- •Місце математичних методів в теоретичних психологічних дослідженнях
- •Поняття вимірювання. Психодіагностика як процедура вимірювання. Одиниці вимірювання психічного. Типи вимірювальних шкал. Одиничне та сумарне вимірювання.
- •1) Номінальна, або шкала найменувань;
- •2) Рангова, або порядкова;
- •3) Інтервальна, або власне вимірювальна.
- •Способи представлення даних. Таблиця. Числове представлення. Графічні способи представлення
- •Основи кореляційного аналізу
- •Х2, його застосування, вирахування, інтерпретація
- •Здійснення розрахунків при апробації психодіагностчних методик
- •Шкала стенів їх вирахування
- •Шкала станайнів їх вирахування
- •Поняття факторного і кластерного аналізу
- •Історія розвитку клінічної психології та її значення у сфері медицини та освіти
- •2. Характеристика основних галузей медичної психології
- •3. Критерії вибору методів дослідження в клінічній психології
- •4. Клінічне інтерв’ю:функції, принципи, моделі проведення, етичні правила
- •5. Проблема норм та паталогії психічного розвитку. Розвиток і розпад психіки. Принципи патопсихологічних досліджень
- •6. Поняття внутрішньої картини здоров’я та внутр.Картини здоров’я
- •7. Соціально конституційні та індивідуально психологічні фактори захворювання в психології хворого
- •9. Явище неврозу. Особливості неврозу в дітей та підлітків.
- •10. Психологія лікаря. Синдром емоційного вигоряння у медпраціаників.
- •2 (42).Комунікативна стор.Спілкування.П-ття комунікації,к.Бар»єри
- •3 (43).Вербальні,невербальні засоби комунікації.
- •4. 5. (44,45)Перцептивна сторона спілкування.Соціальна перцепція.Каузальна атрибуція.Ефекти міжособ.Сприйм.(ореолу,первинності,новизни)Явище стерео типізації
- •9 (49). Конформізм та конформна поведінка
2 (42).Комунікативна стор.Спілкування.П-ття комунікації,к.Бар»єри
Спілкування — складний процес, в якому виділяють три взаємопов'язані аспекти: комунікативний, інтерактивний і перцептивний.
Комунікативний аспект спілкування — це обмін між його учасниками різною інформацією: знаннями, думками, почуттями, тощо. Головним засобом спілкування у цьому разі є мовлення—використання мови, значення якої є водночас і носіями знань, і знаряддям пізнавальної діяльності. Тому спілкування — не лише передача інформації, а іі її створення. Про це, зокрема, свідчить аналіз висловлювань — суджень, які у зв'язку з діалогічністю спілкування с ланкою своєрідного ланцюга, створюваного суб'єктом, що розмовляє. Вони несуть у собі власні значення і смисли, а також значення і смисли висловлювань співбесідника. При цьому висловлювання не втілюється в слові, як слід було б сподіваний, а породжується у ньому. Усе це робить мовне спілкування багаторівневим процесом: він дає змогу партнерам не лише обмінюватись інформацією, а й творити її, виявляючи при цьому зміст не лише своєї свідомості, а й несвідомого.
Мовлення буває усне або письмове, що впливає на характер спілкування. Так, на відміну під усного, письмове висловлювання значною мірою регламентується граматичними і стилістичними нормами, що обмежує спектр виявів емоційних етапів суб’єктів мовлення. Однак, завдяки письму долаються просторово-часові обмеження, підсилюється змістовність спілкування. Письмове спілкування не втрачає діалогічності іі загалом підбиває особливості реального спілкування людей. І письмове, і усне спілкування обслуговуються нейрофізіологічними процесами кодування і декодування висловлювань.
Істотну роль у спілкуванні відіграють також немовні засоби: жести, міміка, пантоміміка, манера триматися, зовнішній вигляд (одяг, зачіска), темп мовлення, інтонування, паузи тощо. Важливий і «контакт очима», який дає можливість зрозуміти смисл повідомлення, що його передають емоції співбесідника. Крім того, невербальні засоби є джерелом зворотного зв'язку у спілкуванні — необхідної умови його нормального функціонування. Принаймні, введення у процес сприймання партнерами один одного штучних перешкод спотворює спілкування .
Нерідко на заваді успішного спілкування стають смислові бар'єри. Вони виникають тоді, коли зміст повідомлення не відповідає системі смислів одного з партнерів. Тому, володіючи значеннями, можна не збагнути смисл, який вони несуть і, отже, не зрозуміти того, хто ці значення вживає.
Смислові бар'єри долаються за рахунок форми повідомлення, або ж оптимальної стратегії спілкування, яка ґрунтується на використанні спеціальних прийомів удосконалення взаємин з людьми. Нерідко смислові бар'єри мають вигляд «фільтру довіри і недовіри», дію якого демонструє аналіз суспільної свідомості. У цьому разі істинна інформація може не прийматись, а нісенітниця — прийматись. Такі фільтри поширені також в актах реального спілкування.
3 (43).Вербальні,невербальні засоби комунікації.
Спілкування — складний процес, в якому виділяють три взаємопов'язані аспекти: комунікативний, інтерактивний і перцептивний.
Мовлення буває усне або письмове, що впливає на характер спілкування. Так, на відміну під усного, письмове висловлювання значною мірою регламентується граматичними і стилістичними нормами, що обмежує спектр виявів емоційних етапів суб’єктів мовлення. Однак, завдяки письму долаються просторово-часові обмеження, підсилюється змістовність спілкування. Письмове спілкування не втрачає діалогічності іі загалом підбиває особливості реального спілкування людей. І письмове, і усне спілкування обслуговуються нейрофізіологічними процесами кодування і декодування висловлювань.
Істотну роль у спілкуванні відіграють також немовні засоби: жести, міміка, пантоміміка, манера триматися, зовнішній вигляд (одяг, зачіска), темп мовлення, інтонування, паузи тощо. Важливий і «контакт очима», який дає можливість зрозуміти смисл повідомлення, що його передають емоції співбесідника. Крім того, невербальні засоби є джерелом зворотного зв'язку у спілкуванні — необхідної умови його нормального функціонування. Принаймні, введення у процес сприймання партнерами один одного штучних перешкод спотворює спілкування .