1. Самостійна робота як методична проблема

Організація самостійної роботи, а тим більше контроль якості знань і навичок потребує чіткого узгодження з цілями навчання, виховання і самоосвіти. Історія педагогічної думки свідчить, що ця проблема хвилювала педагогів усіх часів. Вона по-різному вирі­шується в країнах з різним рівнем економічного розвитку та з різни­ми етнопсихологічними особливостями.

Не заглиблюючись у це кардинальне питання, вважаємо за необхідне підкреслити, що кожний викладач має виробити власний погляд на проблему. Ми нагадаємо тільки дві аксіоми.

1. Проблеми цілей життя, виховання й освіти людей залежать від соціальних і економічних проблем, що постають перед кожним поколінням. Освіта й виховання вдосконалюються у необхідному напрямку та обсязі з тим, аби нове покоління було в змозі не тільки замінити старе, а й просунутися далі.

2. Чим більше у вихованні самовиховання, а в освіті самоосвіти, тим досконалішою є особистість.

Майже без перебільшення можна стверджувати, що навчання — це самоосвіта, яка грунтується на самостійній роботі уч­нів. Уся педагогічна і методична майстерність полягає в створенні оптимальних умов для такої роботи. Це особливо актуально для економічних знань, оскільки вони (на відміну від деяких інших шкільних дисциплін) мають стати складовою життєвої практики людини.

Творча актуалізована особистість як мета освіти і виховання. Досліджуючи макроструктуру мозку, лікарі виявили наявність 10–14 млрд нервових клітин 150 типів. На думку філософів, системна побудова та функціональні зв’язки цих елементів є основою творчих здібностей людини. Проте реалізація цих здібностей лишається божественною таємницею. Недаремно Нобель встановив спеціальну премію не тільки для того, хто відкриє таємницю лікування раку, а й для того, хто відкриє таємницю раннього розпіз­навання здібностей та схильностей людини (на Сході, наприклад, вибір професії покладено на самого малюка: до якої характерної іграшки він потягнеться, тим йому й бути).

Зараз дуже модними стали методи визначення рівня інтеле­ктуального розвитку дитини з допомогою тестування. Однак вони не дуже надійні. Шкільні вчителі часто з розчаруванням дізнаються, що ті, хто вчився в них на «відмінно», у житті не змогли зробити кар’єру, а ті, хто ходив у «трієчниках», домоглися більшого.

Як би то не було, а вчитель повинен зробити все, щоб не знищити, а розвинути здібності дитини. Як це зробити — проблема змісту і методики викладання. Адже не таємниця, що домогтися дисципліни серед «посередностей» вчителю легше, ніж створити атмосферу для розвитку творчих здібностей.

Психологи звертають увагу на деякі особливості творчої особистості, які має знати викладач для правильного психологічного спілкування (рис. 36).

Чим вищий творчий потенціал, тим гірша службова характеристика, тим гірше людина «вписується» в колектив.

Особливості творчих людей: незалежність суджень та оцінок, готовність до ризику, сміливість духу, Схильність до гри, почуття гумору, внут. розкріпачення, легкість асоціацій, оригінальність, але без примхливості, вміння зосередитись, бунтарство, допитливість, погано вписується в колектив.

В економіці творчий підхід означає:

1. Відчуття проблеми як здатність її бачити і кваліфікувати.

2. Самобутність (своєрідність) мислення.

3. Здатність до ризику.

4. Здатність бачити загальну користь і відрізняти суттєве від несуттєвого.

5. Здатність здобувати відомості й підтримувати зв’язки з іншими.

6. Воля.

Особливості творчо обдарованих особистостей (ТОО) створюють труднощі в спілкуванні. Як правило, в них погані службові характеристики, від них «стогнуть» колеги, близькі, а викладачі тим більше. Вони часто бувають єгоїстичними, заздрісними, погано «вписуються» в колектив, не визнають традицій і загальновідомих істин. А втім саме вони — це сіль землі, рушії прогресу і цивілізації.

На думку А. Маршалла, економіст має володіти трьома важливими інтелектуальними якостями:

1. сприйняттям,

2. уявою,

3. здоровим глуздом.

Однак найбільше йому потрібна уява, щоб «він міг встановити ті причини побачених явищ, котрі віддалені або приховані від очей, і збагнути наслідки побачених причин, котрі віддалені аби не лежать на поверхні».

Вчитель веде школяра в економіку через знання основних категорій і концепцій, які формують економічний спосіб мислення. Однак вчитель несе відповідальність і за виховання морально-етичних принципів економічної поведінки.

Відтак вся система навчання, завдання із самостійної праці особливо, мають бути побудовані так, щоб особистість учня актуалізувалась.

Мета викладача — дати настанову та визначити напрямки самостійної діяльності:

Вчити так, щоб навчити діяти!

Незважаючи на варіації кількісних співвідношень, ми вважаємо, що мета викладання основ початкової економіки зводиться до того, щоб на меншому обсязі теоретичних знань дати більше можливості самостійно працювати для засвоєння цього матеріалу. При цьому, чим вища якість (а не кількість) самостійної праці учня, тим ефективніше засвоєння. Тому майбутньому педагогу слід зважити на ряд психологічних особливостей учня як у виборі форми самостійної праці, так і у способах оцінки його знань.

У завдання виховання творчої особистості важливою складовою входить розробка таких форм навчання, самостійної праці і контролю знань, котрі б створювали умови для навчання, що розвиває особистість.

У відборі методики організації самостійної праці радимо майбутньому вчителю зважити на такі обставини.

1. Самостійна праця — це не тільки домашнє завдання. Це ще у значній мірі організація самостійної праці в навчальній аудиторії під керівництвом викладача.

Вибираючи форми організації самостійної праці, викладач економіки повинен розуміти, що, так би мовити, житейські погляди на те, ЯК отримати освіту, як вчитись, досить часто бувають хибними.

Завдання майбутнього педагога — усвідомити та допомогти зрозуміти своїм учням, що вчитись — означає вчити себе, а вміння самостійно вчитись — це справжнє мистецтво та важлива характеристика розвиненості особистості. Тому, готуючи матеріали з економіки, вчитель повинен продумати, як він допоможе учневі вчитися самостійно.

Дуже корисним елементом є право учня на вільний вибір завдання. Важливою умовою ефективності організації самостійної праці є надання спеціального часу для її виконання. Детально плануючи самостійну працю, вчитель зобов’язаний створити відповідні умови для її виконання.

1. Для цього потрібен підвищений рівень мотивації виконання тієї чи іншої діяльності; чітке визначення зв’язку цих робіт з майбутньою практичною діяльністю, бо учні засвоюють тільки те, чому бажають навчитися. Справжнє виховання полягає в тому, щоб учень добре засвоїв, що будь-яка творчість невіддільна від його власної праці.

2. Методичне мистецтво вихователя полягає в умінні правильно ставити запитання, проводити опитування та дискусії, точно пояснити, чому так, а не інакше; вміти «перефо­рмулювати задачу», щоб зробити її зрозумілішою, вміти відірвати факт спостереження від звичних асоціацій; вміти поєднувати обсяг нової інформації зі старими вже засвоєними поняттями та загальним рівнем підготовки учнів. Самостійність дій учня залежить передовсім від довіри до нього.

3. Відомо, що навчання здійснюється поетапно: І етап — засвоєння поняття, ІІ етап — застосування на практиці, ІІІ етап — творче застосування набутих знань. Ясна річ, що викладач має брати до уваги всі ці обставини.

Коли викладач готує систему самостійних завдань для своїх учнів, йому корисно згадати про особливості: чим вищі вимоги до дитини та кращі умови її виховання, тим більша ймовірність того, що здібності та характер дитини розвиватимуться краще.