4. 5. (44,45)Перцептивна сторона спілкування.Соціальна перцепція.Каузальна атрибуція.Ефекти міжособ.Сприйм.(ореолу,первинності,новизни)Явище стерео типізації

Перцепція характеризує особливості сприймання і взаєморозуміння партнерами один одного. Бодальон виділив такі механізми міжособистісного сприйняття: як стереотипізація, ідентифікація, децентрація, емпатія і рефлексія .

Ідентифікація— уподібнення себе іншому, спроба поставити себе на його місце, проникнути в систему його смислів. Цей засіб виникає в процесі неусвідомленого наслідування дитиною дорослого, проте надалі він набуває форми особливої внутрішньої дії. Ідентифікація тісно пов'язана з емпатією — здібністю проникатися емоційними станами іншої людини шляхом співпереживання. Якщо ідентифікація — раціональний момент побудови образу людини, то емпатія — афективний.

Рефлексія - процес самопізнання суб’єктом внутрішніх психічних актів та стану. Р. у процесах спілкування — спосіб однієї людини зрозуміти іншу, виходячи з уявлень про себе. Причому цей процес має зворотний вплив: що глибше вона розбирається в інших, то повніше й об'єктивніше оцінює себе. Ця залежність поси­люється за умови спільної діяльності. Коли ж люди малознайомі, образ часто будується на підставі зовнішніх, до того ж малоінформативних ознак. На процес такої побудови впливають психологічні ефекти, каузальна атрибуція, ефект ореолу, стереотипізація, атракція.

Каузальна атрибуція—приписування іншому непритаманних йому рис. Найчастіше це буває за дефіциту інформації, який змушує орієнтуватися на уявлення про «гарну» або «погану» людину. Наприклад, особі, що не сподобалася, приписують проступки, а тій, що сподобалась, — вчинки. Себе суб'єкт сприймання схильний оцінювати за контрастом з «поганим» партнером. В умовах спільної діяльності це явище має вигляд тенденції переоцінювати позитивне або негативне в людині. Каузальна атрибуція виявляється також при поясненні якихось життєвих подій. Зокрема, встановлено, що учасники подій нерідко вбачають їх причини у зовнішніх обставинах, а спостерігачі — у дійових особах. Проте і перші, і другі часто оцінюють поведінку своєрідно, що показав такий експеримент. Досліджуваним пропонували проаналізувати дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої, через очевидну провину водія, постраждав пішохід. Якщо, їм повідомляли про легке поранення, завдання розв'язувалося правильно, якщо ж йшлося про тяжкі наслідки, то провина перекладалася на жертву.

Приписуючи, люди можуть виходити з уявлення, що особи з масивним підборіддям — вольові, з великим лобом — розумні, вузькими губами — хитрі, огрядні — добродушні, низькі — владні. С також тенденція сприймати людей, що носять окуляри, розумними, старанними, які заслуговують на довіру; в літніх огрядних чоловіках вбачати надійних, упевнених у собі людей; у красивих — щирих, щасливих, урівноважених, енергійних, люб'язних, витончених, духовно багатих. Людину у військовій формі найчастіше оцінюють як дисципліновану, акуратну, наполегливу, у цивільному - як розкуту, вільну у виявленні почуттів.

Стереотипи— попередньо сформована готовність сприймати іншого під певним кутом зору. Так, настановлення на сприймання «запеклого злочинця» істотно впливає на оцінку зовнішності людини, фотографія якої демонструється . Подібні стереотипи подекуди взагалі вводить в оману. Наприклад, коли досліджуваним довелося «дискутувати з людиною, яка взагалі не чула їхніх реплік, то лише 25% запідозрили щось неладне.

Дією стереотипів можна пояснити й ефект ореолу, що полягає в сприйманні партнера крізь призму прикрашених відомостей про нього.

Стереотипізація— привнесення в образ людини рис, якими звичайно наділяють представників певної професійної чи національної групи. Наприклад, рисами бухгалтера вважають надмірну економність, педантизм, учителя — повчальність, суворе дотримання норм моралі. Англійців вважають церемонними, німців — ощадливими, американців — практичними, росіян — неорганізованими, українців— індивідуалістами.

Атракція — привабливість одного партнера із спілкування для іншого. Формами атракції є симпатія, дружба, кохання.