Діккенс та Едгар По

М ало хто знає, що Діккенс та По були особисто знайомі. Едгар Аллан По був шанувальником творів Діккенса, оскільки "наполегливо рекомендував" праці Діккенса американським читачам у червні 1836 в Southern Literary Messenger. У 1839 у випуску  Burton's Magazine, По писав: "Чарльз Діккенс незвичайна людина, і його твори безумовно повинні існувати".

Три роки по тому, під час туру Діккенса у 1842 р. Сполученими Штатами, він зустрів Едгара По в Філадельфії. Хоча точно не відомо, що було сказано під час розмови, можна припустити, що Діккенс погодився допомогти Едгару знайти видавців, які б друкували його в Англії. Відносини закінчилися два роки потому, коли Едгар був розкритикований у статті про американську поезію. Він вважав, що до цього був причетний Діккенс. Не існує ніяких доказів, проте вважається, що ручний ворон Діккенса, Гріп, надихнув Едгара По до написання його вірша "Ворон".

Діккенс та Ганс Крістіан Андерсен

У червні 1847 року Ганс Крістіан Андерсен вперше приїхав до Англії, де познайомився з Діккенсом. Вони одразу прийшли в повний захват один від одного. Чарльз Діккенс запросив письменника в гості і запропонував переночувати у нього. Замість однієї ночі, Андерсен провів у гостях майже п'ять тижнів, ігноруючи натяки Діккенса, що йому пора їхати. "Він не володіє н іякими мовами, крім своєї датської, хоча є підозри, що і його він теж не знає" ‒ так розповідав друзям про свого гостя Діккенс. Сіромаха Андерсен став мішенню для насмішок численного потомства Діккенса, а коли він поїхав, той залишив в його кімнаті напис: "Ганс Андерсен ночував у цій кімнаті п'ять тижнів, які здалися нашій сім'ї роками".

Іноді стверджують, що у незабаром опублікованому Діккенсом романі "Девід Копперфільд" ("David Copperfield"), Андерсен послужив прототипом одного з головних лиходіїв, Урія Хіпа.

Діккенс та Вільям Теккерей

Д іккенс і Теккерей (1811-1863), англійський письменник, вперше зустрілися, коли під час серіалізації "Посмертних записок Піквікського клубу" ілюстратор Роберт Сеймур покінчив життя самогубством і для роботи запрошувався новий ілюстратор. Тоді Теккерей запропонував свою кандидатуру, проте це було безуспішно. Хоча між ними не було ніяких особистісних стосунків, Діккенс і Теккерей водночас захоплювалися роботами один одного. Теккерей, на відміну від Діккенса, належав до вищих прошарків суспільства і не раз демонстративно наголошував на цьому. Одного разу між цими двома великими письменниками сталася сутичка через неприємний інцидент у клубі "Гаррік" в 1858 році, але незадовго до смерті Теккерея стосунки між ними все ж налагодилися. Діккенс навіть вихваляв Теккерея в журналі Cornhill в лютому 1864 року.

Діккенс та Генрі Лонгфелло

Генрі Лонгфелло (1807-1882) ‒ американський поет та професор Гарвардського університету. Діккенс вперше зустрів його під час свого візиту до США у 1842 році, і відтоді між ними зав'язались дружні стосунки. У  1842 році Лонгфелло відвідав Діккенса в Лондоні і деякий час гостював в його домі. Пізніше, в 1856 і 1868 році Лонгфелло знову приїжджав в Англію, аби відвідати свого друга і разом з тим побачити всі чудові та загадкові куточки Лондона.

Діккенс та Джон Форстер

Д жон Форстер (1812-1876) ‒ досвідчений журналіст, біограф та історик. Він був кращим другом Діккенса, літературним консультантом і його біографом. Форстер вичитував та аналізував майже всі твори Діккенса, ще під час роботи над ними. Це була людина здорового глузду, і Діккенс міг покластися на нього у будь-якій ситуації, часто залишав на нього свої справи під час від'їздів з Лондона. Форстер також був одним із акторів аматорської акторської трупи Діккенса.

Після смерті Діккенса в 1870 році, Форстер опублікував свою працю "Життя Чарльза Діккенса", складену на основі сотні листів від Діккенса впродовж багатьох років.