- •Основні завдання педагогіки як науки:
- •Джерелами вивчення педагогіки є:
- •Основні педагогічні поняття та категорії.
- •Функції вчителя:
- •Вимоги до особистості вчителя, які ставить суспільство:
- •Особливості праці вчителя:
- •Словесні методи навчання.
- •Наочні методи навчання:
- •Практичні методи навчання.
- •Форми навчання змінюються і розвиваються разом із суспільним розвитком:
- •Позакласна робота
- •Методи формування свідомості особистості.
- •Методи стимулювання діяльності і поведінки.
- •Методи організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки.
- •Основні етапи комбінованого уроку граматики такі:
- •V.Аналіз та оцінювання учнівських робіт.
Педагогіка як наука: категорії, завдання, предмет вивчення, джерела розвитку.
Термін «педагогіка» походить від двох давньогрецьких слів: (пайс -діти, дитина), і (aro) - веду.
Педагогіка – це наука про виховання, навчання, розвиток особистості.
Основні завдання педагогіки як науки:
1) дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів (головними педагогічними законами є: закон обов’язкового засвоєння підростаючим поколінням соціального досвіду старших поколінь; формування дитячої особистості через діяльність. Серед закономірностей педагогічних явищ – виховуючий характер навчання; взаємозв’язок і взаємозумовленість процесів виховання, освіти і розвитку);
2) визначення мети та завдань виховання і освіти;
3) теоретичне обґрунтування змісту, принципів, методів і форм навчання та виховання;
4) вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду;
5) обґрунтування сучасних ефективних гуманних педагогічних технологій;
6) експериментальні дослідження педагогічної діяльності;
7) впровадження результатів і рекомендацій педагогічного дослідження у практику;
8) вироблення педагогічної техніки (педагогічної майстерності).
Джерелами вивчення педагогіки є:
1) народна педагогіка як першооснова становлення професійної, наукової педагогіки, її золотий фонд.(Я не думаю, щоб хтось був спроможний змагатися з педагогічним генієм народу; – зазначав К.Д. Ушинський)
2) праці педагогів-класиків (педагогічна спадщина минулого);
3) монографії і статті видатних учених;
4) передовий педагогічний досвід;
5) художні твори про дитинство, школу, вчителів, що належать перу класиків літератури;
6) педагогічна періодика (статті в педагогічних журналах і газетах);
7) сучасні педагогічні дослідження.
Основні педагогічні поняття та категорії.
Наукові знання завжди становлять певну систему понять. Поняття визначається як цілісна сукупність суджень, в яких наявне твердження про відмінні риси чи ознаки об’єкта чи явища, ядром якої є судження про найбільш загальні і найсуттєвіші ознаки суб’єкта. У понятті розрізняють родові (більш загальні) і видові (часткові) ознаки. Основними педагогічними поняттями є виховання, освіта, навчання, самоосвіта, самовиховання, перевиховання.
Методика ознайомлення з діями додавання і віднімання в початковій школі. Методика вивчення усного і письмового додавання і віднімання в межах 100.
Навчання учнів 1 класу додаванню і відніманню проводиться не одночасно. Дія додавання вводиться перед вивченням чисел другої п'ятірки і служить для запису і утворення чисел 6—10 з попереднього й одиниці та складу числа з двох менших. З дією віднімання учні ознайомлюються після вивчення числа 10. Деякий розрив у часі розгляду дій додавання і віднімання полегшує засвоєння відповідних термінів і знаків. На основі практичних дій з предметами і розгляду малюнків розкривається конкретний зміст дії віднімання.
Виконуючи неодноразово дії з множинами, учні усвідомлюють, що операції об'єднання відповідає дія додавання. Вчитель повідомляє, що в математиці для позначення дії додавання використовується знак "+", викладає за допомогою розрізних цифр і знаків "+" і "=" приклад на утворення наступного числа за попереднім і одиницею та подає зразок його читання, наприклад, "до числа 3 додати 1, буде 4".
Після виконання таких операцій учитель повідомляє, що дію віднімання записують за допомогою знака "—", подає зразок запису і читання прикладу (9 - 3 = 6): від числа 9 відняти 3, буде 6 (пізніше: дев'ять мінус три дорівнює шість).
Основна відмінність у виконанні письмового й усного додавання і віднімання полягає в тому, що усні обчислення починають з вищих розрядів, а письмові — з нижчих. Для ознайомлення дітей з письмовим додаванням і відніманням застосовують метод пояснення. Можна використати нумераційну таблицю.
Додавання "стовпчиком" називають письмовим додаванням.
Віднімання чисел можна також виконувати письмово. Від'ємник записують під зменшуваним так, щоб одиниці були під одиницями, а десятки під десятками. При письмовому обчисленні спочатку віднімають одиниці.
Усне додавання двоцифрових чисел з переходом через десяток виконуємо порозрядним додаванням.
Порозрядне усне віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток потребує передбачення, що один десяток зменшуваного буде необхідний для віднімання одиниць від'ємника. Тому краще загальним прийомом вважати спосіб послідовного віднімання.
83-27 = []
83 - 20 = 63 63 - 7 = 56
Продемонструвати фрагмент комбінованого уроку образотворчого мистецтва. Виконати і прокоментувати педагогічний малюнок на тему: «Осінній натюрморт» (2-й клас)
Основні педагогічні поняття: виховання, навчання, освіта, самоосвіта, самовиховання, перевиховання.
Виховання – цілеспрямований та організований процес формування особистості. Термін „виховання» вживається у різних значеннях. Це провідна категорія педагогічної науки. З поняттям „виховувати» в українській народній педагогіці тісно пов’язане поняття „навчати». Поняття навчати і виховувати часто використовувались як рівнозначні. Але в сучасних умовах вони вживаються як два самостійні поняття. Виховання – діяльність з метою передачі новим поколінням суспільно-історичного досвіду.
Навчання – це двостороння пізнавальна діяльність вчителя і учнів, в ході якої здійснюється їх розвиток, освіта і виховання. Навчання - цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються уміння й навички.
Освіта – це процес і результат засвоєння учнями знань, умінь і навичок. Освіта – цілеспрямована діяльність, пов’язана із прилученням людини до культури, до знань.
Самовиховання – діяльність, спрямована на перетворення власної особистості. Самовиховання – систематизована і цілеспрямована діяльність особистості, що спрямована на формування і удосконалення її позитивних якостей та подолання негативних. Самовиховання – цілеспрямована робота людини над самовдосконаленням своєї особистості, виховання у собі бажаних позитивних якостей, форм поведінки та подолання негативних рис характеру.
Самоосвіта – систематична пізнавальна діяльність, спрямована на задоволення потреб у знаннях, що виникають у людини. Самоосвіта – здобуття освіти самостійно, без навчального закладу.
Розвиток – це процес і результат кількісних і якісних змін в організмі людини.
Формування особистості – це дія сукупності всіх факторів, зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих, соціальних і природних; це надання певної форми, завершеності процесу становлення людської особистості, досягнення нею рівня зрілості, стабільності.
Перевиховання – виховний процес спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.
Методика ознайомлення з дією множення та ділення в початковій школі. Методика складання і засвоєння таблиць множення та ділення.
Учитель записує на дошці:
2 + 2 + 2 + 2 + 2= 10 2 + 2 + 2 + 2 = 8
Після цього запитує, яку рівність слід було би записати, якби виставили 6 пар вишень, 7 пар жолудів.
Діти розглядають першу суму. В цій сумі 5 доданків, кожний з яких дорівнює 2. Вчитель повідомляє, що додавання однакових доданків називається множенням. Суму однакових доданків 2 + 2 + 2 + 2 + 2= 10 записують так: 2 • 5 = 10. У цій рівності перше число (число 2) є тим, що у сумі було доданком, а друге число (число 5) показує, скільки разів перше число (число 2) взято доданком. Крапка між числами — це знак множення. Рівність треба читати так: 2 помножити на 5, дорівнює 10.
Ознайомлення з дією ділення та з'ясування зв'язку між дією множення і ділення будується на предметних ситуаціях. безпосередньо практична робота учнів обмежується поділом смужок на 2 або 4 ріпні частини.
Розглянемо практичну задачу. Візьмемо 6 груш. Розкладемо їх на 3 тарілки корінну в кожну (мал. 94). Скільки груш на кожній з цих тарілок?
Мол. 94
Це задача на ділення. Розв'язання її записують так:
6:3 = 2(гр.)
Відповідь. 2 груші.
Дві крапки (:) — знак ділення. Ділення — це четверта арифметична дія.;:
Рівності на ділення читають так: шість поділити на три, буде два.
У рівностях 2 • 6=12і12:2 = 6 однакові числа. Можна сказати, що рівність на ділення складено з рівності па множення.
. Багато практичних завдань, математичних задач потребують застосування дії ділення. Ділення одного числа на інші' виконують за певним правилом, але спочатку треба вивчити таблиці ділення. Таблиці ділення складають за таблицями множення, а потім їх завчають напам'ять.
Продемонструвати фрагмент комбінованого уроку образотворчого мистецтва. Скласти бесіду за запропонованою репродукцією картини
В. Михальської «Стиглі сливи» (4-й клас)