1. Методи виховання: характеристика методів формування свідомості особистості, стимулювання діяльності і поведінки.

2. Методи формування свідомості особистості.

3. Бесіда – діалогічна форма спілкування, в результаті якої в учнів виробляється адекватна оцінка явищ, подій, вчинків та переконання.

4. Види бесід: фронтальна (колективна); групова; індивідуальна.

5. Лекція – розгорнутий, послідовно побудований виклад у доступній формі проблеми.

6. Особливість лекції: композиційна побудова лекції; переконливість доказів і аргументів; емоційна мова вчителя, його власна оцінка подій, фактів, явищ; використання різних прийомів для підтримання уваги учнів.

7. Лекція може мати епізодичний характер, належати до певного тематичного циклу або кінолекторію, і використовується в середніх і старших класах.

8. Диспут як метод формування свідомості особистості передбачає вільний, живий обмін думками, колективне обговорення хвилюючих учнів питань.

9. У ході диспуту учні відстоюють свою позицію, переконуються в правильності чи помилковості своїх поглядів. Тут розкриваються їх ерудиція, культура, темперамент, розвивається логічне мислення, вміння аналізувати, узагальнювати, робити висновки.

10. Дискусія – обговорення проблеми з метою з’ясування істини шляхом зіставлення різних думок. У дискусії беруть участь не більше 15 осіб, розподілившись на групи; розташовуються у формі кола, півкола; визначають цілі, обговорюють тему; збирають, упорядковують, оцінюють інформацію.

11. Переконання – звернення до свідомості, почуттів, життєвого досвіду дітей з метою формування свідомого ставлення до дійсності, норм поведінки.

12. Переконуючи інших, вихователь повинен сам вірити у те, що повідомляє. Переконувати можна і словом вчителя, і ділом.

13. Навіювання – безперечне сприйняття дитиною інформації, висловленої у непрямій формі (опис випадку, розповідь). Краще сприймається учнями, ніж прямі висловлювання.

14. Метод прикладу – демонстрація взірця для наслідування.

15. Може бути особистий приклад, приклад літературних героїв, митців, видатних учених, розповіді про достойні вчинки оточуючих.

16. Методи стимулювання діяльності і поведінки.

17. Гра – один із видів діяльності дитини, що полягає у відтворенні дій дорослих і стосунків між ними (рольова гра) або маніпулювання певними предметами (настільна гра).

18. Класифікації ігор: ігри-дозвілля, педагогічні ігри, творчі ігри (сюжетно-рольові, розіграші, жарти, ігри з вільним розвитком сюжету, конструкторські ігри), ігри за правилами (рухові, хороводні, настільні, спортивно-змагальні).

19. Етапи: розповідь про гру; розподіл ролей; розробка плану гри за певним сюжетом; власне гра; завершення, підбиття підсумків.

20. Вимоги: доцільність, визначення місця, психологічна комфортність, природність, урахування вікових, індивідуальних особливостей, захист людської гідності, визначення місця вчителя під час проведення гри.

21. Змагання – здорове суперництво, самоутвердження в колективі, конкуренція. Форми проведення змагання: конкурси, олімпіади, фестивалі і огляди художньої самодіяльності, виставки образотворчого мистецтва, технічної творчості, шкільні спартакіади, вікторини.

22. Заохочення – це схвалення позитивних дій і вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення. У школі застосовуються такі заохочення, як подяка директора школи (за наказом), вміщення портрета на дошці відмінників навчання, нагородження грамотою, цінним подарунком, золотою чи срібною медаллю по закінченні школи.

23. Види заохочення: схвалення, нагорода, похвала, важливе доручення, авансування особистості.

24. Вимоги: своєчасність, об’єктивність, опара на громадську думку, гласність, врахування індивідуальних і вікових особливостей.

25. Покарання – несхвалення, осуд негативних дій та вчинків з метою їх припинення або недопущення в майбутньому. Покарання, як і заохочення, повинні використовуватися тільки як виховний засіб.

26. Види: покарання-вправляння, покарання-обмеження, покарання-осуд, покарання-зміна ставлення. Важливими є гуманність, повага до особистості.

2.Охарактеризувати використання проблемного і дослідницького методів на уроках трудового навчання.

Під методами трудового навчання розуміють способи спільної роботи учителя і учнів.

Методи трудового навчання – це способи взаємозв’язаної і взаємозумовленої діяльності учителя та учнів, під час якої учні під керівництвом учителя набувають теоретичних знань про працю людей, матеріали та інструменти, про планування технологічного процесу виготовлення виробів ,а також умінь і навичок з обробки матеріалів відповідними інструментами та виготовленням виробів.

Проблемний метод. Проблемне навчання є психологічною доцільною системою роботи з учнями і характеризується такими особливостями.

• нові знання не подаються в готовому вигляді; учні опановують їх у процесі активної самостійної діяльності, спираючись на раніш набуті знання і уміння:

Проблемне навчання ґрунтується на системі проблемних ситуацій. Проблемна ситуація на уроці трудового навчання в II – III класах – це постановка перед учнями певного пізнавального завдання, яке містить у собі протиріччя, викликає дискусію, спонукає до роздумів, пошуків і висновків. Так при виготовленні плаваючих моделей учитель демонструє досліди, які ставлять перед учнями певну проблему. В посудину, заповнену водою, вчитель опускає

шматочок фольги. Учні спостерігають, що фольга занурюється на дно. Ставиться питання: чому фольга тоне? Учні припускають, що фольга тоне, так як вона важка. Тоді вчитель робить з фольги коробочку і обережно ставить дном на воду. Учні бачать, що в цьому випадку таж сама фольга плаває на поверхні води. Так виникає проблемна ситуація. Перше питання про те, що важкі матеріали завжди тонуть, не підтвердилося.

Дослідницький метод. Цей метод слід розглядати як найвищу ступінь творчої діяльності учнів, в процесі якої вони знаходять вирішення нових задач.

Розглянемо на конкретному прикладі елементи дослідницького методу. Для проведення досліду в розпорядженні кожного учня є зразки писального, малювального, газетного, обгорткового паперу і кальки, а також баночки з водою, фарба, пензлик. Для виготовлення корпусу кораблика треба брати малювальний папір який задовольняє всі вимоги: міцний, щільний, товстий, добре фарбується. Як показав приклад дослідницького методу учням не дають готове вирішення завдання, а учні самостійно приходять до узагальнень і висновків.

2. Інструктаж – це сукупність методів навчання пояснення мети, завдань послідовності і прийомів виконання трудових операцій.

- вступний інструктаж

- поточний

- заключний

3. Підібрати методичний прийом для розвитку якісних навичок читання (тема: «Українська народна казка «Кривенька качечка», за підручником О.Я. Савченко «Читанка», 3 кл., ч.І.).

1. Закономірності та принципи виховання, їх характеристика.

2. Закономірності виховання – це стійкі, повторювані, об‘єктивно існуючі суттєві зв‘язки у ньому, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості школяра.

3. Принципи виховання – це керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного процесу.

4. Правила виховання – це регулятивні міркування про конкретні дії вихователя та вихованців з метою реалізації вимог того чи іншого принципу.

5. Закономірності процесу виховання:

6. 1. Виховання пов’язане із суспільними потребами й умовами виховання.

7. 2. Людина виховується під впливом найрізноманітніших чинників (Виховує все: люди, речі, явища. Процес виховання успішно відбувається у сприятливих умовах).

8. 3. Результати виховання залежать від впливу на внутрішній світ дитини, її духовність.

9. 4. Визначальними у вихованні є діяльність і спілкування.

10. 5. Ефективність виховного процесу залежить від стосунків в учнівському колективі.

11. 6. Ефективність процесу виховання зростає, коли учні займаються самовихованням.

12. 7. Опора у виховному процесі на позитивні якості дитини, позитивні емоції від досягнутих успіхів.

13. Основними принципами виховання є:

14. 1. Цілеспрямованість (підпорядкованість всієї виховної роботи загальній меті, знання цієї мети вихователями і вихованцями, нетерпимість до стихійності у вихованні, наявність перспективи, проектування рівня вихованості особистості відповідно до запланованої мети).

15. 2. Зв’язок з життям (використання у виховній роботі краєзнавчого матеріалу, систематичне ознайомлення учнів із суспільно-політичними подіями в країні, залучення їх до посильної участі в громадсько корисній роботі).

16. 3. Єдність свідомості і поведінки (правильне співвідношення методів формування свідомості і суспільної поведінки, попередження відхилень у свідомості та поведінці учнів, вироблення несприйнятливості до будь-яких негативних впливів, готовності вести проти них боротьбу).

17. 4. Виховання в праці (праця – єдине джерело задоволення матеріальних і духовних потреб людей, праця є фактором всебічного розвитку особистості, сумлінне ставлення до праці – важлива риса людини, нетерпимість до порушень трудової дисципліни, розкрадання народного добра і т.д.).

18. 5. Комплексний підхід (єдність мети, завдань і змісту виховання; єдність форм, методів і прийомів виховання; єдність виховних впливів школи, сім’ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці; врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів у вихованні; єдність виховання і самовиховання; постійне вивчення рівня вихованості учня і внесення корективів у виховну роботу).

19. 6. Виховання особистості в колективі (колектив – могутній засіб виховання, певні риси особистості формуються тільки в колективі, значення згуртованості колективу і його громадської думки для виховання школярів, участь учнів у роботі самоврядування сприяє розвитку самостійності, самодіяльності, ініціативи і т.д.).

20. 7. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів (педагогічне керівництво зумовлюється відсутністю життєвого досвіду в учнів; виховання творчої особистості можливе, якщо створюються умови для прояву їх самостійності і творчості, схвалюються прояви ініціативи і самодіяльності).

21. 8. Повага до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього (єдність вимог до вихованців з боку педагогів, контроль за поведінкою вихованців, гуманне ставлення до учнів, повага до їхньої думки і т.д.).

22. 9. Індивідуальний підхід (індивідуальні відмінності у школярів, знання психіки кожного учня і врахування їх особливостей у виховній роботі.

23. 10. Наступність (молодші школярі – підлітки – юнаки, переведення із класу в клас чи в іншу школу, зміна класних керівників, поєднання виховання на уроці і в позакласній виховній роботі).

24. 11. Єдність педагогічних вимог школи, сім’ї і громадськості (взаємна інформація між учасниками виховного процесу про результати виховних впливів).

2. Предмет і завдання з методики трудового навчання.

В Україні підготовка вчителів початкових класів здійснюється в педагогічних інститутах та педагогічних училищах та коледжах. Навчальними планами підготовки вчителів початкових класів передбачено вивчення циклу суспільних, психолого – педагогічних та спеціальних дисциплін.

Психолого-педагогічна підготовка вчителів здійснюється в процесі вивчення таких дисциплін як психологія, педагогіка та методика викладання предметів, що вивчаються в початкових класах. Сюди відноситься і методика трудового навчання. Таким чином, « Методика трудового навчання» є одним з профілюючих предметів у підготовці вчителя початкових класів. Цей предмет, не дублює інших дисциплін (педагогіку, психологію та ін.), а знаходиться з ними в тісному зв’язку.

Вивчаючи «Методику трудового навчання», майбутній учитель повинен з’ясувати цілі, завдання трудового навчання в початкових класах, оволодіти системою методичних засобів, за допомогою яких забезпечується успішне проведення навчального процесу на уроках трудового навчання.

Методика трудового навчання , як галузь педагогічної науки має свої об’єкти, завдання та методи дослідження. Об’єктом вивчення є процес трудового навчання : зміст навчального матеріалу, методи навчання, пізнавальна діяльність учнів, результати навчання. Вивчення всіх сторін цього процесу повинно проводитись з урахуванням вікових особливостей учнів.

Методика трудового навчання займається і такими питаннями, як обґрунтування завдань трудового навчання та змісту навчального матеріалу, побудовою навчального процесу, обґрунтуванням змісту та методикою позашкільної та позакласної роботи.

Завдання трудового навчання визначаються тенденцією розвитку науки і техніки, вимогами сучасного виробництва та трудової підготовки молоді. В процесі трудового навчання вирішуються навчальні завдання, що визначаються змістом навчального матеріалу: навчання прийомам користування різними інструментами для обробки паперу, картону, тканини, металу, деревини, пластмас тощо. Процес трудового навчання молодших школярів повинен сприяти вихованню в учнів любові до праці, поваги до людей праці.

При виробленні принципів і способів побудови навчального процесу методика трудового навчання використовує як дані дидактичних досліджень, так і досвід викладання інших предметів. Але разом з тим методика трудового навчання ряд питань вирішує самостійно – це методика оцінювання результатів праці учнів, форми організації завдань, методи навчання, прийоми обробки матеріалів, поводження з різними інструментами.

Позашкільна і позакласна робота з праці і техніки одержала широке розповсюдження. В школах створюються гуртки, в тому числі і для учнів молодших школярів. Завдання методики – узагальнити цей досвід і виділити найбільш вдалі ефективні прийоми занять, розповсюдити передовий педагогічний досвід, зробити його надбанням усіх вчителів.

У вирішення вказаних вище завдань методики трудового навчання спирається на методи наукових досліджень: спостереження, експеримент, вивчення передового педагогічного досвіду, теоретичних досліджень. Займаючись самостійними дослідженнями методики трудового навчання одночасно використовує і дослідження інших наук: педагогіки, психології, вікові аномалії і фізіології, шкільної гігієни, технічних наук, які пов’язані із змістом трудового навчання.

3. Продемонструвати фрагмент уроку з проведення досліду курсу «Я і Україна» (тема: «Грунти», 4-й клас).

1. Позаурочні форми організації виховання, їх характеристика.

2. Форми виховної роботи – варіанти організації виховного процесу, композиційна побудова виховного заходу.

3. Позакласна виховна робота – різноманітна діяльність учителів, вихователів, спрямована на виховання учнів і здійснювана в позаурочний час.

4. Класна година – передбачає створення оптимальних умов для продуктивного спілкування класного керівника з учнями з метою формування у них соціальної зрілості.

5. Вимоги: класні години повинні бути систематичними; на розгляд учнів бажано виносити цікаві, актуальні для них питання; проведення має відбуватися за чітким планом, у мажорному тоні спілкування; не допускати ігнорування запитань учнів, вислуховувати їх відповіді, виявляти терпимість, залучати всіх учнів до розмови, не залишаючи поза увагою несміливих;

6. Етична бесіда – спрямована у діалогічній формі на формування в учнів умінь і навичок моральної поведінки, оволодіння загальнолюдськими і національними морально-духовними цінностями. Вимоги: тема залежить від віку учнів, рівня підготовки, взаємин у колективі, соціально-економічних умов у суспільстві; залучати усіх учнів до висловлювання власних думок; використовувати цікавий матеріал, задіювати різні педагогічні прийоми; аналізувати вплив бесіди на поведінку вихованців, класного колективу загалом.

7. Зустрічі з відомими людьми. Мета їх може бути різноманітною: профорієнтаційна (запрошують представників різних професій, викладачів вищих навчальних закладів), розвиток моральних, громадянських якостей (зустрічі з ветеранами, спортсменами, митцями, співаками тощо).

8. Обговорення книг, читацькі конференції. Влаштовують їх для пропаганди художньої та науково-популярної літератури серед учнів, активізації їх самостійності в оцінних судженнях, думках. Під час підготовки до них учні працюють над виступами з певних проблем (на матеріалі одного або кількох творів, творчості письменника, літературної або наукової проблеми). На конференції учні виступають з доповідями, повідомленнями, в яких висловлюють своє ставлення до твору або проблеми, ставлять інсценівки, переглядають уривки кінофільму. Підбиваючи підсумки, вчитель зосереджує увагу найважливіших аспектах проблеми.

9. Виставки – присвячують досягненням учнів у гуртках дитячої творчості та на уроках праці, у сфері образотворчого мистецтва, результатом краєзнавчих, туристичних походів. Екскурсоводи-школярі демонструють експонати, відповідають на запитання, організовують обмін досвідом.

10. Масові свята. Організовують як дні, тижні, місячники підвищеної уваги до поезії, музики, театру, кіно, дитячої книги тощо. У них беруть участь всі учні школи, паралелі.

11. Змагання. Спрямовані на стимулювання інтересів, здібностей учнів, сприяють підвищенню їх активності. Фізкультурно-спортивні змагання (класні, шкільні, міжшкільні) пропагують спорт, здоровий спосіб життя.

12. Конкурси, олімпіади. Проводять для виявлення талантів, розвитку творчих здібностей у дітей. Організовують за певним графіком, заздалегідь повідомляють про це учнів. Переможців оголошують публічно, відзначаючи їх успіхи на урочистій лінійці.

2. Позакласна робота з трудового навчання.

Позакласний час займає значне місце в житті учня. Тому необхідно допомогти правильно його організувати, щоб він був розумно використаний для відпочинку і заняття улюбленою справою. Завдання позакласної роботи в усіх формах полягає в тому, щоб залучити учнів до активної участі в суспільно корисній діяльності, в розвитку індивідуальних інтересів, нахилів і здібностей.

Позакласна робота з техніки будується на основі спільних принципів навчання і виховання школярів. Разом з тим при організації різних видів позакласної і позаурочної роботи необхідно врахувати такі специфічні принципи. До них відноситься:

• добровільність у виборі учнями тих чи інших форм і конкретного змісту позакласної роботи з урахуванням їх особистих інтересів;

• масовість позакласної роботи;

• опора на самостійність, індивідуальність та ініціативу учнів у створенні різних гуртків і в проведенні масових позакласних заходів;

• суспільно корисна спрямованість і творчий характер різних видів позакласної роботи;

• підпорядкування всіх позакласних занять загальними завданнями навчально – виховної роботи.

Основною формою організації роботи з техніки є гуртки – добровільне об’єднання учнів, які мають спільну зацікавленість в тій чи іншій області техніки та намагання займатись практичною діяльністю в цій області. В практиці діяльності шкіл та позашкільних дитячих закладів склались такі типи гуртків для учнів початкових класів:

• гуртки по виготовленню іграшок;

• гуртки по виготовленню наочних посібників;

• гуртки початкового технічного моделювання;

• гуртки художньо – прикладної творчості.

Такі гуртки створюються в школах(головним чином в групах продовженого дня).В них молодші школярі в доступній для них формі знайомляться з елементами техніки і найпростішими технологічними процесами, працюють з папером і картоном, дротом і жерстю, розвивають початкові уміння по обробці деревини, пластмас та інших матеріалів .Учні виготовляють технічні іграшки, нескладні моделі машин і механізмів та прості автоматичні пристрої, навчально - наочні посібники, предмети шкільного і домашнього вжитку.

Конкретний зміст роботи гуртків визначається з урахуванням місцевих умов, побажань учнів, підготовленості самого вчителя або керівника гуртка.

Заняття гуртка проводиться систематично, один раз на тиждень по 1,5 – 2 години. Для успішної роботи гуртка неабияке значення має підготовка керівника. Вона полягає в складанні тематичного річного (піврічного) плану роботи гуртка і конспектів кожного заняття План складається за розділами програми і може включати декілька занять, присвяченій одній темі. Потім іде підготовка до кожного заняття. Спочатку визначається мета заняття: навчальна, виховна, розвиваюча..

Успіх гурткової роботи суттєво залежить від вибору об’єктів праці. Вони повинні бути привабливими і доступними для дітей, нескладними у виготовленні, формувати в гуртківців любов до праці, мати суспільно корисну спрямованість.

3. Методика роботи з планом і картою. Особливості використання карти для учнів 3-4– их класів з предмету «Я і Україна» (тема: «Грунти», «Форми земної поверхні» (на вибір студентів)).