Відносини Чарльза Діккенса з іншими відомими людьми

Підготували: Свирида Ярина та Гаврилюк Єлизавета

Діккенс та Вілкі Коллінз

В ільям Вілкі Коллінз ‒ англійський письменник, автор 27 романів, 15 п'єс і більш ніж півсотні оповідань. Народився він 8 січня 1824 року в Лондоні, в сім'ї відомого пейзажиста Вільяма Коллінза. Освіту здобував у Лінкольн-Інні (одна з чотирьох старовинних лондонських корпорацій юристів, що давали теоретичну і практичну підготовку своїм членам для ведення судових справ). І от саме у рік закінчення Лінкольн-Інна Вілкі зустрівся з Чарльзом Діккенсом, який був старший за нього на 12 років (Чарльз Діккенс народився у 1812 році і помер в 1870 році, на 19 років раніше Вілкі Коллінза).

Їхнє знайомство стає все міцнішим і в 1853 році переростає в довгу та тісну дружбу. Спочатку Діккенс і Коллінз здійснюють спільну поїздку в Булонь, Швейцарію та Італію. Потім, в 1855 і 1856 роках, обидва живуть у Парижі, а вже у 1857 році, після короткої спільної поїздки по півночі Англії, вони разом пишуть книгу "Лінива подорож двох підмайстрів" ("The Lazy Tour of Two Idle Apprentices").

Збереглися і листи Діккенса до Коллінза, надзвичайно теплі і сердечні, які показують не лише їх взаємну прихильність, а й творчу співпрацю. Згодом їхні дружні стосунки перейшли і в родинні: молодша дочка Діккенса вийшла заміж за брата Коллінза.

Зустріч з Діккенсом визначила життєвий шлях Коллінза, як романіста. Правда ще до неї, в 1848 році, він випустив велику працю ‒ двотомну біографію свого батька (вже після його смерті). За нею в 1849 послідував історичний роман "Антоніна або падіння Риму". Але лише Діккенс допоміг йому знайти себе в літературі і стати одним із видатних письменників Англії. Діккенс видає журнали, в яких Коллінз неодмінно бере участь. Ряд кращих романів Коллінза, в тому числі "Жінка в білому" ("The Woman in White"), з'явився в журналі All the Year Round та в інших журналах Діккенса. Багато творів Коллінза були написані ним спільно з Діккенсом, починаючи з п'єси "Маяк", що мала величезний успіх; саме пролог до неї належить перу Діккенса. Про це говорить його лист від 14 жовтня 1862 року. Дізнавшись, що його друг погано себе почуває (Коллінз ще з юних років мав слабке здоров'я і часто хворів), Діккенс зі зворушливою дбайливістю пропонує приїхати і допомогти йому в роботі. Коллінз також не раз брав участь у театральних постановках Діккенса, ставив у його будинку п'єсу для дітей. У Парижі він написав драму "Замерзла глибина" (" Frozen Deep"), в постановці якої брав участь і сам Діккенс.

Починаючи з 1860 року, виходять друком один за одним романи Вілкі Коллінза. Вони мають успіх не тільки серед широкої публіки, у них з'являються шанувальники серед майстрів мистецтва та серед провідних вчених.

Після смерті Діккенса Вілкі Коллінз все більше й більше віддаляється від суспільства і замикається у собі.

Теорія про зустріч Діккенса та Достоєвського

У 2002 році в журналі The Dickensian, де друкуються дослідження про листування і творчість Діккенса, з'явилася стаття, в якій було наведено уривок з листа 1878 року, нібито написаного Достоєвським своєму лікуючому лікарю Степану Яновському. У ньому Федір Достоєвський згадував свою зустріч з Діккенсом, що відбулася в липні 1862 року в редакції літературного журналу All the Year Round. З цього уривку випливало, що Діккенс при зустрічі розповідав Достоєвському про те, як у ньому уживаються дві особистості: хороша і погана.

Згодом кілька діккенсознавців, зокрема Майкл Холлінгтон, посилалися на цей лист і в своїх статтях наводили з нього цитати. У 2009 році лист частково було передруковано в біографії Діккенса, яка була написана Майклом Слейтером. Тим не менш у Холлінгтона, що присвятив англійському письменнику кілька книг, з'явилися сумніви щодо того, чи дійсно була особиста зустріч між Діккенсом і Достоєвським.

Холлінгтона, насамперед, здивував той факт, що Достоєвський вирішив розповісти про розмову з англійським романістом, якого дуже високо цінував, лише через 16 років після їхньої зустрічі. Крім того, Холлінгтона насторожило, що редактор журналу The Dickensian Малкольм Ендрюс, котрий схвалив статтю для публікації, в одному зі своїх досліджень про Діккенса висловлював сумніви в достовірності опублікованих в ній відомостей. Отримати коментарі безпосередньо від автора статті Холлінгтон не зміг, тому він вирішив знайти першоджерело матеріалу.

Автор статті, надрукованої в The Dickensian, посилалася на якийсь казахстанський журнал, де і був опублікований лист Достоєвського Яновському. Однак Холлінгтон не знайшов журналу з назвою, яка згадувалась в The Dickensian. Більш того, літературознавцеві вдалося виявити, що дата листа не відповідає рокам того тома із зібрання творів Достоєвського, в якому воно нібито мало бути опубліковане.

Крім того, Холлінгтон вказує на те, що в енциклопедії Достоєвського, виданої в 2003 році, перераховується лише п'ять листів Достоєвського до свого лікуючого лікаря, і всі вони були написані в період між 1867 і 1877 роками. Таким чином, на думку Майкла Холлінгтона, або лист в казахстанському журналі, або стаття в The Dickensian були сфальсифіковані. Він не виключає, що обидва матеріали можуть бути підробкою. Холлінгтон поінформував про результати своїх досліджень редакцію The Dickensian. На офіційному сайті журналу в даний момент повідомляється, що факти, викладені у статті зимового номера The Dickensian від 2002 року, необхідно перевірити. Тим не менш, Холлінгтон стовідсотково не виключає можливість зустрічі двох письменників. Відомо, що в 1862 році Достоєвський приїжджав до Лондона і спілкувався з Олександром Герценом, який, як і Достоєвський, був шанувальником творчості Діккенса. Можливо, Герцен і організував зустріч романістів, однак навряд чи вони могли вільно спілкуватися один з одним, тому що Достоєвський не знав англійської мови.

Діккенс був одним з тих письменників, чия творчість справила значний вплив на Достоєвського, особливо на початку його літературного шляху. Теми бідних людей, принижених і ображених, дитинства, а також зображення життя великого міста є основними в творчості обох письменників.