць «Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики (1999 р.), Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи (1999 Р.)

Доповнюють джерельну базу наукові публікації. Відомості з класифікації кінофотофонодокументів містять періодичні видання:: „Архіви України” та „Студії з архівної справи та документознавства”.

Оперативним джерелом інформації щодо історії та напрямів діяльності Центрального державного кінофотофоноархіву ім. Г. С. Пшеничного став офіційний веб-портал Державної архівної служби України «Архіви України».

Комплексне використання джерельної бази сприяло репрезентації цілісної картини дефініцій поняття «кінофотофонодокумент», класифікації кінофотофонодокументів та особливостей їхнього зберігання.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що результати даного дослідження можуть бути використані в навчальному процесі Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, в навчальних курсах „Документознавство”, „Спеціальне документознавство” та „Архівознавство”, що викладаються студентам спеціальності 27.00.02 „Документознавство та інформаційна діяльність”.

Структура роботи підпорядкована меті та завданням дослідження і складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, який містить 74 позиції.

Загальний обсяг роботи – 92 сторінок, з них основного тексту – 74 сторінок.