1.Мета, зміст, методи виховання учнів у процесі навчання біології

Виховання – процес цілеспрямованого, систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку. Виховання – це вся сума впливів на психіку людини, спрямована на підготовку її до активної участі у виробничому, громадському й культурному житті суспільства. Загальною метою виховання є всебічний і гармонійний розвиток особистості. Виховання є важливим всеохоплюючим процесом формування особистості і має багато напрямків – моральне, розумове, економічне, естетичне, фізичне,валеологічне, трудове та ін.

Загальновідомим є те, що всі напрямки виховання повинні реалізовуватися у взаємозв’язку, в поєднанні, всі вони необхідні для виховання людини, яка зможе нормально жити в динамічному середовищі. В змісті освіти закладено принципи поваги до особистості учня, врахування його духовного потенціалу, залучення його соціального досвіду. На сучасному етапі суть виховання полягає в цілеспрямованому перетворенні соціального досвіду на досвід особистий.

Виховання учнів повинно бути глибоко національним за суттю, змістом і характером, це виховання дітей на культурно-історичному досвіді свого народу, його звичаях, багатовікових традиціях і духовних ідеалах. Діти повинні шанувати свій народ та поважати інші народи.

Шкільний курс біології має великі можливості для реалізації завдань основних напрямів виховання: розумового ;світоглядного, етичного,

гуманістичного, патріотичного, екологічного ,естетичного, трудового , валеологічного.

Зміст виховання .

Розумове виховання — це розвиток пізнавальних здібностей і мислення учнів для прищеплення їм культури розумової праці. Розумове виховання – це сприяння учням у використанні найбільш раціональних методів і прийомів мислення, які ведуть до поставленої мети (інтелектуальних умінь, умінь здійснювати індуктивний та дедуктивний способи пізнання).

Формування наукового світогляду — формування цілісної системи понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дійсності та самої себе. Процес формування наукового світогляду в учнів неможливий без процесу виховання складових елементів системи виховання.

Моральне виховання — це цілеспрямоване формування в учнів моральної свідомості, розвиток морального почуття, навчання нормам і

правилам суспільного життя та вироблення навичок моральної поведінки.

Громадянське виховання — це формування громадянськості як ін-

тегративної якості особистості, що дає змогу людині відчувати себе

юридично, соціально, морально й політично дієздатною. Громадянсь-

кість — це усвідомлення особистістю своїх прав і обов'язків щодо

держави, суспільства; почуття відповідальності за їхнє становище.

Екологічне виховання — це формування в людини свідомого сприй-

няття навколишнього світу, почуття особистої відповідальності за

діяльність, що так чи інакше пов 'язана з перетворенням довкілля, впе-

вненості в необхідності дбайливого ставлення до природи, розумного

використання її багатств та охорони.

Естетичне виховання — формування здатності сприймати й пе-

ретворювати дійсність за законами краси, тобто естетичної куль-

тури та свідомості. Естетична культура — сформованість у людини

естетичних знань, смаків, ідеалів, здібностей та естетичного сприйнят-

тя явищ дійсності, творів мистецтва, потреба вносити прекрасне в нав-

колишній світ, оберігати природну красу. Естетична свідомість —

форма суспільної свідомості, яка є художньо-емоційним освоєнням

дійсності через естетичні сприйняття, почуття, судження, смаки, ідеа-

ли й виражається в естетичних поглядах і мистецькій творчості.

Трудове виховання — формування свідомого ставлення до праці через прищеплення звички та навичок активної трудової діяльності, повага до людей праці.

Валеологічне виховання — система заходів, спрямованих на зміцнення

здоров 'я людини, загартування її організму, розвиток фізичних можливостей, формування життєво важливих рухових навичок і вмінь.

Санітарно-гігієнічне виховання - вироблення гігієнічних навичок, підвищення санітарної культури учнів для зміцнення їхнього здоров 'я.

Статеве виховання — процес, що забезпечує нормальний статевий розвиток дітей і молоді та оволодіння ними нормами взаємин із представниками протилежної статі, а також правильне ставлення до питань статі.

Виховання вимагає послідовності і систематичності ( на уроках, в позаурочній та позакласній роботі, під час екскурсій, роботи на шкільній навчально-дослідній ділянці). Воно полягає в перетворенні знань виховного характеру певного напрямку в переконання, що формує світогляд учня та проявляється в його ставленні до навколишнього світу, до людей, в його інтересах, вчинках, поведінці, мотивах, життєвих цілях.

Усі елементи системи виховання в процесі навчання біології тісно пов'язані між собою: формування світогляду — з екологічним вихованням, ціннісним ставленням до живої природи й довкілля; трудове виховання — з культурою та естетикою праці; моральне виховання — з екологічним, з колективною працею; етичне виховання — з патріотичним і громадянським; гуманістичне — з естетичним та екологічним.

Приклад загальних підходів до формування в учнів естетичної та екологічної культур.

Інтегруючі особливості екологічної та естетичної культур

(за Євтушенко Є.Х., С.С.Рудинською, 2005 р.)

Культура_
Екологічна			Естетична
Знання
Екологія як наука: середовище існування; екологічні фактори; адаптація організмів; надорганізмові рівні: популяційно-видовий та біосферно-біогеоценотичний, трофічні ланцюги, трофічні мережі, екологічні піраміди, сукцесії, Червона книга України, природоохоронні території, законодавчі акти . Закони і правила екології.		Естетика як наука; основний закон естетики: рушійними силами естетичного розвитку є постійно виникаючі протиріччя між емоційно-естетичним сприйняттям і етестетичними знаннями, між знаннями і рівнем образного мислення, між потребами і діяльністю. Основні категорії естетики: краса, прекрасне, піднесене, низьке, бридке; естетичний смак, сприйняття, переживання, уявлення. Закони і категорії естетики
Вміння
Визначати стан середовища. визначати статус видів на основі кількісних характеристик , картування рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, використовувати знання про взаємодію екологічних факторів для прогнозування, здійснювати природоохоронні заходи		Сприймати, визначати і оцінювати в природі: доцільне, красиве, прекрасне, розмірне, цілісне, вишукане, витончене, бридке, гидке; контрасти кольорів, світла; пропорції; гнучкість ,плавність, виразність, гармонію рухів, граціозність; оберігати, відтворювати і створювати прекрасне
Виховання_
Відповідального ставлення до природи на основі наукових знань , розуміння її матеріальної, духовної, естетичної цінності та місця людини в природі		Система заходів, спрямованих на формування естетичного сприйняття, оцінок та суджень, смаку та ідеалу, розуміння цінності, унікальності природних об’єктів, явищ.
Основні підходи до виховання: теоретичний, краєзнавчий, міждисциплінарний, інтегративний, діяльний, особистісно-орієнтований. Джерела виховання: природа, музеї, зоопарки, зоосади, ботсади, заповідники, література, мистецтво та ін. Форми: фенологічні спостереження, уроки, екскурсії, турпоходи, гуртки, наукові товариства учнів, практичні заняття, індивідуальні творчі роботи учнів та ін.
Свідомість
Форма суспільної свідомості, яка характеризує ставлення людини до цінностей природи; це сприйняття, осмислення явищ і процесів довкілля; усвідомлення людиною свого місця в природі; главенство екологічних законів в перетворюючій діяльності людини	Форма суспільної свідомості, яка є художньо-емоційним освоєнням дійсності через естетичні сприйняття, почуття, судження, смаки, ідеали і виражається в естетичних поглядах та мистецькій творчості

Методи, прийоми і засоби виховання.

Поняття «метод» означає спосіб теоретичного і практичного освоєння дійсності, а їх сукупність позначається поняттям «методологія». Виховання як специфічний вид діяльності та наукова галузь охоплює відповідну сукупність методів.

Методи виховання — шляхи і способи діяльності вихователів і ви-

хованців з метою досягнення виховних цілей.

Метод виховання поділяють на окремі елементи — прийоми виховання, які використовують для підвищення виховної ефективності методів.

Прийом виховання — складова частина методу, що визначає шляхи реалізації вимог методів виховання.

Методи і прийоми виховання є своєрідними інструментами в діяльності вихователя. Їх дієвість залежить від використання виховних засобів.

Засоби виховання — природа, натуральні та зображувальні засоби навчання біології, надбання матеріальної та духовної культури (художня, наукова література, радіо, телебачення, Інтернет, предмети образотворчого, кіномистецтва тощо), форми і види виховної роботи (збори, бесіди, конференції, гуртки, ігри, трудова діяльність під час екскурсій, а також на навчально-дослідній ділянці та ін.), які задіюють під час використання певного методу. Дієвість методів виховання залежить і від того, наскільки у виховному процесі задіяна праця молодої людини над собою, природа, надбання національної культури (казки, легенди, колискові пісні, обряди,звичаї та ін.).

Розрізняють такі групи методів:

1. Методи формування свідомості особистості: бесіди, лекції, методи дискусії, переконання, навіювання, приклад.

2. Методи організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки: педагогічна вимога, громадська думка, довір'я, привчання, тренування, створення виховних ситуацій, прогнозування.

3. Методи стимулювання діяльності і поведінки: гра,змагання, заохочення, покарання.

4. Методи самовиховання: самопізнання, самооцінювання, саморегуляція.

Використання їх забезпечує формування в учнів практичних умінь і навичок самовиховання як найвищої форми виховання і подальшого самовдосконалення. Вони враховують демократичні засади виховання, необхідність активної участі дітей у виховному процесі.

Всі вищезазначені види методів виховання учнів використовуються у процесі навчання біології. Слід відмітити, що виховання учнів здійснюється у всіх формах навчання біології: на уроках, в позаурочній та позакласній роботі, на екскурсіях, на факультативах, під час виконання домашніх завдань, у процесі виконання суспільно-корисної роботи.