Основні етапи комбінованого уроку граматики такі:

1. Актуалізація опорних знань учнів. Новий матері­ал, який вивчається на уроці, обов'язково зв'язаний з тим, що вже раніше вивчали. Знання учнів слід актуалізувати (повторити, поновити). Цій меті і підпорядкований назва­ний етап уроку. Відновлення в пам'яті учнів опорних знань і способів оперування ними може розпочинатися під час перевірки домашнього завдання. Так, перед ознайомленням другокласників із визначенням іменника вчитель, перевіря­ючи домашнє завдання, звертає увагу школярів на слова, які відповідають на питання хто? що?, і просить на­звати їх у тексті домашньої вправи.

2. Мотивування навчальної діяльності школярів. Ме­тою цього етапу є зацікавлення учнів вивченням нового ма­теріалу. Діти повинні пересвідчитися в необхідності за­своєння тієї чи іншої теми. Щоб здійснити це, вчитель може використати ігрові моменти, вигадані пригоди, шкіль­ні бувальщини, мовні жарти тощо. Наприклад, учитель демонструє через кодоскоп або на мультимедійному екрані лист, нібито написаний хлопчиком Джоном, або зачитує його: «Дорогі друзі! Я часто згадую Ваше прекрасне місто Київ. Найкраще пам'ятаю вулиця Хрещатик. Такої вулиця я ніде не бачив. Згадую, як цією вулиця ми йшли у святкових колонах. Вітаю всіх. Джон». Знайшовши помилки, допущені в листі Джона, уч­ні переконуються в необхідності вивчення відмінювання іменників.

3. Повідомлення теми, мети й завдання уроку. Мето­дика рекомендує формулювати тему так, щоб вона була зро­зуміла дітям. Звичайно, класовод, плануючи урок, перед­бачає його навчально-виховну мету залежно від змісту про­грамового матеріалу. Навчальна мета уроку зумовлюєть­ся темою уроку. Наприклад, якщо вивчається тема «Змі­нювання іменників за відмінками і числами», то навчальна мета — «Засвоєння змінювання іменників за відмінками і числами, формування навичок часткового морфологічного розбору іменників».

Виховною метою уроку можуть бути виховання напо­легливості, культури запису, уміння самостійно працюва­ти з підручником. У зв'язку з реалізацією принципу розви­вального навчання учителі, визначаючи мету уроку, врахо­вують і завдання розвитку учнів.

Слід розрізняти мету, яку вчитель ставить перед собою і яку мають усвідомити діти. Мета, яка повідомляється ді­тям, може збігатися з назвою теми чи окремого параграфа підручника.

Скажімо, учитель визначає для себе таку мету уроку: «Дати учням поняття про прислівник, ознайомити з найго­ловнішими граматичними ознаками цієї частини мови. Роз­вивати навички зв'язного мовлення». Перед учнями ж ви­сувається мета: «Сьогодні ви познайомитесь із новою части­ною мови та її основними ознаками».

4. Сприймання й первісне усвідомлення матеріалу. На цьому етапі вчителі, організовує спостереження за спе­ціально дібраним мовним матеріалом, який демонструєть­ся на таблицях. Це може бути вправа, подана в підручнику або записана на дошці. Внаслідок спеціально організова­ного спостереження учні мають встановити істотні ознаки виучуваного мовного явища і зробити початкові висновки про нього. Цей етап є головним у процесі усвідомлення нового матеріалу. Проте часом його важко відділити від ета­пу мотивування навчальної діяльності школярів і від ета­пу осмислення нових знань. Усі названі етапи взаємозумовлені. Пересвідчитися в цьому можна на такому фрагмен­ті уроку на тему «Неозначена форма дієслова». Учитель пропонує для спостереження таблицю зміни дієслів за часами, а потім розповідає уривок з казки Ф. Кривіна: «Дивиться Неозначена форма, як змінюються дієслова, і говорить: — Ех ви, хіба так треба змінюватися! — А як? — питають Дієслова,— покажи ти.— Я б показала,— зітхає Неозна­чена форма,— тільки в мене часу немає». Чому Неозначена форма так про себе сказала? — запитує вчитель. Це питан­ня і є поштовхом до пошукової діяльності учнів, у ході якої діти встановлюють, що дієслова в неозначеній формі не змінюються за часами.

5. Осмислення нових знань. На цьому етапі головним є перевірка учнями власних припущень чи висновків шля­хом опрацювання вміщених у підручнику правил та їх прак­тичного застосування під час виконання різних тренуваль­них вправ. Наприклад, пошуки відповіді на питання вчи­теля, яким закінчувався попередній етап, приведуть дітей до припущення, що неозначена форма не змінюється за ча­сами. Щоб учні могли переконатися в правильності свого висновку, класовод відсилає їх до правила, вміщеного в підручнику, і просить з'ясувати, чого ще «не сказала» про себе Неозначена форма.

6. Узагальнення й систематизація знань (закріплення виучуваного матеріалу). На цьому етапі учні виконують різні тренувальні вправи, вміщені в підручнику або під­готовлені вчителем (граматичний розбір, списування з гра­матичним завданням, введення в складені дітьми речення потрібних граматичних форм, заміна одних форм на інші тощо).

7. Підсумок уроку. Часом учителі зводять цей етап уро­ку до пригадування того, що «робили на уроці» (писали, складали речення, читали правило тощо). Таке відбуваєть­ся внаслідок недооцінювання важливості і мети даного ета­пу уроку. Підсумковий етап уроку тісно пов'язаний з ета­пом систематизації знань і випливає з нього.

На завершення уроку слід коротко з'ясувати, про що нове дізналися діти на уроці і що вони для цього робили.

Урок граматики традиційно закінчується завданням додому, яке оголошується вчителем, записується ним на дошці, а учнями — у щоденники. Учні одержують чіткі інструкції щодо виконання завдання вдома. Етап уроку, на якому задається домашнє завдання, може передувати попередньому етапові, інколи може поєднуватися з ета­пом виконання тренувальних вправ.

Примітка. На виконання усного і письмового завдання учні не повинні витрачати більше 15-20 хв. Вправу для письмового завдання доцільно давати обсягом 5-6 рядків у 4 класі, 3-4 рядки – в 3 класі, 1-2 рядки – в 2 класі.

Практика проведення комбінованого уроку рідної мови визначає такі часові пропорції:

на перевірку домашнього завдання – до 10 хв.

на пояснення нового матеріалу – до 10 хв.

на формування вмінь і навичок – до 20 хв.

на інші структурні елементи – до 2 хв.

Дотримання цих часових пропорцій, вироблених практикою, забезпечує чіткий ритм у роботі, засвоєння та усвідомлення на уроці нового матеріалу більшістю учнів.

3. Продемонструвати фрагмент уроку трудового навчання на тему: «Конструювання іграшок зі смужок паперу» (4-й клас).

Мета. Вчити учнів створювати зображення іграшок із паперових кілець. Розвивати творче мислення, уяву. Виховувати у дітей естетич­ний смак.

Об’єкт праці: ялинкові іграшки.

Матеріали та інструменти: цупкий і кольоровий папір, клей, ножиці.

Наочність: зразки іграшок.

Хід уроку

I. Організація класу.

Учитель перевіряє підготовку учнівських робочих місць, наяв­ність у всіх дітей робочих папок.

II.Мотивація навчально-трудової діяльності.

- Діти, відгадайте загадки:

1. Жовтеньке, кругленьке біля мами-квочки бігає? (Курчатко) 2. У нашої бабусі Сидить звір у кожусі. Біля пічки гріється, Без водички миється. (Котик) Сьогодні ми знову будемо чудесниками – перетворимо паперові кільця у курчаток, котиків та інших звіряток.

III. Послідовність трудових дій.

- Щоб склеїти кільця, що спочатку треба вирізати з цупкого паперу?­ (Смужки).

- Яке кільце буде зображувати тулуб іграшки, а яке – голівку? (Більше кільце зображуватиме тулуб, а менше – голівку).

- Які частини маємо вирізати з кольорового паперу для зображен­ня курчатка?

(Крильця, дзьобик, гребінчик).

А для котика?

(Вуха, хвостик, вуса).

IV. Самостійна робота учнів.

З вирізаних смужок паперу учні склеюють два різні за розмірами кільця. Менше кільце наклеюють на більше. Вирізують зображувані деталі та створюють (за бажанням) іграшку «Курчатко» чи котика. Зді­бним дітям доцільно запропонувати створити іграшку за власним за­думом.

Учитель допомагає учням у вирізуванні дрібних деталей (вуса у котика, гребінчик у курчатка). Стежить за дотриманням першоклас­никами безпеки і культури праці.