5.Естетичне виховання учнів у процесі навчання біології .

Ми вчимо дітей: людина виділилася із світу тварин і стала обдарованою істотою не лише тому, що зробила своїми руками перше знаряддя праці, але і тому, що побачила глибину блакитного неба, мерехтіння зірок, рожевий розлив вечірньої та вранішньої зірок, червоний захід перед вітряним днем, безмежну далину степів, журавлину зграю в небесний блакиті, відображення сонця в прозорих краплях ранкової роси, струминки дощу в похмурий осінній день, ніжне стебельце і синій дзвіночок проліски - побачила, здивувалася і почала створювати красу. Зупинись і ти в подиві перед красою, в твоєму серці тоді ж розквітне краса “ В.О.Сухомлинський

Категорії естетики; суть, мета та завдання естетичного виховання учнів у процесі вивчення біології; методичні умови естетичного виховання; естетичне виховання в процесі вивчення курсів шкільної біології

1. Категорії естетики

Трактування суті понять «естетика» і «естетичне виховання». Естетика ( від грецького aisthetikos - чутливий, такий що належить до чутливого сприйняття) - наука про природу і закономірності естетичного освоєння дійсності, про творчість за законами краси. Естетичне виховання базується на знаннях естетичних категорій, законів та принципів виховання. Положення естетики:

• джерела прекрасного – об’єктивна реальність,

• критерії краси історично змінюються,

• прекрасне слід розвивати у всіх сферах середовища та діяльності людини та протиставляти потворному, бридкому,

• спрямувати почуття краси на збагачення духовного світу людини, використовувати естетичне пізнання природи як одну з сторін її освоєння.

Саме тому, перш ніж говорити про естетичне виховання школярів в сучасній школі, спробуємо з'ясувати, що саме розуміють під естетичним, його складові частини, наведемо визначення основних естетичних категорій та формулювання естетичних законів. До числа основних естетичних категорій відносяться - прекрасне і потворне, піднесене і низьке, драматизм, трагічне та комічне, героїчне.

Естетична свідомість окремої людини являє собою цілий світ духовних почуттів, переживань та поглядів, які збагачують людське життя, розуміння його сенсу і своєрідності, допомагають орієнтуватися у світі та виробляти уявлення про вищі життєві цінності (ідеали), до яких слід прагнути. «Естетичне почуття» -переживання індивіда, викликане спогляданням естетичного предмета і пов'язане з історично сформованим, у найвищій мірі небайдужим, тобто істинно людським ставленням до краси навколишнього світу.

Естетичне почуття, що народжується в спогляданні краси природи, збагачується і розвивається при засвоєнні творів мистецтва. Воно включає аналіз об'єкта та його оцінку згідно з суспільним та особистим естетичними ідеалами, що дістає своє втілення в судженні смаку. Вчені вважають, що естетичне почуття не можна розглядати як логічну операцію, оскільки воно відбувається в формі безпосереднього переживання.

Філософський словник дає таке визначення категорії прекрасне: "Прекрасне — категорія естетики, в якій знаходять відображення і оцінку явища дійсності і витвори мистецтва, що надає людині почуття естетичної насолоди, виражаючи в предметно-чуттєвій формі свободу і повноту здібностей людини, її пізнавальну й творчу сили в усіх галузях суспільного життя. Прекрасне в житті й мистецтві, надаючи духовну радість та насолоду, набуває величезного пізнавального та виховного значення в суспільстві". Вважаючи «прекрасне» основною естетичною оцінкою , його так характеризують: явище прекрасним може бути в тій мірі, в якій воно збігається з естетичним ідеалом, з нашим уявленням про досконалість. Здатність цінувати прекрасне, тобто естетично сприймати позитивні сторони дійсності, довершеність речей, відповідність сутності і явища, змісту і форми виникає на самому початку естетичного розвитку людини. Ми називаємо прекрасними такі явища і предмети, що є втіленням нашого уявлення про те, яким повинно бути наше життя. Це може бути краса пейзажу і чарівність людського обличчя, щирий і безпосередній вияв світлого почуття, блискуче розв’язання наукової проблеми, а може бути і просто приємне поєднання кольорів на вишитому рушнику. Допоміжну роль відіграють такі естетичні оцінки ,як граціозне , витончене, привабливе тощо, яким передаються відтінки, різноманітність проявів прекрасного.

Категорію потворне визначають як естетичну категорію, яка характеризує явища дійсності, сутність яких протилежна прекрасному. В потворному знаходить відображення негативне ставлення людини до цих явищ. В протилежність прекрасному, потворне в суспільних відносинах трапляється, наприклад, у ворожості соціальних умов вільному виявленню досвіду, життєвих сил людини, в обмеженому, однобічному їх розвитку, розпаді етичного ідеалу. В потворному людська сутність протистоїть сама собі, виступає у викривленому, нелюдському вигляді. Потворне може панувати над прекрасним, що знаходить своє відображення в переважанні негативних типів над позитивними. В.О.Сухомлинський говорив, що переживання дитиною почугя краси прокладає стежку до її серця. Насолода прекрасним в процесі споглядання або творчості може перейти в стійке прагнення до естетичної діяльності, яке активізує інші види діяльності - практичну, пізнавальну, моральну, політичну, спортивно-оздоровчу, стимулює удосконалення необхідних для цього знань, здібностей, навичок, вмінь.

Окрім вже зазначених категорій, як найважливішими для виховання постають наступні: естетичні ідеали, естетичні смаки, естетичні цінності, - вони складають структуру естетичної свідомості. Естетична потреба –потреба людини в гармонії, в духовному самовдосконаленні, яка сприяє розкриттю творчих сил в усіх сферах її життєдіяльності. Естетична потреба не зводиться до споглядання, вона включає і потребу створення прекрасного, виявлення себе в творчості як цілісної особистості.

Естетичний смак – здатність людини за безпосереднім почуттям визначити естетичну цінність предметів і явищ дійсності та мистецтва. Смак завжди є неповторно-індивідуальним за формою, розуміння оцінюваних предметів і явищ виражається в смаку в безпосередній емоційній реакції типу «подобається – не подобається».

Естетичний ідеал – конкретно-чуттєве уявлення про прекрасне в його найвищому прояві. Ідеал є складним утворенням, де переплетені такі компоненти як уявлення про належне, бажане і дійсно існуюче, про суперечності життя і шляхи їх подолання. Зміст естетичного ідеалу сприймається в чуттєвих формах і переживається як особисто значуще. Естетичний ідеал має конкретно-історичний характер, тому ідеали різних епох змістовно відрізняються. Єднає їх те, що сновою формування уявлень про прекрасне в усіх сферах життя є соціальна практика, її потреби. Ідеальне уявлення про прекрасне виконує роль критерію практичної діяльності. Естетичні смаки та ідеали є елементами єдиної системи: немає доброго смаку без ідеалу, не може бути ідеалу, якщо не вихований смак.

Естетична оцінка являє собою встановлення значущості предметів і явищ дійсності , що оточують людину , з позицій уявлень особи про прекрасне. Процес оцінювання має суб’єктивний характер , оскільки детермінується інтересами та потребами особи , які безпосередньо залежать від її світогляду, рівня естетичного розвитку.