Тема 2. Біосфера

Літосфера, гідросфера, атмосфера ( тропосфера, стратосфера, озоновий екран), біосфера, ноосфера, біохімічні функції живої речовини (газова, октснювальтно-відновна, концентраційна), абіогенна і біогенна міграція хімічних елементів,денітрифікація, роль живих організмів у перетворенні оболонок Землі, ерозія та забруднення грунтів, урбанізація, тепличний ефект, озонові дірки, біологічний метод боротьби, акліматизація, аборигенні види, види-ендеміки, епідемії, біорізноманіття, „Червона книга”, Чорний список, види: зниклі, зникаючі, вразливі, рідкісні, невизначені і недостатньо відомі,, відновлені, природно-заповідний фонд України ( заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказник, пам’ятки природи, ботсади, зоопарки) , охорона природи (більше 40).

Серед цієї великої кількості екологічних понять значна частка належить поняттям з міжпредметним змістом: математичне моделювання, середовище існування, хімічна терморегуляція, фізична терморегуляція, супралітораль, літораль, сублітораль, батіаль, абісаль, ультраабісаль, літосфера, гідросфера, атмосфера ( тропосфера, стратосфера, озоновий екран) та інші. ( Знання з фізики, хімії, математики, географії).

Поняття: середовище, фактори середовища; екологія організмів; популяційні; біогеоценотичні; поняття соціальної екології включаються у змістову лінію «Надорганізмені рівні» , на основі змісту екологічного матеріалу формуються уявлення, знання, вміння:

Надорганізмені рівні Організація та функціонування надорганізмених систем. Вплив діяльності людини на біосферу, його наслідки. Заходи, спрямовані на збереження стану біосфери.

Уявлення про раціональне природокористування; підвищення продуктивності штучних екосистем. Знання характеристики популяційного, екосистемного і біосферного рівнів організації біосистем; взаємодії екологічних факторів, ролі організмів у кругообігу речовин і енергії у біосфері, процесів саморегуляції в екосистемах, їх розвитку, основ законодавства з охорони довкілля та його реалізацію в практичній діяльності людини. Уміння застосовувати біологічні знання для пояснення процесів і явищ, оцінювати наслідки впливу людини на природні екосистеми, використовувати екологічні знання у власній діяльності.

Необхідно сприяти формуванню в учнів уявлень про взаємозв’язки між біологічними системами різного рангу ієрархії і довкіллям, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Для цього слід навчити учнів трансформувати текстову інформацію у вигляді логічних схем.

→ біосферний довкілля:

→ біогенетичний грунт

Рівні → популяційний ← взаємозв’язок→ наземне

організації → організмовий ↓ водне

життя → клітинний ↓ повітряне

→ молекулярний ↓ організм

↓

Наслідок:

пристосування організмів

↓ ↓ ↓ ↓

Особливості зовнішньої і внутрішньої будови,поведінки, фізіологічних функцій

↓ ↓

життєві форми екологічні групи

(Виникають як адаптивні групи в процесі пристосування до дії факторів)

Рис. 3. Схема взаємозв’язку екологічних понять.

Під час вивчення біології учні знайомляться із законодавчими актами, заходами з охорони природи, в тому числі- з охороною рослинного і тваринного світу, картою заповідників України, видами Червоної книги України, з міжнародними організаціями, які займаються екологічними проблемами (ФАО, ВОЗ, ВМО, Грінпіс).

Необхідне спрямування педагогів, працівників екологічних організацій на вибір таких видів, форм, методів екологічної роботи, які відповідали б психологічним особливостям кожної вікової групи дітей.

Проблеми екологічного виховання учнів виступають в контексті проблем формування в учнів екологічної культури. Формування в учнів екологічної культури повинно спиратися на загальні теоретичні основи та мати чітко окреслену тактику – методику. Розробка теоретичних засад повинна базуватися на основних парадигмах екологічної філософії:

- в процесі вивчення природничо-наукових дисциплін (біологія, географія, фізика, хімія та ін.) необхідно знати структуру неживої природи, її фактори, багаторівневу структуру і функціонування живої природи, її звязки з неживою природою; розуміти, що людина - невідємна частина Природи і повинна керуватися її законами;

- учні повинні розуміти: ресурси природи обмежені й вичерпні, потрібно провести їх інвентаризацію в усьому світі і перейти до глобальної політики збереження та оптимального використання;

- необхідно переконувати учнів в тому, що вихід з екологічної кризи-в розробці природоохоронних технологій, які будуть використовуватися в планетарному масштабі;

- забезпечення чистоти довкілля - в розробці безвідходних природоохоронних технологій і в дотриманні принципу “Мислити – глобально, діяти – локально”;

- необхідні спільні зусилля жителів планети Земля для забезпечення свого існування.