1. Поняття про організаційні форми навчання та їх історичний розвиток.

2. Форми організації навчання – це спеціально організована діяльність вчителя і учнів, яка відбувається за встановленим порядком, у певному режимі.

3. Форми навчання змінюються і розвиваються разом із суспільним розвитком:

4. Індивідуальне навчання – вчитель навчає кожного учня окремо (у школах стародавнього світу). На сучасному етапі використовується у формі репетиторства і консультування.

5. Індивідуально-групова форма навчання – вчитель займається з групою дітей (10-15 осіб). Навчальна робота має індивідуальний характер (діти різного віку та рівня підготовки). На сучасному етапі частково використовується в малокомплектних сільських школах.

6. Класно-урочна – учнів одного віку розподіляють на класи, заняття проводять поурочно за наперед складеним розкладом, усі учні класу працюють над засвоєнням одного й того ж матеріалу. Класно-урочну форму навчальної роботи теоретично обґрунтував Я.А.Коменський у праці «Велика дидактика».

7. Белл-ланкастерська система взаємного навчання(ХVІ ст.) – вчитель навчає старших учнів до обіду, після обіду – кращі учні навчають менших. Замість підручників використовувались унаочнення, саморобні таблиці.

8. Мангеймська форма вибіркового навчання(ХІХ ст.) – учнів, залежно від їх здібностей та успішності, розподіляли по класах на слабких, середніх і сильних. Відбір здійснювався на основі проведення спеціальних досліджень.

9. Дальтон-план (поч.ХХ ст.) – колективна робота проводилась протягом години, решту часу учні вивчали матеріал індивідуально, звітуючи про виконання кожної теми перед учителем відповідного предмета. Класи перетворювались на предметні «лабораторії», кожен учень працював самостійно, виконував тижневі, місячні завдання («підряди»), а вчителі консультували, контролювали.

10. Бригадно-лабораторна форма навчання (2-га полов. 20-х років ХХ ст.) – учні розподілені на невеликі групи-бригади (по 5-7 осіб), вчились за спеціальними підручниками «робочими книгами», виконували визначені вчителем денні, тижневі, місячні «робочі завдання» з кожного навчального предмета.

11. План Трампа (ХХ ст.) – 40% навчального часу учні проводять у великих групах (по 100-150 осіб), де читаються лекції з використанням технічних засобів, 20% - у малих групах (10-15 осіб), де обговорюють лекційний матеріал, поглиблено вивчють окремі розділи, відпрацьовують уміння, навички, 40% - працюють індивідуально з використанням додаткової літератури та комп'ютерної техніки.

12. Комплексний метод навчання (поч.ХХ ст.) - об'єднання навчального матеріалу в теми-комплекси, що порушувало предметність викладання, систематичність вивчення основ наук.

2. Розповідь як метод навчання на уроках природознавства: поняття, вимоги, особливості використання.

Розповідь - це систематичне викладання фактичного навчального матеріалу або опис певного природного об'єкта чи явищ природи.

Вимоги до розповіді:	доступна і популярна з урахуванням віку і рівня розвитку дітей;
	бути яскравою і емоційною, пробуджувати інтерес, активізувати розумову діяльність учнів;
	бути ідейно спрямованою, не містити помилок і неточностей;
	тривалість 7-10 хв. у 2-х класах, 10-15 хв. у 3-х класах;
	мати виховне спрямування.
Що для цього необхідно зробити?	використовувати образні описи природи, вірші або окремі уривки з художнього твору;
	демонструвати досліди, відеофільми, презентації;
	ілюструвати розповідь різними посібниками;
	використовувати спостереження дітей або елементи евристичної бесіди.

3.Описати алгоритм виконання ділення багатоцифрового числа на одноцифрове: 752 : 9

Ділене — 752, дільник — 9. Утворюємо перше неповне ділене. Вищий розряд діленого — сотні. 7 сот. не можна поділити на 9 так, щоб у результаті отримати сотні.

Замінимо 7 сот. десятками і додамо 5 дес, отримаємо 75 дес. Це перше неповне ділене. Отже, вищий розряд частки — десятки. У частці буде дві цифри. Позначимо їх місце крапками.

75 дес. поділимо на 9, буде 8 дес. Запишемо цифру 8 у частці на місці десятків. Визначимо, скільки всього десятків поділили. Помножимо 8 дес. на 9, буде 72 дес. Запишемо 72 дес під 75 дес. діленого, тобто під першим неповним діленим і підведемо риску. Віднімемо 72 дес. від 75 дес, буде

3 дес; 3 дес. не можна поділити на 9 так, щоб отримати десятки. Отже, цифру 8 знайдено правильно.

Утворимо друге неповне ділене. До остачі додамо 2 од. діленого; 3 дес. і 2 од., буде 32 од. Поділимо 32 од. на 9, буде 3 од. Запишемо цифру 3 у частці на місці одиниць. Визначимо, скільки одиниць поділили. Помножимо 3 од. на 9, буде 27 од. Запишемо 27 од. під другим неповним діленим і підведемо риску. Віднімемо 27 від 32, буде 5. Частка — 83.Остача – 5 .

1. Навчальні плани та програми: поняття, характеристика, структура.

Навчальний план – документ, затверджений Міністерством освіти і науки України, що визначає набір навчальних предметів, які вивчають у закладі освіти, їх розподіл, тижневу, річну кількість годин, відведених на кожний навчальний предмет, структуру навчального року.

Державний компонент навчального плану забезпечує єдність навчального процесу, містить перелік обов'язкових для вивчення навчальних предметів в усіх типах загальноосвітніх шкіл. Шкільний компонент має рекомендаційний характер, передбачає перелік навчальних дисциплін, які можуть бути введені до робочого навчального плану за рішенням ради школи.

Навчальна програма – документ, затверджений Міністерством освіти і науки України, в якому подається характеристика змісту навчального матеріалу із зазначенням розділів, тем, орієнтовної кількості годин на їх вивчення.

Складові навчальної програми:

• пояснювальна записка, у якій обґрунтовується мета, завдання, особливості побудови навчального курсу;

• опис змісту діяльності з даного предмета за розділами чи темами;

• основні вимоги, щодо знань, умінь і навичок учнів на кінець року.

Навчальний матеріал у школах вивчається за двома принципами:

• лінійності (новий матеріал на основі попереднього);

• концентричності (без повторення попереднього, але на більш високому рівні з кожним уроком, семестром, роком).

7. Форми і методи контролю.

Форми контролю:

• індивідуальна;

• фронтальна;

• групова (по 5-7 осіб);

• комбінована;

• самоконтроль;

• взаємоконтроль.

Методи контролю

1.Письмовий контроль (проведення контрольних і самостійних робіт).

Переваги: одночасність перевірки знань більшості учнів; самостійність забезпечується варіативністю завдань; витрачається менше часу; можуть використовуватися зошити з друкованою основою.

Недоліки: не можна виявити хід думок учня; можливість списування.

Обов’язковою є робота над помилками після самостійних і контрольних робіт.

2. Усна перевірка.

Індивідуальне усне опитування

Переваги: можна побачити хід думок учня; розвивається мовлення учня; реалізується принцип індивідуального підходу; можливість виправлення мовних, змістових помилок, які можуть спрямувати подальшу відповідь учня; звернення уваги на усвідомленість відповіді.

Недоліки: багато часу витрачається на перевірку одного учня.

Фронтальне усне опитування

Переваги: невелика витрата часу; можливість опитати більшу частину учнів.

Недоліки: не можна перевірити глибину відповідей окремого учня; вимагає швидкого виконання мислительних операцій, що іноді викликає розсіяність учнів.

3.Графічна перевірка

Передбачає роботу з контурними картами, побудову таблиць, схем, графіків, діаграм тощо.

Переваги: сприяє узагальненню, систематизації знань; забезпечує використання знань у змінених умовах; підвищення самостійності учнів в процесі учіння; оволодіння методами самоорганізації навчальної діяльності.

Недоліки: не всі учні мають схильність до моделювання, побудови схем, хоча володіють матеріалом.

4.Практична перевірка

Переваги: учні залучаються до конкретної практичної діяльності; дозволяє виявити прогалини у оволодінні теоретичним матеріалом.

5.Тестова перевірка

Учень обирає правильну відповідь (відповіді) на запитання серед запропонованих варіантів (може здійснюватись як машинним, так і безмашинним способом). Є тести досягнень, креативності, критеріально-орієнтовані (динаміка розвитку учня).

Переваги: скорочення часу на перевірку; більша об'єктивність; дає можливість статистично опрацювати результати; мінімальна витрата часу; контроль за рівнем оволодіння великої кількості інформації.

Недоліки: можливість вгадування; не дозволяє виявити вміння наводити приклади з життя; не завжди можна виявити глибину оволодіння матеріалом; така перевірка дозволяє виявити лише знання фактів, але не здібності.

6.Метод програмованого контролю.

Висування до всіх учнів стандартних вимог, що забезпечується використанням однакових за кількістю і складністю контрольних завдань, запитань. При чому аналіз відповіді, виведення і фіксація оцінки можуть здійснюватися за допомогою індивідуальних автоматизованих засобів. Поширеним способом стандартизаці опитування у шкільних умовах є застосування перфокарт, використання ТЗН.

7.Поурочний бал.

Учням на початку уроку повідомляють про виставлення оцінки вкінці уроку за їх активність, правильність певної кількості відповідей на запитання.

8.Комбіноване (ущільнене) опитування.

Дає змогу перевірити знання кількох учнів одночасно: один учень відповідає усно біля дошки, кілька − працюють над картками, кілька – виконують завдання на дошці. Використовують, коли переважно весь матеріал засвоєно з теми.

2.Графічні посібники з природознавства: поняття, вимоги до демонстрації, методи і прийоми використання.

До графічних посібників відносяться

• Картини – допомагають створити в учнів образні уявлення про предмети і явища.

• Таблиці – розкривають типові ознаки пір року, формують поняття сезонних змін, що відбуваються в природі.

• Схеми – використовуються для вивчення нового матеріалу і на закріплення нового матеріалу.

• Роздавальні картки – забезпечують індивідуальну роботу, допомагають конкретизації природних уявлень, підвищують ефективність.

• Кольорові листівки – використовуються для фронтальної роботи з класом, для самостійних занять учнів, для проведення письмових робіт.

Вимоги:

1. Перед демонструванням потрібно докладно ознайомити дітей з методичними вказівками.

2. Відкривати наочний посібник лише в певний момент, а не заздалегідь.

3. Перед показом графічного посібника потрібно поставити проблемне питання.

4. Картини і таблиці аналізують від загального до окремого.

5. Застосовувати наочні посібники при порівнянні предметів і явищ.

При цьому потрібно вимагати від дітей дотримуватись таких правил:

1. Учень повинен стояти біля графічного посібника так, щоб не заступати його собою, а також залежно від освітлення.

2. Демонструвати на графічному посібнику потрібно указкою (довжина указки не менше 50 і не більше 75 см).

3. Демонструвати предмети на графічних посібниках треба точно, не охоплювати багато місць показу.

4. Демонструючи на графічному посібнику певний об’єкт, учень повинен розповідати про нього.

3. Скласти математичний диктант для другого класу з метою перевірки знань, умінь і навичок на етапі узагальнення і повторення теми «Нумерація чисел 21-100».

1) Яке число йде за числом 20?

2) Назвати числа від 93 до 100. Назвати сусідів числа 89

3) Назви число, в якому: 2 дес. 7 од.; 4 дес. 2 од.; 5 дес

4) Назвати сусідів чисел ЗО і 40

5) Визначити, скільки у кожному числі (48 і 60) десятків

6) Полічити десятками від 40 до 90

7) Яке число йде за числом 99? (Число сто, воно записується так: 100).

8) Збільшиться чи зменшиться число 23, якщо у ньому поміняти місцями цифри?

1. Процес навчання: поняття, характерні ознаки, функції, суперечності.

Поняття навчальний процес охоплює усі складові навчальної діяльності викладача, учня, засоби, за допомогою яких здійснюється цей процес, форми в яких він відбувається. Під поняттям процес навчання розуміють взаємодію між вчителем і учнем.

Ознаки процесу навчання: двосторонній характер; зовнішня і внутрішня сторона процесу навчання; пізнавальний; спеціально організований процес навчання; сприяє прискореному розвитку.

Функції процесу навчання

1.Освітня – покликана забезпечити засвоєння учнями системи наукових знань, формування вмінь і навичок.

2.Розвиваюча – передбачає розвиток пізнавальних процесів, волі, наполегливості, емоцій, навчальних інтересів, мотивів, здібностей учнів у процесі навчання, розвиток мислення (структурування (встановлення найближчих зв'язків між поняттями); систематизація (встановлення зв'язків, які організовуються в певну систему); конкретизація (практичне застосування знань, перехід від абстрактного до конкретного); варіювання (зміни неістотних ознак понять); доведення (логічне розмірковування); пояснення (акцентування думки на найважливіших моментах); класифікація (поділ на класи за істотними ознаками); аналіз (виокремлення ознак); синтез (поєднання, складання частин); порівняння (виділення окремих ознак понять, знаходження спільних та відмінних їх властивостей); абстрагування (виділення істотних ознак понять відкиданням неістотних); узагальнення (виділення ознак, властивостей, істотних для кількох понять).

3.Виховна – виховання моральних, трудових, естетичних, фізичних якостей особистості, формування наукового світогляду.

Суперечності як рушійні сили процесу навчання

Процес навчання здійснюється через подолання внутрішніх суперечностей, які спонукають людину до активної діяльності. Основна суперечність навчання: розходження між новими потребами, цілями, прагненнями особистості, яка розвинутим і досягнутим нею рівнем оволодіває засобами необхідними для її задоволення.

Суперечності у процесі навчання:

• суперечність між раніше засвоєними знаннями та новими фактами;

• суперечність між раніше засвоєними знаннями та їх новими практичними умовами використання;

• суперечність між теоретично можливим способом вирішення завдань і практичною нездійсненністю обраного способу;

• суперечність між практично досягнутим результатом й нестачею в учнів знань для його теоретичного обґрунтування;

• суперечність між загальними умовами суспільства до процесу навчання;

• суперечність між фронтальним викладом матеріалу і індивідуальним засвоєнням його;

• суперечність між розумінням матеріалу вчителем і учнем.

2. Позакласна робота з природознавства: поняття, класифікація, методи та прийоми використання.

Позакласна робота - це організована на добровільних засадах діяльність учнів, спрямована на розширення й поглиблення їхніх знань, умінь і навичок, розвиток самостійності, творчих здібностей, інтересу до вивчення природознавства.